29 травня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді Собіни І.М.
Суддів: Григоренко М.П., Ковальчук Н.М.
Секретар судових засідань Панас Б.В.
З участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" на рішення Кузнецовського міського суду від 18 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" про визнання незаконним підвищення процентної ставки та перерахунок заборгованості за кредитним договором,
В листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі по тексту ПАТ КБ) „Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В грудні 2011 року ОСОБА_3 пред"явив у суді в інтересах ОСОБА_2 зустрічний позов до ПАТ КБ „Приватбанк" про визнання незаконним підвищення процентної ставки за кредитним договором.
Ухвалою Кузнецовського міського суду від 11 червня 2012 року роз"єднанно вимоги за первісним позовом ПАТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 поданим від її імені та в її інтересах ОСОБА_3 до ПАТ КБ „Приватбанк"
Справа № 22ц/787/1030/2013 Головуючий у 1-й інстанції Горегляд О.І.
Суддя-доповідач Собіна І.М.
про визнання незаконним підвищення процентної ставки та перерахунок заборгованості за кредитним договором, у самостійні провадження.
Рішенням Кузнецовського міського суду від 18 червня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано незаконними дії ПАТ КБ „Приватбанк" по підвищенню в односторонньому порядку процентної ставки з 1 лютого 2009 року за користування кредитом за кредитним договором №ROIAAN17120150, укладеним з ОСОБА_2 10 вересня 2007 року.
Зобов"язано ПАТ КБ „Приватбанк" здійснити перерахунок загальної кредитної заборгованості за кредитним договором №ROIAAN17120150, укладеним із ОСОБА_2 10 вересня 2007 року, за визначеною процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 1,34% на місяць (16,08% річних), нарахованою на суму залишку заборгованості за кредитом, та за процентною ставкою при порушенні зобов"язань по погашенню кредиту у розмірі 2,50% на місяць (30% річних), нарахованою на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом, починаючи з 1 лютого 2009 року.
Стягнуто з ПАТ КБ „Приватбанк" на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 2734гривні 10коп.
У поданій апеляційній скарзі представник ПАТ КБ „Приватбанк" посилається на незаконність судового рішення, ухвалення його з порушенням норм матеріального та процесуального права, через не доведення обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Зазначав, що сторони передбачили в кредитному договорі умови підвищення відсоткової ставки і кредитор діяв відповідно до цих умов.
Відповідач надав суду докази належного повідомлення позивачки про зміну відсоткової ставки, а саме: копію листа від 28 грудня 2008 року, належним чином завірену та копію реєстру поштових відправлень, датованого відповідно до поштового штемпелю 8 січня 2009 року, з якого вбачається, що саме цією датою ОСОБА_2 направлено повідомлення про підвищення відсоткової ставки за договором.
Проте, суд першої інстанції зазначені докази до уваги не взяв.
Позичальник прийняв пропозицію про зміну умов договору, оскільки після отримання всіх пояснень з боку кредитора щодо підвищення ним процентної ставки, почав сплачувати за новою ставкою, оскільки сплату чергових платежів по кредиту 14 травня та 15 червня 2009 року та й у подальшому сплачувала у підвищеному розмірі з розрахунку підвищеної відсоткової ставки по кредиту.
Вказував, оскільки рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором прийнято банком згідно умов кредитного договору та до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", а в самому законі немає вказівки про зворотну дію його в часі, підстав для визнання його недійсним немає.
Статтею 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" встановлено, що банки самостійно визначають розмір процентних ставок та комісійних винагород. Єдине застереження з цього приводу міститься у ст. 49 цього Закону, де вказано, що розмір відсотків за кредитом не може бути менше відсотків, встановлених за депозитними договорами та відсотками, за якими кредити бере сам банк.
Вважає, що банк мав право підвищити процентну ставку, як безпосередньо посилаючись на ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" та ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність", так і на підставах передбачених п. 2.3.1 кредитного договору.
ОСОБА_2 не довела перед судом обставин, на які вона посилалась, як на підставу своїх вимог.
Просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.
В запереченні на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просив оскаржуване рішення суду пешої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ КБ „Приватбанк" відхилити.
Колегія суддів, заслухавши доводи та заперечення представників сторін у межах апеляційної скарги перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду дійшла висновку про її відхилення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2007 року між ЗАТ комерційний банк „Приватбанк" і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ROIAAN17120150, відповідно до якого „Приватбанк" надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 59636гривень 92коп. строком до 7 вересня 2012 року на придбання легкового автомобіля, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць (16,08% річних), на суму залишку заборгованості за кредитом.
Умовами кредитного договору, які встановлені у п. 2.3.1 передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом, у разі зміни кон"юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення цього договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за ставкою НБУ).
При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом семи календарних днів з дати, коли змінена відсоткова ставка набирає чинності.
Представник ПАТ КБ „Приватбанк" доводив, що рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором було прийнято банком у відповідності до умов кредитного договору передбачених п.2.3.1, ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" та ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність" до набрання 10 січня 2009 року чинності Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12 грудня 2008 року №661-VI.
Доказуючи належним, повідомлення боржника про підвищення процентної ставки за кредитом, представник банку посилається на повідомлення від 25 грудня 2012 року та реєстр № 952avt рекомендованих листів надісланих клієнтам банку, у тому числі й ОСОБА_2 (а.с.81-83).
В суді першої та апеляційної інстанцій представник позивачки заперечував отримання ОСОБА_2 повідомлення від 25 грудня 2012 року.
Боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.
Доказів вручення позивачці листа зазначеного в реєстрі № 952 avt заказних листів, на підтвердження факту направлення ОСОБА_2 повідомлення від 25 грудня 2008 року про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором з 16,08% до 27,48% ПАТ "Приватбанк" суду не надав.
Відправленням заказного листа займалося ТзОВ "Прин-ц" на підставі угоди з ПАТ "Приватбанк".
Сплата чергових платежів позичальником по кредиту після 1 лютого 2009 року, а саме 14 травня 2009 року та 15 червня 2009 року та здійснення послідуючих платежів у підвищеному розмірі по збільшеній відсотковій ставці 27,48% представником ПАТ "Приватбанк" не доведена. В засіданні апеляційного суду відповідач не надав суду розрахунку щодо розміру обов"язкового платежу за новою, підвищеною ставкою, тому колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 не прийняла нових умов щодо зміни процентної ставки.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують правильсті висновків суду наведених у рішенні, норми матеріального та процесуального права судом не порушено, а тому, підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" відхилити.
Рішення Кузнецовського міського суду від 18 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання нею законної сили.
Судді: І.М.Собіна М.П.Григоренко Н.М.Ковальчук