04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" травня 2013 р. Справа№ 09/5026/1967/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Корсакової Г.В.
Тарасенко К.В.
при секретарі Помаз І.А.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу розглянувши апеляційну скаргу Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради
на рішення господарського суду Черкаської області
від 06.03.2013р. (дата підписання - 12.03.2013р.)
у справі №09/5026/1967/2012 (суддя - Курченко Н.М.)
за позовом Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради
до Приватного підприємства «Стройинвест-Партнер»
про стягнення 36 896,96 грн.
У грудні 2012р. Департамент бюджетної політики Черкаської міської ради звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства «Стройинвест-Партнер» про стягнення заборгованості у розмірі 36 896,96 грн., з яких: 34 439,11 грн. основного боргу та 1 453,24 грн. пені, за укладеним між Черкаською міською радою та відповідачем Договору оренди землі б/н від 26.04.2005р.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за вказаним Договором в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 2 200 кв.м. по бул. Шевченка, 340 в м. Черкаси під розташування 7-поверхового житлового будинку з вбудованим торгівельним комплексом в період з 20.05.2005р. (дата державної реєстрації правочину) по 31.10.2012р.
Обгрунтовуючи своє право на звернення до господарського суду з таким позовом, Департамент бюджетної політики Черкаської міської ради посилався на укладений між ним та Черкаською міською радою Договір про відступлення права вимоги б/н від 24.12.2012р., за умовами якого Черкаська міська рада, як первісний кредитор, керуючись своїм рішенням від 08.12.2011р. №3-396 «Про передачу департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради повноважень на звернення до судових органів», зобов'язувалася передати належне їй право вимоги за Договором оренди земельної ділянки, укладеним із Приватним підприємством «Стройинвест-Партнер» та зареєстрованим у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 20.05.2005р. за №040577500060, а Департамент бюджетної політики Черкаської міської ради, як новий кредитор, - прийняти право вимоги, належне первісному кредитору за основним Договором.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.12.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №09/5026/1967/2012.
Відповідач позов не визнав, вказавши на неправомірність виконаного позивачем розрахунку орендної заборгованості за заявлений ним період користування земельною ділянкою. Разом з тим, відповідач просив господарський суд відмовити Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строків позовної давності щодо заявлених вимог.
Крім того, у письмових доповненнях до відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що Договір про відступлення права вимоги б/н від 24.12.2012р., на який посилався позивач, не зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому не може створювати правових наслідків для обох сторін. Відтак, ПП «Стройинвест-Партнер» вважало, що Департамент бюджетної політики Черкаської міської ради не наділений правом на звернення до господарського суду з даним позовом.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.03.2013р. у справі №09/5026/1967/2012 (суддя - Курченко Н.М.) у позові відмовлено повністю.
Враховуючи недотримання сторонами Договору про відступлення права вимоги б/н від 24.12.2012р. встановлених законом вимог щодо його державної реєстрації, суд першої інстанції дійшов висновку про його неукладеність та відсутність у зв'язку з цим у Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради необхідних повноважень для пред'явлення позову до ПП «Стройинвест-Партнер» про стягнення заборгованості за укладеним між відповідачем та Черкаською міською радою Договором оренди землі б/н від 26.04.2005р.
Крім того, господарський суд вказав на недоведеність заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості, оскільки відповідачем надано копії платіжних доручень, якими підтверджується проведення із Черкаською міською радою розрахунків за користування орендованою земельною ділянкою.
Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду м. Києва від 06.03.2013р. у даній справі та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У доводах апеляційного оскарження, позивач вказував на невірне застосування господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст.513 ЦК України, положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про оренду землі».
Апелянт не погодився із висновком місцевого господарського суду про відсутність у Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради необхідного обсягу повноважень на звернення із таким позовом, адже відповідно до рішення Черкаської міської ради від 08.12.2011р. №3-396 позивачу передано повноваження на звернення до судових органів з позовними заявами про стягнення із суб'єктів господарської діяльності заборгованості за договорами оренди землі та іншими договорами, у яких стороною договору виступає Черкаська міська рада.
За оцінкою скаржника, відсутні правові підстави для реєстрації укладеного із Черкаською міською радою Договору про відступлення права вимоги б/н від 24.12.2012р., тому висновок суду першої інстанції про неукладеність цього правочину є необгрунтованим.
З приводу висновку господарського суду щодо недоведеності заявленої до стягнення суми заборгованості, апелянт пояснив, що відповідачу на правах оренди були передані дві земельні ділянки, а із наданих суду платіжних доручень не вбачається за користування якою саме земельною ділянкою він здійснював платежі. У зв'язку з цим, зазначав позивач, зарахування сплачених відповідачем коштів здійснювалася в рахунок погашення боргу за іншим договором оренди землі, ніж той, на підставі якого заявлено даний позов, а саме: в рахунок погашення боргу за договором оренди землі б/н від 11.04.2006р. зареєстрованого за реєстраційним №040677500205.
З огляду на наведене, скаржник зазначав про неповне дослідження судом першої інстанції фактичних обставин справи і просив за результатами апеляційного перегляду справи скасувати прийняте господарським судом рішення, а позовні вимоги Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013р. №09/5026/1967/2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Корсакова Г.В., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 10.04.2013р.
У судовому засіданні 10.04.2013р. представник позивача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти новий судовий про задоволення позову у повному обсязі. Натомість, представник відповідача проти доводів апеляційного оскарження заперечив, просив оскаржений судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У порядку ст.77 ГПК України у судовому засіданні 10.04.2013р. було оголошено перерву до 15.05.2013р.
У призначене судове засідання сторони не з'явилися, хоча про про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про оголошення перерви на 15.05.2013р. Про причини неявки своїх представників сторони суду не повідомили, відповідач письмового відзиву апеляційному господарському суду не направив.
Враховуючи, що правова позиція та доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, які представник відповідача підтримав в усних поясненнях, наданих у минулому судовому засіданні, явка представників сторін визнана необов'язковою, судова колегія визнала можливим розгляд апеляційної скарги по суті за правилами ст.101 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 26.04.2005р. між Черкаською міською радою (далі - орендодавець) та Приватним підприємством «Стройинвест-Партнер» (далі - орендар, відповідач, Підприємство) був укладений Договір оренди землі б/н (далі - Договір оренди, а.с.10-12), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 04.11.2004р. №7-90 зобов'язувався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку, площею 2 200 кв.м., по бул. Шевченка, 340 в м. Черкаси під розташування 7-поверхового житлового будинку із вбудованим торгівельним комплексом за рахунок земель, наданих у власність чи користування Черкаської міської ради та 6 кв.м. земель комерційного використання, що обліковуються за ТОВ «Постер ЛТД».
Відповідно до п.2.1 Договору передана в оренду (без права передачі в суборенду) земельна ділянка за функціональним використанням відноситься до земель змішаного використання (землі житлової забудови і комерційного використання).
Згідно п.3.1 Договору він укладений до 04.11.2053р. і після закінчення строку договору орендар матиме переважне право поновлення його на новий строк.
Вказаний Договір оренди був зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2005р. за №040577500060.
Змістом найму (оренди) є користування/або володіння та користування чужим майном за плату. До того ж, враховуючи, що предметом оренди у даному випадку є майно комунальної власності, крім Цивільного кодексу України, слід враховувати спеціальні норми, які закріплені у Законі України «Про оренду державного і комунального майна».
Згідно приписів частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Порядок розрахунку та умови внесення орендарем орендної плати визначені у розділі 4 Договору. Так, пунктом 4.1 Договору встановлено, що за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошові формі.
Звертаючись до господарського суду з позовом про стягнення із ПП «Стройинвест-Партнер» заборгованості у розмірі 36 896,96 грн. (34 439,11 грн. основного боргу та 1 004,62 грн. пені), Департамент бюджетної політки Черкаської міської ради вказував на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним із Черкаською міською радою правочином в частині повної та своєчасної оплати вартості користування вказаною земельною ділянкою за період з 20.05.2005р. по 31.10.2012р.
Обгрунтовуючи своє право на звернення до відповідача із вказаним позовом, Департамент бюджетної політки Черкаської міської ради посилався на рішення Черкаської міської ради №3-369 від 08.12.2011р. «Про передачу департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради повноважень на звернення до судових органів» (а.с.9) та укладений на підставі цього рішення із Черкаською міською радою Договір про відступлення права вимоги б/н від 24.12.2012р. (а.с.27).
Відхиляючи доводи Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради, судова колегія враховує наступне.
Реалізація цивільних прав та виконання цивільних обов'язків здійснюється у межах, наданих особі договором, або актами цивільного законодавства.
Суд, перш ніж надати захист порушеному праву (інтересу) позивача, повинен у процесі судового розгляду переконатися не лише у реальній належності як самого права, так і у його наявності в особи, яка заявила або в інтересах якої заявлена вимога.
Дійсно, рішенням Черкаської міської ради від 08.12.2011р. №3-396 вирішено уповноважити департамент бюджетної політики Черкаської міської ради (позивач у справі) звертатися до судових органів з позовними заявами про стягнення заборгованості за договорами оренди землі, договорами про відшкодування збитків, договорами про плату за користування частиною прибудинкової території, договорами оренди нежитлових приміщень комунальної власності, договорами пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою та за іншими договорами, у яких стороною договору виступає Черкаська міська рада, а кошти зараховуються до міського бюджету м. Черкаси
Згідно Положення про Департамент бюджетної політики Черкаської міської ради, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 11.08.2011р. №3-4, Департамент є самостійною юридичною особою (самостійним структурним підрозділом Черкаської міської ради), може бути позивачем та відповідачем у судах.
На підставі вказаного рішення 24.12.2012р. між Черкаською міською радою (первісний кредитор) та Департаментом бюджетної політики Черкаської міської ради (новий кредитор) був укладений Договір відступлення права вимоги б/н (а.с.27), за умовами якого первісний кредитор зобов'язувався передати належне йому право вимоги за Договором оренди земельної ділянки, укладеним між Черкаською міською радою та Приватним підприємством «Стройинвест-Партнер», і зареєстрованим у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 20.05.2005р. за №040577500060 (далі - основний Договір), а новий кредитор - прийняти право вимоги, що належне первісному кредитору за Основним Договором.
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно п.1 ч.1 ст.513 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка була чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно із ст.20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка була чинній на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що оскільки основне зобов'язання у даному випадку виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, а саме: за Договором оренди землі б/н від 26.04.2005р., який був зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.05.2005р. за №040577500060, то і правочин щодо заміни кредитора у такому зобов'язанні - Договір про відступлення права вимоги б/н від 24.12.2012р. також має бути зареєстрований у встановленому законом порядку. Порядок реєстрації цього правочину повинен бути такий самий, що і порядок реєстрації правочину, із якого виникло основне зобов'язання, і здійснюватися тим саме суб'єктом реєстрації, що і реєстрація основного правочину.
Утім, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, укладений між Черкаською міською радою, як первісним кредитором, та Департаментом бюджетної політики Черкаської міської ради, як новим кредитором, Договір про відступлення права вимоги б/н від 24.12.2012р. не був зареєстрований у встановленому законом порядку.
В силу ч.3 ст.640 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення Договору про відступлення права вимоги б/н від 24.12.2012р.) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Отже, з огляду на ту обставину, що Договір про відступлення права вимоги б/н від 24.12.2012р. не був зареєстрований у порядку, встановленому законом для реєстрації договору оренди землі, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про неукладеність цього правочину б/н від 24.12.2012р.
Відтак, Договір про відступлення права вимоги б/н від 24.12.2012р. не є правочином, на підставі якого сторони набувають взаємних прав та обов'язків.
Позивач участі у вчиненні спірного правочину не брав, правом на позов від імені однієї із сторін оспорюваного правочину не наділений, відтак, немає суб'єктивного інтересу у задоволенні вимог.
Судова колегія критично оцінює доводи скаржника з посиланням на рішення Черкаської міської ради від 08.12.2011р. №3-396, як на підтвердження права звернення до суду з даним позовом, адже по суті вказане рішення Черкаської міської ради є дорученням на виконання Департаментом бюджетної політики Черкаської міської ради певних дій за окремими договорами, стороною у яких є Черкаська міська рада, в той час як кошти зараховуються до міського бюджету міста Черкаси. Отже, Департамент бюджетної політики Черкаської міської ради на підставі вказаного рішення Черкаської міської ради від 08.12.2011 №3-396 вправі звернутися до суду з таким позовом лише від імені Черкаської міської ради, як її представник, а не від власного імені, як самостійної юридичної особи.
Відповідно до ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно Положення про департамент бюджетної політики Черкаської міської ради, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 11.08.2011р. №3-4 (а.с.20-23) та Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.24), позивач є самостійною юридичною особою, виконавчим органом міської ради, який здійснює повноваження в галузі бюджету та фінансів. Серед делегованих йому повноважень є, у тому числі, здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності (ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Орендна плата по договору оренди землі, на підставі якого заявлені позовні вимоги, є платою за землю, яка зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (ст.290 Податкового кодексу України).
Отже позивач має право відповідно до закону здійснювати контроль за виконанням орендарями землі зобов'язань щодо сплати до міського бюджету орендної плати за землю. Однак за наслідками цього контролю правом звернення до суду за стягненням з орендарів землі договірної орендної плати позивач не володів і не набув таке право на підставі рішення Черкаської міської ради від 08.12.2011р. №3-396.
Відтак, загальний висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є вірним, а доводи апеляційного оскарження, наведені позивачем у його скарзі не спростовують встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи. Отже, прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі слід залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судовою колегією враховано, що відповідно до положення п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» пільги щодо сплати судового збору встановлені, зокрема, для місцевих фінансових органів у справах, що пов'язані із питаннями, що стосуються повноважень цих органів. При цьому апеляційний господарський суд виходить з того, що коли відповідний орган звертається до суду не у зв'язку з виконанням своїх повноважень, то останній зобов'язаний сплачувати судовий збір у загальному порядку. Отже, якщо відповідний орган звертається до суду на підставі норм Цивільного чи Господарського кодексів України з приводу правочину, стороною якого є цей орган (у зв'язку з купівлею - продажем, орендою, підрядом, тощо), останній зобов'язаний сплачувати судовий збір на загальних підставах (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого господарського суду України від 19.03.2013р. у справі №5009/2884/12).
Переглядаючи справу у повному обсязі, апеляційним господарським судом встановлено, що звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач вважав, що внаслідок відступлення права вимоги первісним кредитором він набув прав нового кредитора за зобов'язаннями, що виникли на підставі Договору оренди землі б/н від 26.04.2005р.
Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для застосування положення п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та звільнення позивача від сплати судового збору.
Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п.2.23 постанови Пленуму від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); а у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.
При подачі апеляційної скарги позивачем не було надано доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, у зв'язку з чим судова колегія вирішила стягнути із Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради в дохід Державного бюджету України 860,25 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції з урахуванням встановлених Законом України «Про судовий збір» ставок такого збору.
Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 06.03.2013р. у справі №09/5026/1967/2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 06.03.2013р. у справі №09/5026/1967/2012 - без змін.
2. Стягнути із Департаменту бюджетної політики Черкаської міської ради (18000, м. Черкаси, вул. Б.Хмельницького, 36) в дохід Державного бюджету України 860,25 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
3. Доручити місцевому господарському суду видачу відповідного наказу.
4. Матеріали справи №09/5026/1967/2012 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Кропивна Л.В.
Судді Корсакова Г.В.
Тарасенко К.В.