Провадження № 22-ц/774/4367/13 Справа № 2/202/25/13 Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л.П. Доповідач - Слоквенко Г.П.
Категорія 27
27травня 2013 року м.Дніпропетровськ
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого: - Слоквенка Г.П.,
Суддів: - Максюти Ж.І., Кочкової Н.О.,
при секретарі: Надтоці А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2013 року, -
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» задоволені: стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» заборгованість за кредитним договором №014/111613/3101/74 від 15 вересня 2006 року, договором поруки №014/3101/158 від 15 вересня 2006 року у сумі 324557,83 доларів США, яка складається з: непогашеної суми кредиту - 177205,08 доларів США; несплачених процентів - 58861,78 доларів США; нарахованої пені - 88490,97 доларів США, що по курсу НБУ станом на час звернення з позовом становить 2572412 грн. 91 коп. та судові витрати по справі (а.с.135-137).
В апеляційній скарзі ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог до ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» відмовити ( а.с.139-141).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що 15.09.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком « Аваль», правонаступником якого на підставі п.1.4 Статуту є ВАТ « Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого на підставі п.1.3. Статуту є ПАТ « Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014/111613/3101/74 про надання кредиту у вигляді не відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до умов якого банк надав, а ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 179500,00 доларів США зі строком повернення до 15 вересня 2026 року та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,25% річних.
На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 перед позивачем за кредитним договором, був укладений договір поруки № 014/3101/158 від 15.09.2006 року між Банком і ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада». Позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором.
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_5 неналежно виконував свої зобов'язання щодо своєчасного погашення тіла кредиту та нарахованих відсотків, у зв'язку з чим станом на 30.04.2010 року виникла заборгованість по тілу кредиту - 177205,08 доларів США; по відсоткам за користування кредитом - 58861,78 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 88490,97 доларів США, а всього 324557,83 доларів США, , тому відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України банк має право на дострокове повернення кредиту та сплати належних йому процентів згідно із ст. 1048 ЦК України.
Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права: згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а договором № 014/111613/3101/74 від 15.09.2006 року, ОСОБА_5 зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредитні кошти банку у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку до договору, але не пізніше по 15 вересня 2026 року, з урахуванням процентів та комісії за користування кредитними коштами. Пунктом 5.5. кредитного договору від 15.09.2006 року передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредиту у разі недотримання графіку його погашення.
Крім того, згідно ч.ч. 1, 2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. А відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Договором поруки № 014/3101/158 від 15.09.2006 року зокрема п.п. 2.1.,3.1, визначено, що поручитель зобов'язується перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_5 усіх її зобов'язань за кредитним договором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкції, передбачених умовами основного договору, як солідарний боржник.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд в порушення норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом", не врахував наявність ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2012 року про визнання банкрутом ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» та затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ «МБК «Україна-Канада», а також положення норм ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом", не можуть бути взяті до уваги. Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом", на яку посилається апелянт, встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені
після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними».
Але положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не розповсюджуються на правовідносини поруки, за якими фізичні та юридичні особи - поручителі, несуть солідарну відповідальність по зобов'язанням боржника, тому посилаючись на вимоги ст.ст.526,546,549, 553,554,625,629,1054 ЦК України суд обґрунтовано не врахував зазначену обставину, як підставу для відмови у задоволені позову..
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» - відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2013 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: