21 травня 2013 року Справа № 21728/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Онишкевича Т.В., Клюби В.В.
за участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сприяння» до Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень,-
У листопаді 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Сприяння» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому, в якому, із урахуванням уточнення позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0001112301/3/7380 та №0001132301/3/7381 від 28.09.2009 року, якими визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 58 334,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 41667,00 грн. та штрафними санкціями на суму 16667,00 грн. та по податку на додану вартість у розмірі 50 000,00 грн,, в тому числі за основним платежем в сумі 33 333,00 грн. та штрафними санкціями - 16 667,00 грн; скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001132301/0/3303, № 0001112301/0/3304 від 15 квітня 2009 року, № 0001112301/1/3868, № 0001132301/1/3869 від 8 травня 2009 року, № 0001112301/2/5762. № 00011332301/2/5763 від 17 липня 2009 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що висновки щодо нікчемності договору поставки № 61 від 5 травня 2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю фірми «Сприяння» та ПП ОСОБА_1, на якому грунтуються оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, є припущеннями і суперечать вимогам цивільного законодавства. Всі необхідні документи по даному договору є в наявності, розрахунки по придбанню та реалізації товару здійсненні в повному обсязі, реалізація товару здійснювалась в період, який не перевірявся працівниками податкового органу.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення № 00011323/0/3303, № 0001112301/0/3304 від 15 квітня 2009 року, № 0001112301/1/3868, № 0001132301/1/3869 від 8 травня 2009 року, № 0001112301/2/5762, № 00011332301/2/5763 від 17 липня 2009 року, № 0001112301/3/7380, № 0001132301/3/7381 від 28 вересня 2009 року.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що безпідставними є висновки ДПІ щодо відсутності реального здійснення операції з поставки борошна ПП ОСОБА_1 в травні 2008 року ТзОВ «Сприяння», так як всі умови договору поставки сторонами були виконані, товар було передано покупцю, а той в свою чергу прийняв його і оплатив, що також підтверджується накладною № 1 від 28.05.2008 року, податковою накладною № 1 від 28.05.2008 року, товарно-транспортною накладною № 1 від 28.05.2008 року на загальну суму 199 999,68 грн., в тому числі ПДВ на суму 33 333,28 грн. в обсязі 80 тон, випискою з банку.
Придбане борошно зберігалося на власних складах позивача і в січні-лютому 2009 року в повному обсязі було реалізовано ПП «Мастер продаж», що підтверджується карткою складського обліку № 2451, видатковими накладними № РНк-474914 від 20 січня 2009 року, № РНк-474915 від 26 січня 2009 року, № РНк-474917 від 30 січня 2009 року, № РНк-474912 від 18 лютого 2009 року, № РНк-474913 від 19 лютого 2009 року, актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Сприяння» та ПП «Мастер продаж». Продаж борошна здійснювався за межами перевіряємого періоду і до початку перевірки, що пояснює його відсутність на складі в момент проведення перевірки. Крім того, як видно з матеріалів справи і з пояснень представника відповідача, під час проведення перевірки запити до контрагентів по операціях з борошном не здійснювались.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Державна податкова інспекція в м. Хмельницькому оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що перевіркою встановлено відсутність повного документального підтвердження операцій по придбанню борошна у ПП ОСОБА_1 (відсутні товарно-транспортні накладні, що засвідчують транспортування, відсутні відповідні документи, які підтверджують якість і безпечність товару, включаючи сертифікати якості, ветеринарні довідки/свідоцтва, а також інші, передбачені законом або іншими правовими актами документи). Складання всіх перерахованих документів, відповідно діючого чинного законодавства, є обов'язковим.
Передбачені нормами чинного законодавства первинні документи, які підтверджували б факт передачі ПП ОСОБА_1 у власність ТОВ «Сприяння» борошна, визначеного п.1.1 договору між зазначеними суб'єктами підприємницької діяльності від 05.05.2008, а також фактів його транспортування та приймання останнього на ТОВ «Сприяння», відсутні. Тобто, набуття, зміни або припинення прав та обов'язків сторін за цим договором не відбулося.
Тобто, в процесі проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Сприяння» з ПП ОСОБА_1 не мали реального товарного характеру, оскільки товар не перевозився, а лише встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що в березні 2009 року ДПІ в м. Хмельницькому було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сприяння» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої було складено акт № 3247/23-4/23840062 від 02 квітня 2009 року.
Як видно з акту перевірки, в порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем - ТОВ «Сприяння» завищено валові витрати за II квартал 2008 року року на загальну суму 166 666,00 грн. та в порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит за жовтень 2008 року на суму 33 333, 33 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ прийняла оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0001132301/0/3303, № 0001 112301/0/3304, якими визначила податкові зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 58 334,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 41667,00 грн. та штрафними санкціями на суму 16667,00 грн. та по податку на додану вартість у розмірі 50 000,00 грн,, в тому числі за основним платежем в сумі 33 333,00 грн. та штрафними санкціями - 16 667,00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, за результатами яких скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Встановлено, що відповідно до договору поставки № 61 від 5 травня 2008 року, укладеного між ПП ОСОБА_1 і ТОВ «Сприяння», ПП ОСОБА_1 зобов'язаний передати у власність покупця - ТОВ «Сприяння» борошно. На підставі рахунку 311 від 5 травня 2008 року позивачем було перераховано ПП ОСОБА_1 кошти в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується випискою з банку від 5 квітня 2008 року. Поставка товару здійснювалась за рахунок поставщика до місця, вказаного покупцем. ПП ОСОБА_1 доставила борошно на власні склади ТОВ «Сприяння», де воно і зберігалося до моменту реалізації, що підтверджується наданою ПП ОСОБА_1 та долученою до матеріалів справи товарно-транспортною накладною № 1 від 28 травня 2008 року, договором купівлі-продажу складських приміщення від 15 грудня 2005 року, карткою № 2451 складського обліку.
Тобто, всі умови договору поставки сторонами були виконані, товар було передано покупцю, а той в свою чергу прийняв його і оплатив, що підтверджується накладною № 1 від 28.05.2008 року, податковою накладною № 1 від 28.05.2008 року, товарно-транспортною накладною № 1 від 28.05.2008 року на загальну суму 199999,68 грн., в тому числі ПДВ на суму 33333,28 грн. в обсязі 80 тон, випискою з банку.
Придбане борошно зберігалося на власних складах позивача і в січні-лютому 2009 року в повному обсязі було реалізовано ПП «Мастер продаж», що підтверджується карткою складського обліку № 2451, видатковими накладними № РНк-474914 від 20 січня 2009 року, № РНк-474915 від 26 січня 2009 року, № РНк-474917 від 30 січня 2009 року, № РНк-474912 від 18 лютого 2009 року, № РНк-474913 від 19 лютого 2009 року, актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Сприяння» та ПП «Мастер продаж».
Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Подані позивачем платіжні доручення, податкові накладні є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні, відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.
Частиною 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, вищезазначений Закон не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків. Банківські виписки, податкові накладні є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Згідно п. 5.1, п.5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сприяння» до Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень, а доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року у справі № 2а-8896/09/2270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сприяння» до Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Т.В. Онишкевич
В.В. Клюба
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 24.05.2013 року.