ун. № 2608/12932/12
пр. № 2/759/510/13
27 травня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого Морозова М.О.
при секретарях Олешко В.В., Кузнець Л.І., Прохоренко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Фещук Наталія Іванівна, Святошинської районна в м. Києві рада, ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, визнання права власності на будівельні матеріали в порядку спадкування, визнання спадкоємцем всіх прав та обов'язків, як забудовника житлового будинку, що належали спадкодавцю,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання за нею в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_5, шляхом фактичного вступу у спадщину право власності на житловий будинок №16 з надвірними спорудами, сарай площею 23, 1 кв. м, вбиральню площею 1, 3 кв. м, льох площею 7, 4 кв. м, сарай площею 5, 6 кв. м по АДРЕСА_1; визнання за нею в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_5, шляхом фактичного вступу у спадщину право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1, площею 0, 11 га.
При цьому, посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина, що складається з житлового будинку загальною площею 77, 9 кв. м АДРЕСА_1; АДРЕСА_1, площею 0, 11 га. Вона є дружиною ОСОБА_5 і є спадкоємцем першої черги, іншим спадкоємцем є її син ОСОБА_4 Про прийняття спадщини вони звернулися у грудні 2012 р. з заявою до 12-ї Київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину, але свідоцтво про право власності на нерухоме майно вони не отримали, натомість державний нотаріус винесла постанову 14.04.2012 р. про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Дозвіл на закінчення будівництва житлового будинку в селищі АДРЕСА_2 її чоловік ОСОБА_5 отримав на підставі протоколу №2 засідання виконкому Білицької селищної ради депутатів трудящих Києво-Святошинського р-ну Київської області. Вна з сином фактично проживають в АДРЕСА_1, веде господарство, сплачує квартплату і всі інші рахунки за комунальні послуги на протязі всього часу до сьогоднішнього дня. Вона звернулась до компетентних органів з метою узаконити самостійно збудоване будинкостроїння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та надвірні споруди: сарай площею 23, 1 кв. м, вбиральню площею 1, 3 кв. м, льох площею 7, 4 кв. м,сарай площею 5, 6 кв. м, що розташовані на земельній ділянці площею 0, 11 га, яка надавалась у користування ОСОБА_5, АДРЕСА_1, згідно чинного законодавства. 7.09.2005 р. надійшло розпорядження Святошинської райради м. Києва №1469 про надання дозволу на введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1
В ході розгляду справи по заяві представника позивача була винесена 28.02.2013 р. ухвала суду про залишення без розгляду позвоних вимог ОСОБА_1 до притягнутої до участі в справі в якості належного відповідача Київської міської ради про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_5 шляхом фактичного вступу у спадщину право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0, 11 га.
В судовому засіданні представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог і просить: визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок №16 з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5; визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали, які були використані для будівництва будинку №16, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5; визнати ОСОБА_1 спадкоємцем всіх прав та обов'язків, як забудовника житлового будинку №16, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, які належали спадкодавцю ОСОБА_5, та не припинилися внаслідок його смерті.
При цьому, мотивує своє уточнені позовні вимоги тим, що нотаріус 12-ї Київської державної нотаріальної контори винесла постанову, якою відмовила ОСОБА_1 в оформленні спадкових прав на житловий будинок №16 з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 з мотивів відсутності правовстановчих документів на будинок та державної реєстрації. Своє право власності на житло спадкодавець не зареєстрував, бо станом на 1959 рік, тобто дату будівництва, не встановлювалось обов'язкової реєстрації нерухомості і на дату смерті спадкодавця-ІНФОРМАЦІЯ_1. чинним законодавством процедури державної реєстрації права власності на нерухоме майно не передбачалось. Позивач, будучи спадкоємцем першої черги, прийняла спадщину, однак вона позбавлена можливості оформити своє право на належне спадкове майно, т.я. відсутні правовстановлюючі документи та деражана реєстрація права власності на будинок. До складу спадщини входить також право власності на будівельні матеріали, використані в процесі будівництва, а також всі інші права т аобов'язки, що з ним пов'язані, в тому числі обов'язок забудовника вчинити всі дії щодо реєстрації права власності на житловий будинок.
Представник притятнутого до участі в справі згідно ст. 33 ЦПК України в якості належного відповідача Київської міської ради позов не визнала, пояснивши, що ОСОБА_5 після закінчення будівництва АДРЕСА_1 документів в БТІ виконкому місцевої ради депутатів трудящих не надав, хоча будинок по територіальності вже входив з 2.02.1966 р. до меж міста Києва. Спірне спадкове майно не приймалось в есплуатцію, не проходило державну реєстрацію. Київська міська рада не порушувала законні права позивача.
Третя особа державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Фещук Н.І. у судове засідання не з'явилася, належним чином про час, місце слухання справи повідомлялася, тому суд, враховуючи думку представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі вказаної третьої особи.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, належним чином про час, місце слухання справи повідомлявся, подав заяву про слухання справи без його участі, тому суд, враховуючи думку представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі вказаної третьої особи.
Представник третьої особи Святошинської районної в м. Києві ради у судове засідання не з'явився, належним чином про час, місце слухання справи третя особа повідомлялася, голова комісії з припинення Святошинської районної у м. Києві ради подав заяву про слухання справи без представника ради, тому суд, враховуючи думку представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі представника вказаної третьої особи.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що спірним спадковим майном є житловий будинок №16 загальною площею 77, 9 кв. м з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, будівельні матеріали, які були використані для будівництва будинку №16, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Будинок був збудований в 1959 р. на земельній ділянці, яка територіально відносилась до села Біличі Києво-Святошинського р-ну Київської області та яка була виділена ОСОБА_5 для будівництва у безстрокове користування згідно рішення виконкому Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих 12.04.1955 р. Дозвіл на закінчення будівництва житлового будинку в селищі АДРЕСА_2 ОСОБА_5 отримав на підставі протоколу №2 засідання виконкому Білицької селищної ради депутатів трудящих Києво-Святошинського р-ну Київської області. Київським міським БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 2.04.2004 р. був виготовлений технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_4 звернувся до Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації з заявою введення в експлуатацію житлового будинку загальною площею 77, 9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та надвірних споруд: сараї площею 23, 1 кв. м, 5, 6 кв. м., 7, 2 кв. м на ім'я ОСОБА_5 7.09.2005 р. було видано розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації №1469 «Про надання дозволу на введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1», а саме спадкоємцям ОСОБА_5 Про прийняття спадщини звернувся з заявою до 12-ї Київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4, але державний нотаріус винесла постанову 19.04.2012 р. про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок. Про прийняття спадщини звернулася з заявою до 12-ї Київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1, але державний нотаріус винесла постанову 13.02.2013 р. про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок та його державної реєстрації (а.с. 6-23, 99-118, 124-138, 149, 185) .
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Згідно ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Даний порядок передбачений також Законом України «Про нотаріат».
Суд, дослідивши всі обставини справи, оцінивши зібрані та надані суду докази в їх сукупності, прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
У суду немає підстав задовольняти позовні вимоги.
Суд не може визнати право за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарськими спорудами, бо будинковолодіння не введено в експлуатацію, не зареєстровано в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».
Так, згідно ст.182 ЦК України право власності на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає змоменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Згідно ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація права власності здійснюється на підставі правовстановлюючих документів.
Суд не приймає як належні причини, вказані подавачем позову, по яким не було здійснено державну реєстрацію збудованого будинку з боку забудовника, бо право на спадкування будівель виникає лише після державної реєстрації зведених об'єктів нерухомості. Виключень з цього правила законом не передбачено.
Суд не погоджується з твердженнями представника позивача про те, що станом на 1959 р., дату будівництва будинку, на дату смерті спадкодавця, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1., не встановлювалось законодавством обов'язкової державної реєстрації нерухомості.
Відповідно до п.1 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, що втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від13.12.1995 р. №56, реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводило бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутів трудящих.
Як вбачається з матеріалів справи і зокрема рішення виконкому Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих від 12.04.1955 р., житловий будинок №16 з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відносився до селища Біличі Києво-Святошинського району Київської області, і право власності на нього мало бути зареєстровано в БТІ виконкому Києво-Святошинської районної Ради депутатів трудящих. 2.02.1966 р. село Біличі включено до меж м.Києва, а 24.02.1966 р.-до складу Жовтневого району м. Києва, в 1973 р. було утворено Ленінградський район Києва, куди увійшов масив Новобіличі, де знаходиться й спірне домоволодіння. Але, з боку ОСОБА_5 документів про введення в експлуатацію до місцевого державного органу влади і реєстрацію права власності на нього в орган БТІ так і не було надано за весь вищевказаний період часу.
Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Як роз'яснено в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Представник позивача, уточнюючи позовні вимоги, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали, які були використанні для будівництва будинку АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 Але, при цьому, не вказує, на які конкретно та в якій кількості будівельні матеріали треба визнати право власності в порядку спадкування. На пропозицію суду не змогла це зазначити представник позивача і в судовому засіданні.
Крім того, аналізуючи п.1 та п.2 уточнених позовних вимог (а.с.154), суд вважає, що ці вимоги взаємовиключають один одне, бо визнання судом права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування унеможливлює визнання права власності за спадкоємцем на будівельні матеріали, які були використані для будівництва будинку, і навпаки визнання судом права вланості на будівельні матеріали, які були використані для будівництва житлового будинку, в порядку спадкування, унеможливлює визнання права власності за спадкоємцем на вказаний будинок. В ході розгляду справи було з'ясовано, що позиція представника позивача при подачі уточнених позовних вимог від 28.02.2013 р. була усвідомлювана, та підтримана нею в судовому засіданні.
Що стосується п. 3 уточнених позовних вимог в редакції від 28.02.2013 р., то не в компетенції суду визнавати фізичну особу спадкоємцем всіх прав та обов'язків спадкодавця, в тому числі і як забудовника житлового будинку, бо спору в цій частині не існує, ніхто не висуває позовних вимог до ОСОБА_1 про усунення від спадщини, питання щодо суб'єктного складу спадкоємців спадкодавця та спадкового права урегульовані Книгою шостою «Спадкове право» Цивільного Кодексу України, Законом України «Про нотаріат».
Подавач позову просить визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, між тим залишається в силі постанова державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 від 13.02.2013 р. про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5 на будинок, яка не оскаржується (а.с.149).
Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно ст.ст. 1, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» представницькими органами територіальних громад є відповідні Ради. Представницький орган місцевого самоврядування-виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.
Згідно ст. 9 Закону України «Про столицю України-місто Київ» у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування-Київська міська рада, районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.
На підставі ч.1 ст.15 Статуту територіальної громади м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 р. №371/1805, Київська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування у місті Києві. Відповідно до рішення Київради №3/1437 від 6.09.2001 р. було утворено районні у місті Києві ради, що виконували функції місцевого самоврядування у районах.
У відповідності до п.п. 3, 8.11. розпорядження Київської міської державної адміністрації №787 від 30.09.2010 р. «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 9.09.2010 р. №7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» 1 травня 2011 р. було закінчено роботу з ліквідації як юридичних осіб всіх районних рад м. Києва та припинення з 31.10.2010 р. шляхом ліквідації районних в місті Києві рад.
Відповідно до п.1 ст. 1 додатку до рішення Київради від 14.07.2011 р. за №383/5770 Київська міська рада-представницький орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування» в Україні», «Про столицю України-місто герой Київ», «Про статус депутатів місцевих рад», Статутом територіальної громади міста Києва, Європейською Хартією місцевого самоврядування та іншими нормативно-правовими актами.
Позивачем по справі, її представником не надано доказів про порушення відповідачем Київською міською радою законних прав та інтересів ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом і суд діє у даному випадку згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України.
Позовних вимог до до іншого спадкоємця покійного ОСОБА_5- ОСОБА_4 не заявляється і вказана особа не являється відповідачем по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 331, 376, 1217, 1261, 1267, 1298 ЦК України, ст.ст. 3, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст.ст. 10, 60, 33, 212, 214, 215 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Державний нотаріус Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Фещук Наталія Іванівна, Святошинської районна в м. Києві рада, ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, визнання права власності на будівельні матеріали в порядку спадкування, визнання спадкоємцем всіх прав та обов'язків, як забудовника житлового будинку, що належали спадкодавцю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя