09.11.06 р. Справа № 34/299
Донецьк, вул.Артема,157,
зал судових засідань (каб.) №212
Господарський суд Донецької області у складі судді Кододової О.В.
при секретарі судового засідання Тараненко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Закритого акціонерного товариства “Продовольча компанія “Юнкерс»
м. Єнакієве та Компанії “Reef Holdings PLC» Лондон
до відповідача 1. Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції в Донецької області
2. Управління державного казначейства в Донецькій області
про визнання права ЗАТ “Продовольча компанія “Юнкерс» на оподаткування прибутку, в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування відповідно до ст.14 Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» №356-XIV від 24.12.1998року в редакції до 31 березня 2005 року та повернення ЗАТ “Продовольча компанія “Юнкерс» з Державного бюджету України надміру сплачений податок на прибуток підприємств у розмірі 658268грн.
За участю:
представників сторін
від позивача Кирилюк Н.О. (за дорученням)
від відповідача -1 Дудченко Л.Б. (за дорученням)
від відповідача -2 Макейчик В.В. (за дорученням)
По справі була оголошена перерва з 26.10.2006року до 09.11.2006року на 11,00годин.
Заявлено позов Закритим акціонерним товариством “Продовольча компанія “Юнкерс» м.Єнакієве та Компанією “Reef Holdings PLC» Лондон до відповідачів Єнакіївської об'єднаної державної податкової інспекції в Донецької області та Управління державного казначейства в Донецькій області про визнання права ЗАТ “Продовольча компанія “Юнкерс» на оподаткування прибутку, одержаного з 01 січня 2005року по 31 грудня 2006 року від реалізації інвестиційного проекту - “Модернізація діючого виробництва м'ясопродуктів та ковбасних виробів, яка передбачає випуск широкого асортименту високоякісної продукції, а також створення нових виробництв по виготовленню продуктів харчування», схваленого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області 22 грудня 2000року, відповідно до договору на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку від 29 лютого 2000року, в тому числі за додатковими угодами та додатками до нього, за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування відповідно до ст.14 Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» №356-XIV від 24.12.1998року в редакції до 31 березня 2005 року та повернення ЗАТ “Продовольча компанія “Юнкерс» з Державного бюджету України надміру сплачений податок на прибуток підприємств у розмірі 658268грн.
Позивач 2. Компанія “Reef Holdings PLC» Лондон надав суду клопотання від 09 листопада 2006 року у якому просить суд виключити Компанію “Reef Holdings PLC» з кола позивачів по справі.
Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що він має право на пільгових умовах ввозити із-за кордону на протязі п'яти років обладнання, устаткування, сировину, матеріали, предмети для здійснення проекту, а також не сплачувати податок на прибуток, отриманий від інвестиційної діяльності перші три роки, та сплачувати його за ставкою 50 відсотків від діючої ставки три роки.
Позивач вказує на те, що його було позбавлено можливості користуватися пільгами, передбаченими ст. 14 Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в донецькій області», оскільки набрав чинності 31 березня 2005року Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005року №2505-IV, яким скасовано пільги для територій пріоритетного розвитку. Таким чином позивач був змушений сплачувати до Державного бюджету України податок на прибуток без урахування пільг. За період з 01.01.2005року по 28.08.2006року позивач сплатив до Державного бюджету України 1316537,00грн. податку на прибуток підприємств на загальних підставах. Таким чином на думку позивача податок на прибуток підприємств в сумі 658268грн. є надміру утриманою сумою податку, яка підлягає поверненню.
Відповідач 1. у запереченнях від 25.09.2006року (вхід.№02-41/36071) проти позовних вимог заперечує за тих підстав, що позивач добровільно задекларував та сплатив до бюджету у період з 2005року по 28.08.2006року податок на прибуток у сумі 1316537грн. на загальних підставах. Відповідно до пп..4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Згідно до п.5.1 ст.5 цього ж Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідач 1. у запереченнях вказує на те, що зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному чи судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Позивач 1. не скористався таким правом.
З огляду на вищенаведене відповідач просить позивачу у позові відмовити.
Відповідач 2. у запереченнях від 29 вересня 2006 року (вхід.№02-41/36840) проти позовних вимог заперечує за тих підстав, що згідно до ст. 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету за поданням органів стягнення. Відповідач 2. зазначає, що висновку Єнакіївської ОДПІ в Донецькій області про повернення ЗАТ “Продовольча компанія “Юнкерс» надміру сплаченого податку на прибуток у розмірі 658268грн. до УДК в Донецькій області не надходило.
У судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, суд встановив:
Закрите акціонерне товариство “Продовольча компанія “Юнкерс» є правонаступником Закритого акціонерного товариства “Сатурн» з іноземними інвестиціями ( Інвестор : Компанія “Reef Holdings PLC» Великобританія) .
22 грудня 2000 року Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області було схвалено інвестиційний проект ЗАТ “Продовольча компанія “Юнкерс» “Модернізація виробництва м'ясопродуктів та ковбасних виробів, яка передбачає випуск широкого асортименту високоякісної продукції, а також створення нових виробництв по виготовленню продуктів харчування» про що видано Свідоцтво №99/7-20 від 22.12.2000року про схвалення даного інвестиційного проекту.
29 лютого 2000року між Закритим акціонерним товариством “Сатурн» та виконкомом Єнакіївської міської ради був укладений договір на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку (м. Єнакієве). Згідно укладеного договору під час (реалізації інвестиційного проекту Інвестору (позивачу) відповідно до законодавства надаються пільги: звільнення на три роки від оподаткування прибутку одержаного від реалізації інвестиційного проекту, із 4-го по 6-й рік - за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування; звільнення на період реалізації інвестиційного проекту від обкладання ввізним митом сировини та устаткування під час їх ввезення в Україну; інші пільги передбачені українським законодавством під час реалізації інвестиційного проекту.
Суд вважає, що вимоги позивача про визнання права ЗАТ “Продовольча компанія “Юнкерс» на оподаткування прибутку, одержаного з 01 січня 2005року по 31 грудня 2006 року від реалізації інвестиційного проекту - “Модернізація діючого виробництва м'ясопродуктів та ковбасних виробів, яка передбачає випуск широкого асортименту високоякісної продукції, а також створення нових виробництв по виготовленню продуктів харчування», схваленого Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області 22 грудня 2000р.оку, відповідно до договору на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку від 29 лютого 2000року, в тому числі за додатковими угодами та додатками до нього, за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування відповідно до ст. 14 Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» №356-XIV від 24.12.1998року в редакції до 31 березня 2005 року задоволенню не підлягає за наступних підстав:
Відповідно до статті 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З матеріалів справи впливає, що відповідачі не порушували права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.
Статтею 14 Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24.12.1998року №356-XIV передбачено спеціальний режим інвестиційної діяльності застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують схвалені Радою інвестиційні проекти у пріоритетних видах економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку згідно з укладеним контрактом.
Відповідно до цього режиму звільняються на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на п'ять років, від обкладення ввізним митом сировина, матеріали, предмети, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) і податком на додану вартість - устаткування та обладнання під час їх ввезення в Україну;
Прибуток таких підприємств, одержаний з четвертого по шостий рік, оподатковується за ставкою в розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування.
Законом України від 25.03.2005року №2505-IV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005рік» та деяких законодавчих актів України», яким виключено статтю та скасовано пільги для території пріоритетного розвитку, встановлені ст.14 Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24.12.1998року №356-XIV.
Статтею 8 Закону України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року N 93/96-ВР (із змінами і доповненнями) передбачено, що якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі.
Державна гарантія захисту інвестицій також передбачена у сттаті 13 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 року N 2673-XII (із змінами і доповненнями) де зазначено, що на всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції.
Крім того згідно пункту 2 статті 2 «Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій» від 10.02.1993року інвестиції інвесторів кожної Договірної Сторони упродовж усього часу користуватимуться справедливим і рівноправним ставленням та отримуватимуть цілковитий захист і безпеку на території іншої Договірної Сторони.
Статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251 встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Частиною другої ст. 7 цього ж Закону передбачено, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
За таких обставин суд вважає безпідставним посилання відповідача на норми Законів України “Про Державний бюджет України на 2005р.» та “Про Державний бюджет України на 2006р.», оскільки зазначеним нормативними актами регулюються лише загальноекономічні питання, які ніяким чином не стосуються оподаткування.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" і підпункту 1 пункту 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 (Справа N 1-15/2002) встановлено, що “Відповідно до статей 95, 96 Конституції України предметом регулювання закону України про Державний бюджет України є встановлення доходів та видатків на загальносуспільні потреби. Закон про Державний бюджет України є правовим актом, зміст якого згідно із Законом України "Про бюджетну систему України" .... чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Такий закон затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. На думку Конституційного Суду України, положення частини четвертої статті 28 Закону України "Про бюджетну систему України" щодо заборони законом про Державний бюджет України вносити зміни до чинного законодавства означає і неможливість зупинення дії чинних законів в частині встановлених ними пільг, компенсацій і гарантій... Це положення дістало підтвердження і в частині третій статті 27 чинного Бюджетного кодексу України, яка встановлює, що закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.»
Хоча предметом розглянутої справи було порушення норм діючого законодавства у відношенні фізичних осіб, але Конституційний Суд України дав системний аналіз формування та прийняття Закону України про Державний бюджет України, тому висновки цього Рішення можуть бути застосовані і у відношенні юридичних осіб.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивач самостійно не скористувався пільгою передбаченою ст.14 Закону України Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» №356-XIV від 24.12.1998року і відповідачі не порушували права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач з 01 січня 2005 року декларував податкові зобов'язання відповідно до декларацій з податку на прибуток за 2005 рік та півріччя 2006року та сплатив їх до Державного бюджету України, що підтверджується платіжними дорученнями №1280 від 10.03.2005р. на суму 10000грн., №2120 від 18.04.2005р. на суму 100000грн., №2164 від 20.04.2005року на суму 200000грн., №2350 від 04.05.2005р. на суму 272900грн., №3104 від 29.06.2005року на суму 75000грн.,№3807 від 10.08.2005р., на суму 49700грн., №4682 від 07.10.2005року на суму 30000грн., №5063 від 27.10.2005 року на суму 19000грн, №5111 від 02.11.2005 року на суму 20000грн., №5123 від 03.11.2005 року на суму 30000грн., №2626 від 07.11.2005 року на суму 30000грн., №2674 від 18.11.2005 року на суму 36100грн., №2962 від 08.12.2005 року на суму 25000грн., №3227 від 16.12.2005 року на суму 20000грн., 33234 від 19.12.2005 року на суму 30000грн., №3328 від 26.12.2005 року на суму 42000грн. №142 від 01.02.2006 року на суму 98900грн., №726 від 13.03.2006 року на суму 20000грн., №1129 від 10.04.2006 року на суму 20000грн., №1556 від 05.05.2006 року на суму 30000грн., №1680 від 16.05.2006 року на суму 47785грн., №2025 від 07.06.2006року на суму 10000грн., №2338 від 29.06.2006року на суму 25000грн., №2350 від 03.07.2006року на суму 25000грн., №2891 від 03.08.2006року на суму 50152грн.
Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Статтею 5 п.5.1 цього ж Закону встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується сторонами позивач самостійно декларував та сплачував податкові зобов'язання без урахування пільги. Тобто, відсутній факт надмірної сплати податку на прибуток у розмірі 658268грн. і вимоги позивача в цій частині не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що відповідачі не порушували права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, позивач не скористувався пільгою передбаченою ст.14 Закону України 14 Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» №356-XIV від 24.12.1998року, самостійно обчислював суми податкового зобов'язання у податкових деклараціях та сплачував податок у повному обсязі, відтак вимоги позивача не обгрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.94 КАСУ судові витрати покласти на позивача.
Керуючись Законом України “Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251, Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року N 93/96-ВР (із змінами і доповненнями), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 року N 2673-XII (із змінами і доповненнями), Законом України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» №356-XIV від 24.12.1998року, Законом України №2181 від 21.12.2000року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України від 27.03.91 р. N 887-XII "Про підприємства в Україні", «Угодою між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій» від 10.02.1993року , ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163,167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова виготовлена у повному обсязі 14.11.2006року.
Суддя Кододова О.В.
Надруковано 4 екз.:
1 - у праву
1 - позивачу
2 - відповідачам