Справа №784/1092/13 23.05.2013 23.05.2013 23.05.2013
Провадження №22-ц/784/1182/13
Головуючий у першій інстанції: Павлова Ж.П.
категорія 5 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
іменем України
23 травня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Левківській Н.С.,
за участі: позивача ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5,
представників відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7,
експерта ОСОБА_8,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційними скаргами
ОСОБА_4 та ОСОБА_9
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2013 року
за позовом
ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_9, треті особи - ОСОБА_12, Миколаївська міська рада, інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області про усунення перешкод в користуванні майном;
та за зустрічним позовом
ОСОБА_9 до ОСОБА_4, ОСОБА_10, третя особа - Миколаївська міська рада про усунення перешкод в користуванні майном,
У вересні 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулися з позовом до ОСОБА_9 про усунення перешкод в користуванні майном.
Позивачі зазначали, що їм належить по 1/6, 1/6 та 1/3 частині відповідно будинку АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_9, якому належить 1/2 частина будинку АДРЕСА_2, не отримавши від позивачів згоди, зніс паркан, що був на межі між будинками та самовільно збудував прибудови до житлового будинку літ. Б, два вікна якої виходять на подвір'я позивачів, а також сарай літ. Т1. При цьому, вказані будівлі збудовано з порушенням межі на відстань 0,4-0,5 м. Вказаним відповідач, на думку позивачів, порушує їх права, оскільки перешкоджає у користуванні земельною ділянкою та обслуговуванні будівлями. Досягти згоди сторони не змогли через те, що на вимоги позивачів про знесення самовільно зведених забудов відповідач не реагує.
Уточнивши позовні вимоги, позивачі просили зобов'язати ОСОБА_9 за його рахунок:
- здійснити перебудову самовільно збудованої прибудови до житлового будинку літ. Б по АДРЕСА_2 у відповідності з п. 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26 серпня 2011 року № 120-1270, або у відповідності до п. 1, 2, 6 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 7 лютого 2011 року № 120-068, а в разі відмови відповідача здійснити перебудову, зобов'язати його знести за свій рахунок вказану прибудову;
- зобов'язати відповідача знести за його рахунок самовільно збудований сарай літ. Т1 по АДРЕСА_2;
- поновити паркан на відстань 1,0 м. до межі середньої ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_10 від найбільш виступаючої конструкції стіни ОСОБА_9 за його рахунок згідно з рішеннями Миколаївської міської ради № 20/3 від 11 січня 1958 року;
- зобов'язати відповідача закласти вікна, вхід на горище та демонтувати кондиціонер у будинку АДРЕСА_2, а також просили стягнути з відповідача понесені позивачами витрати на проведення геодезії та експертизи у розмірі 3300 грн.
У травні 2011 року ОСОБА_9 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_10 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком № АДРЕСА_2 шляхом поновлення меж суміжного землекористування, виходячи з площі належної йому земельної ділянки по даним бюро технічної інвентаризації за 1960-1989 роки, з покладенням обов'язку по знесенню самочинної житлової прибудови літ. А-2 до домоволодіння АДРЕСА_1 та закладенню вікна в буд. літ. А.
Судами справа розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2013 року первісний позов задоволено частково. Постановлено закласти вікно, вхід на горище, демонтувати кондиціонер у будинку АДРЕСА_2, належного ОСОБА_9 В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_9 відмовлено. Також суд розподілив судові витрати.
Сторони не погодились з даним рішенням та оскаржили його.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також на те, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, просив рішення в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким в цій частині задовольнити позов.
ОСОБА_9 в апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність рішення суду, просив в частині відмови в задоволенні зустрічного позову змінити та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити його зустрічний позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково первісний позов суд першої інстанції виходив з того, що обидві сторони здійснили самовільне будівництво, має місце взаємне порушення принципів добросусідства та сторонами не доведено порушення прав такими забудовами. Крім того, суд вважав, що вимоги користувачів земельних ділянок про відновлення межі задоволенню не підлягають.
Однак з такими висновками в повній мірі погодитись не можна.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є співвласниками будинку АДРЕСА_1. При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 належить по 1/6 частині цього будинку, а ОСОБА_11 - 1/3 його частини. Власником 1/2 частки суміжного домоволодіння АДРЕСА_2 по цій же вулиці є ОСОБА_9 Земельні ділянки сторін належать до земель державної власності та перебувають в їх користуванні (т. 1 а.с. 64, 65, т. 2 а.с. 53).
ОСОБА_9 самовільно збудував прибудову до житлового будинку літ. Б та сарай літ. Т1, а також самочинно улаштував вікно у будинку літ. Б-1, вхід на горище та встановив кондиціонер, які виходять у двір позивачів. При цьому, зруйнував старий паркан та облаштував новий з порушенням межі.
В свою чергу ОСОБА_4 та ОСОБА_10 самовільно збудували прибудову літ. А-2 до будинку літ. А-1.
Сторони звернулись з вимогами про знесення самовільних будівель та відновлення паркану.
Як вбачається з висновку № 120-068 судової будівельно-технічної експертизи від 7 лютого 2011 року, з урахуванням уточнення експерта в суді апеляційного суду, самовільне будівництво вказаної прибудови до житлового будинку літ. Б та сараю літ. Т1 здійснено відповідачем з порушенням межі в бік земельної ділянки № 103-б.
Також встановлено, що за даними технічної інвентаризації від 1963 року межею спірних домоволодінь слугувала огорожа № 9, 10. Відстань від житлового будинку літ. А-1 домоволодіння № 103-б до огорожі № 9, яка була дощата, складала 1,34 м. довжиною 10,86 м. Далі огорожа була виконана із металевої сітки (№ 10) довжиною 12,47 м. (т. 1 а.с. 32, 33). На момент проведення експертного дослідження огорожа № 9, 10 знесена та встановлена нова межа, яка не відповідає старої межі. Фактична межа проходить на відстані 1,0 м. від будинку літ. А довжиною 6,79 м., далі межею слугує зовнішня кам'яна стіна самовільно збудованого сараю літ. Т1 домоволодіння АДРЕСА_2, з виступом в бік ділянки № 103-б на 0,4 м довжиною 7,15 м., а також зовнішня кам'яна стіна самовільно збудованої прибудови літ. Б1-1 домоволодіння АДРЕСА_2, з виступом в бік ділянки № 103-б на 0,4 м.
В судовому засіданні апеляційного суду сторони дійшли згоди стосовно відновлення паркану. При цьому, вони погодились з варіантом № 2 уточнення судової будівельно-технічної № 120-068 від 7 лютого 2011 року (додаток № 3), який розроблено експертом в суді апеляційної інстанції.
За даним варіантом, паркан має проходити на відстані 1,5 м від будівлі літ. А житлового будинку АДРЕСА_1 по прямій лінії довжиною 13,94 м. до фасадної стіни прибудови літ. Б1-1 домоволодіння АДРЕСА_2, з відступом від лівої зовнішньої стіни вздовж фасадної стіни на 0,4 м.
При цьому, знесенню підлягає самовільно збудований сарай літ. Т1 домоволодіння АДРЕСА_2.
Крім того, ОСОБА_4 погодився з залишенням прибудови літ. Б1-1, а представники ОСОБА_9 визнали вимоги позивачів про закладення вікна в прибудові літ. Б1-1, закладення входу на горище та демонтажу кондиціонера.
За такого та враховуючи, що вказані обставини визнані сторонами та відповідно до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню, колегія суддів вважає, що вимоги позивачів про знесення сараю та поновлення паркану підлягають частковому задоволенню, а на ОСОБА_9 має бути покладено обов'язок за його рахунок знести сарай та поновити паркан з дотриманням розмірів, зазначених у варіанті № 2 уточнення судової будівельно-технічної № 120-068 від 7 лютого 2011 року (додаток № 3).
Таким чином, рішення в цій частині підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на вимоги глави 17 ЗК України, якою врегульовано правовідносини як власників земельних ділянок, так і осіб, у яких ділянки знаходяться в користуванні.
Водночас, виходячи з визнаних сторонами обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в знесенні прибудов літ. Б1-1 та А-2, та закладенні вікна в будинку літ. А.
Також відповідає обставинам справи та підлягає залишенню без зміни рішення в частині покладення на відповідача обов'язку закласти вікно в прибудові літ. Б1-1, входу на горище та демонтажу кондиціонера.
Разом з тим, зобов'язуючи відповідача закласти вікно в будинку літ. Б-1, суд першої інстанції не зазначив яким чином порушуються права позивачів та чи можливо в інший спосіб поновити їх права.
З матеріалів справи вбачається, що спірне вікно споруджене відповідачем в будинку літ. Б-1, який належить йому на праві власності, та виходить на подвір'я позивачів.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач пояснив, що його права порушуються тим, що таке розміщення вікна дає можливість сусідам спостерігати за їх подвір'ям. Інших обставин порушення прав позивач не зазначив.
З пояснень експерта вбачається, що розміщення спірного вікна будівельним нормам і правилам не суперечить.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що достатнім способом відновлення прав позивачів буде зобов'язати відповідача встановити у вікні житлового будинку літ. Б-1 матове (непрозоре) скло.
Таким чином рішення в частині задоволених вимог також підлягає зміні на підставі ч. 3, 4 ЦПК України.
Рішення в частині розподілу судових витрат підлягає залишенню без зміни, оскільки стягнута судом сума судового збору та витрат на проведення експертизи відповідає пропорційності задоволених вимог.
Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги ОСОБА_9 та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2013 року в частині відмови в знесенні сараю та поновленні паркану скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Зобов'язати ОСОБА_9 за його рахунок знести самовільно збудований сарай літ. Т1 по АДРЕСА_2.
Зобов'язати ОСОБА_9 за власний рахунок поновити паркан з дотриманням розмірів, зазначених у варіанті № 2 уточнення судової будівельно-технічної експертизи № 120-068 від 7 лютого 2011 року (додаток № 3).
Рішення в частині відмови в знесенні прибудов літ. Б1-1 та А-2, а також закладенні вікна в будинку літ. А - залишити без зміни.
Рішення в частині задоволених вимог змінити.
Зобов'язати ОСОБА_9 за його рахунок встановити у вікні житлового будинку літ. Б-1 матове (непрозоре) скло.
Рішення суду в частині закладення вікна в прибудові літ. Б1-1, закладення входу на горище та демонтажу кондиціонера - залишити без зміни.
Рішення в частині судових витрат залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: