Справа № 583/1324/13-ц
2/583/601/13
29 травня 2013 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Ярошенко Т.О.
при секретарі Максаковій Ю. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за договором позики,
09 квітня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 вересня 2007 року він надав в борг ОСОБА_2 50 000 доларів США, а 06 лютого 2008 року позичив 40 000 доларів США, про що відповідач написав розписки, в яких зобов'язувався повернути борг на першу вимогу позивача, але не пізніше 12 вересня 2008 року. Він неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути йому борг, але ОСОБА_2 обіцяв, що поверне йому гроші, чим постійно заводив його в оману, але на даний час ОСОБА_2 борг так йому і не повернув. Тому він звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу з урахуванням індексу інфляції 971 149, 50 грн., 3% річних від простроченої суми 98 622, 7 грн., а всього 1069772, 2 грн.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав повністю та просив поновити строк звернення до суду, оскільки, він пропущений з поважних причин, так як відповідач йому обіцяв борг повернути пізніше чим заводив його в оману. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав зовсім та суду пояснив, що у вересні 2007 році позичив у ОСОБА_1 50 000 доларів США на рік. В лютому 2008 року він знову позичив у ОСОБА_1 40 000 доларів США і обіцяв повернути у вересні 2008 року. 26 серпня 2008 року йому віддали борг і на другий день він повернув ОСОБА_1 борг в сумі 90 000 доларів США. Коли він віддавав ОСОБА_1 борг, то останній сказав, що поверне йому розписку, пізніше. Через деякий час він знову звернувся до позивача з проханням надати йому розписку про отримання ним 90 000 доларів США, але ОСОБА_1 повідомив, що розписки знищить. На даний час в нього не має будь - яких письмових доказів того, що він повернув борг позивачу, тому просить відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача повністю підтвердив покази відповідача та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, застосувати строк позовної давності.
Свідок ОСОБА_3, який є сином відповідача ОСОБА_2 суду пояснив, що в його присутності, як 12 вересня 2007 року, так і 06 лютого 2008 року ОСОБА_2 брав в борг у ОСОБА_1 гроші. Чи повернув він дані кошти йому не відомо.
Свідок ОСОБА_4 підтвердила в суді, що дійсно ОСОБА_2 позичив у її чоловіка 90 000 доларів США, обіцяв повернути, але на їх прохання повернути борг, відповідач постійно обіцяв, що поверне гроші пізніше.
Свідок ОСОБА_5 підтвердив у суді, що приблизно місяць тому при зустрічі з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , ОСОБА_2 говорив, щоб повідомив ОСОБА_1 , що він йому поверне борг 90 000 доларів США з процентами в кінці травня цього року, після продажу своєї нерухомості. Також ОСОБА_2 прохав його у випадку, якщо його приміщення не буде продане, то перепозичить йому кошти, щоб розрахуватися з ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_6 підтвердив у суді, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 часто зустрічалися і в його присутності ОСОБА_5 неодноразово запитував ОСОБА_2 , коли останній віддасть гроші ОСОБА_1 , на що ОСОБА_2 запевняв, що гроші віддасть після продажу приміщення, або ж нехай ОСОБА_5 надасть йому в позику 90 000 доларів США, щоб розрахуватися із ОСОБА_1 раніше.
Суд проаналізував матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами існують договірні відносини позики. Підтвердженням укладення сторонами договору позики є розписки відповідача ОСОБА_2 від 06 лютого 2008 та від 12 вересня 2007 року.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Ч. 3 ст. 60 ЦПК України передбачає, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до вимог діючого ЦПК України, сторони зобов'язані надати подати суду докази. Особи, які беруть участь у справі і вважають, що надання потрібних доказів є неможливим або у них є складності в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Отже, аналізуючи вищевказані правові норми суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, так як ним було доведено, що відповідач отримав від нього в борг за розписками 40 000 доларів США і 50 000 доларів США ( 90 000 доларів США), що еквівалентно 719 370 грн., але дані кошти відповідачем повернуті не були. Відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав суду письмових доказів, тому його доводи, що нібито він повернув борг, суд не може прийняти до уваги.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 діючого ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно розписки ( а.с.10) від 06 лютого 2008 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 40 000 доларів США і зобов'язується повернути їх за першою вимогою.
Відповідно до розписки відповідача (а. с. 11) від 12 вересня 2007 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 50 000 доларів США і зобов'язується повернути їх до 12 вересня 2008 року.
Судом встановлено, що на даний час відповідачем позика (грошові кошти в сумі 90 000 доларів США ) позивачу не повернута.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Відповідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-522 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до норм статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Як вбачається з розписок відповідача, строк повернення грошових коштів від 12 вересня 2007 року в ній обумовлювався 12 вересня 2008 року, а в судовому засіданні, відповідач особисто зазначив, що борг по розписці від 06 лютого 2008 року та від 12 вересня 2007 року він повинен був повернути до 12 вересня 2008 року, та що нібито він повернув борг у серпні 2008 року, однак, письмових доказів про повернення боргу не надав суду через їх відсутність.
Таким чином, звернення ОСОБА_1 з позовом до суду в даній справі слід вважати, як захист його порушених прав , а тому є підстави вважати, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання до звернення до нього з даним позовом та до них можна застосувати ст. 625 ЦК України за період з 13 вересня 2008 року по 01 квітня 2013 року.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що дійсно ОСОБА_2 зобов'язаний повернути ОСОБА_1 борг по розпискам, з урахуванням 3% річних та інфляційних, починаючи з 13 вересня 2008 року, про що відповідач сам зазначив у суді виходячи із вищенаведених підстав.
Суд не погоджується із розрахунком 3% річних, так як він не є вірним та приводить свій розрахунок інфляційних за користування чужими коштами. При цьому суд вважає, що розрахунок боргу необхідно здійснити саме із 90 000 доларів США, що еквівалентно 719 370 грн. за обома розписками, так як у суді знайшов своє підтвердження той факт, що відповідач дійсно повинен був повернути грошові кошти в строк до 12 вересня 2008 року по обох розписках. В цій частині, суд врахував і те, що сам відповідач у суді про це визнав та вказав, що нібито він борг до зазначеного терміну повернув.
Розрахунок 3% річних за час користування чужими коштами:
Сума боргу: 90 000 доларів США, що еквівалентно 719 370 грн. за обома розписками.
Відсоткова ставка - 3% річних;
Кількість днів в році - 365, тобто
за 2008 рік 719 370 грн. х 3% : 365 х 110 діб = 6503, 89 грн.
за 2009 рік 719 370 грн. х 3% : 365 х 365 діб = 21581, 1 грн.
за 2010 рік 719 370 грн. х 3% : 365 х 365 діб = 21581, 1 грн.
за 2011 рік 719 370 грн. х 3% : 365 х 365 діб = 21581, 1 грн.
за 2012 рік 719 370 грн. х 3% : 366 х 366 діб = 21581,1грн.
за 2013 рік 719 370 грн. х 3% : 365 х 98 діб = 5794,37 грн.
6503, 89 грн. +21581, 1 грн. + 21581, 1 грн. + 21581, 1 грн. + 21581, 1 грн. + 5794, 37 грн. = 98622, 66 грн. , що буде становити 3% річних.
Розрахунок інфляційних за час користування чужими коштами:
Індекс інфляції за жовтень 2008 року -101, 7%
Сума боргу - 719 370 гривень
719370 х 101, 7 % - 719370 = 12229,29 гривень.
Індекс інфляції за листопад 2008 року -101, 5%
Сума боргу - 719 370 гривень
719370 х 101, 5 % - 719370 = 10790, 55 гривень.
Індекс інфляції за грудень 2008 року -102, 1%
Сума боргу - 719 370 гривень
719370 х 102, 1 % - 719370 = 15106, 77 гривень.
Річний індекс інфляції в 2009 році - 112, 3 %;
Сума боргу - 719 370 гривень
719370 х 112, 3 % - 719370 = 88482, 51 гривень.
Річний індекс інфляції в 2010 році - 109, 1 % .
Сума боргу - 719 370 гривень
719370 х 109, 1 % - 719370 = 65462, 67 гривень.
Річний індекс інфляції в 2011 році - 104, 6 %;
Сума боргу - 719 370 гривень
719370 х 104, 6 % - 719370 = 33091, 02 гривень.
Річний індекс інфляції в 2012 році - 99, 8 % - тобто за даний рік інфляційні збитки не нараховуються.
Індекс інфляції за січень 2013 року -100, 2%
Сума боргу - 719 370 гривень
719370 х 100, 2 % - 719370 = 1438,74 гривень.
Індекс інфляції за лютий 2013 року -99, 9 - тобто за даний місяць інфляційні збитки не нараховуються.
Індекс інфляції за березень 2013 року - 100 %
Сума боргу - 719 370 гривень
719370 х 100 %- 719370 = 0 гривень.
Всього розмір інфляційних становить: 12 229, 29 грн. + 10790, 55 грн. + 15106, 77 грн. , + 88482, 51 грн. + 65462, 67 грн. + 33091, 02 грн. + 1438, 74 грн. = 226 601, 58 грн.
А всього в тому числі з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1044594, 24 гривень, відмовивши в решті позовних вимог за необгрунтованістю.
Вирішуючи позов ОСОБА_1 та його заяву про поновлення строку на звернення до суду з вказаним позовом, суд враховує, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт, що дійсно позивач неодноразово звертався, починаючи з 12 вересня 2008 року, у 2009 році, в 2013 році до ОСОБА_2 з вимогою повернути кошти в сумі 90 000 доларів США. Відповідачем визнавався борг у повному обсязі, про що в суді підтвердили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Тому суд вважає, що відповідач, обіцяючи повернути борг пізніше, тим самим заводив ОСОБА_1 в оману, що є поважною причиною, на думку суду, для поновлення позивачу строку звернення до суду . Разом з тим, суд дійшов висновку, що заява відповідача про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 за пропуском строку звернення до суду задоволенню не підлягає з вищевикладених підстав. Цим самим суд вважає, що відповідач має на меті лише уникнути погашення боргу, який фактично ОСОБА_1 не повернутий, чим, на думку суду, порушуються права позивача, які необхідно захистити.
Позивач просить стягнути на його користь витрати за надання йому правової допомоги, а саме складання позовної заяви, згідно акту виконаних робіт від 05 квітня 2013 року укладеного між ним та адвокатом ОСОБА_7 , зазначені дії адвокат виконував з 13 год. 30 хв. до 16 год. 30 хв., тобто на протязі 3 годин.
Проте зазначені дії не відносяться до тих, визначених ЦПК України , окремих процесуальних дій з участю особи та її представника поза судовим засіданням, спеціальна фіксація яких передбачена ст. 200 ЦПК України і які у силу Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» не підлягають оплаті, а тому компенсація витрат за них стягненню не підлягає.
Відповідно до п/п 1 п. 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Станом на 1 січня 2013 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1147 грн.
Частиною 1 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивачем було сплачено судовий збір в сумі 229, 40 грн. , як за позовом майнового характеру, тобто з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 223, 98 грн., так як позовні вимоги позивача були задоволені лише на 97, 64 % . Так як позивачем при подачі заяви було сплачено мінімальний розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру, тому суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути решту суму судового збору, а саме ( 3441 грн. - 229, 40 грн.) 3211, 60 грн. в доход держави, а з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 223 грн. 98 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 кошти в розмірі 1044594, 24 гривень, з яких 719 370 грн. - сума боргу , 98 622, 66 грн. 3% річних та 226 601, 58 грн. інфляційні.
Стягнути з ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 понесені судові витрати 223, 98 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 3135 гривень 81 копійок в дохід держави.
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржено в Сумський апеляційний суд через Охтирський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Т.О. Ярошенко