33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"22" травня 2013 р. Справа № 903/34/13-г
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Гудак А.В.
суддів Сініцина Л.М.
при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕП" на рішення господарського суду Волинської області від 25.02.13 р.
у справі № 903/34/13-г (суддя Сур'як Оксана Геннадіївна )
позивач Спільне Українсько-Англійське підприємство "Західна Нафтова Група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕП"
про стягнення 200 000 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Бугайов А.О( представник, довіреність у справі)
відповідача - Книш С.В ( представник, довіреність у справі)
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Волинської області від 25 лютого 2013 року суддя ( Сур"як О.Г) у справі № 903/34/13-г позовні вимоги Спільного українсько - англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕП" про стягнення 200 000 грн. задоволені повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕП", (43006, м.Луцьк, вул. Героїв УПА, 13, код ЄДРПОУ 13349945) на користь Спільного українсько-англійського підприємства "Західна нафтова група" у формі товариства з обмеженою відповідальністю 200 000 грн., а також 4 000 грн. витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався положеннями ст. 180, ч.8 ст. 181 ГК України, ст.256, 257,260, ч.1 ст. 261, ч.1 ст.509,530, 638, 1212 ЦК України та прийшов до висновку, що договір поставки від 09.10.2008 року є неукладеним, а кошти в розмірі 200 000 грн. ,перераховані позивачем відповідачу є безпідставно набутим майном. Тому заявлені позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, оскільки позивачем не пропущено строків позовної давності.
Не погодившись з постановленим рішенням ,Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕП" звернулось з апеляційною скаргою, якою вважає оскаржуване рішення незаконним , необґрунтованим та прийнятим без повного та всебічного об"єктивного дослідження всіх обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права .
Зокрема, апелянт зазначає, що не може погодитись з висновками місцевого господарського суду про те, що строк позовної давності по безпідставно перерахованим коштам в розмірі 200 000 грн. слід обраховувати з 20.10.2012 року . Звертає увагу , що після перерахування коштів позивач не вживав жодних дій по їх поверненню аж до жовтня 2012 року.
Скаржник зазначає, що строк позовної давності за вимогою про повернення безпідставно отриманого майна починається з дня отримання відповідачем такого майна. Враховуючи обставини справи , вважає, що початком перебігу строку позовної давності слід вважати наступну добу після перерахування коштів від ТзОВ "Західна нафтова група" до ТОВ "НЕП".
Крім того, зазначає, що відсутні будь - які підстави вважати, що між сторонами наявні будь-які зобов"язання у розумінні ст.ст. 509, 510 ЦК України,а тому у суду не було підстав застосовувати ст. 530 ЦК України.
Вважає, що суд першої інстанції незаконно не застосував наслідки спливу позовної давності у справі та необґрунтовано задовольнив позов ТзОВ "Західна нафтова група".
Просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 25 лютого 2013 року у справі № 903/34/13-г та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній та додатково пояснив, що не оспорює факт перерахування коштів в сумі 200 000 грн. позивачем, відповідно до попередніх домовленостей між сторонами. Проте, апелянт просить суд врахувати строк позовної давності ,який на думку скаржника закінчився, оскільки кошти позивачем були перераховані у 2008 році, а саме платіжними дорученнями від 15 жовтня 2008 року, 23 жовтня 2008 року, 01жовтня 2008 року та 08 листопада 2008 року.
Також ,скаржник не заперечував отримання ним вимоги від 21 грудня 2012 року про повернення коштів .
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу та додатково пояснив, що висновок відповідача про пропуск строку позовної давності є хибним. Так, за загальним правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу , яка його порушила. Порушенням свого права володіти грошовими коштами він вважає відмову ( неповернення на його вимогу) з боку відповідача відповідного майна, оскільки це майно було передано йому добровільно. Вважає, що перебіг позовної давності починається з моменту невиконання з боку відповідача вимоги про повернення грошових коштів . Просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕП" не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 жовтня 2008р. між позивачем - Спільним українсько-англійським підприємством "Західна нафтова група" у формі ТОВ (Покупець) та відповідачем - ТОВ "НЕП" (Постачальник) укладено договір поставки №259.
Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.
Згідно п.п.1.1, 1.2 даного договору Постачальник виготовляє та передає у власність електротехнічне обладнання в асортименті, в подальшому товар, згідно заявки в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід'мною частиною даного договору.
Специфікація повинна містити найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.
Пунктом 3.1 даного договору встановлено, що Покупець проводить попередню оплату (аванс) у розмірі 100% в сумі 200 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання даного договору в жовтні та листопаді 2008 року позивач перерахував на користь відповідача 200 000 грн. із формулюванням призначення платежу "за електротехнічне обладнання згідно договору поставки №259 від 09.10.2008р.", що підтверджується платіжними дорученнями: № 7659 від 14.10.2008 року на суму 50 000грн., № 7700 від 22.10.2008 року на суму 50 000 грн. , № 7883 від 31.10.2008року на суму 50 000 грн. та № 7914 від 07.11.2008 року на суму 50 000 грн. (а.с. 10-13) .
Отримання даних коштів не заперечується представником відповідача в судовому засіданні апеляційного господарського суду.
Відповідно до п.4.1 договору Постачальник здійснює поставку товару Покупцеві протягом 12 місяців з дати підписання договору та одержання авансу.
Відповідно до п.8.2 договору у випадку неможливості виконання Постачальником зобов'язань, взятих на себе згідно умов даного Договору по поставці товару, Постачальник зобов'язується повернути Покупцю грошові кошти, сплачені останнім у формі попередньої оплати протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту заявлення вимоги Покупця про таке повернення.
Так, 12 жовтня 2012р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №269 з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 200 000 грн. згідно договору поставки від 09.10.2008р. за №259. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення що змусило звернутись позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 200 000 грн. суми попередньої оплати за непоставлений товар згідно договору поставки від 09.10.2008р. за №259. В подальшому ,ухвалою господарського суду Волинської області від 24.12.2012р. провадження по справі №5004/1372/12 було припинено в зв'язку з відмовою позивача від позову.
Разом з тим , судом було встановлено, що сторонами не було складено та підписано специфікації, яка містила б найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару, тобто позивач та відповідач не погодили предмет договору.
Так,відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору, як того вимагає частина 3 ст. 180 ГК України, сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За приписами ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними " зазначено, що зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що договір поставки від 09.10.2008 року за № 259 слід вважати таким, що не був укладений, а позивач здійснив фактичні дії по перерахуванню кроштів на виконання неукладеного по суті договору.
Відповідно до ч. 8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
09 січня 2013 року позивач повторно звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з відповідача 200000грн. на підставі ст.1212 ЦК України.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються згідно із п.4 ч.3 ст. 1212 ЦК України і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст.1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
Термін "майно" в контексті частини 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України включає в себе не лише майно в розумінні ст. 190 ЦК України але й гроші ( грошові кошти).
Положення цієї глави застосовуються також, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
За змістом ст.32 ГПК України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів - фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.
Про факт набуття та збереження коштів відповідачем без достатніх підстав свідчить та обставина, що договір поставки № 259 від 09 жовтня 2008р. є неукладеним , тому не породжує будь-яких правових наслідків.
Про наявність підстави для повернення коштів свідчить та обставина, що 21 грудня 2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів в розмірі 200 000 грн. Отримання відповідачем даної вимоги 27 грудня 2012 року підтверджується матеріалами справи (а.с.14-16) та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні .
Проте , кошти в розмірі 200 000 грн. не були повернуті позивачу ні на час подачі позову, ні на час розгляду справи в суді першої інстанції , ні на час апеляційного перегляду даної справи .
За приписами ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відтак, відповідно до ч.2 п.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності щодо повернення безпідставно отриманих коштів розпочався зі спливом 7-денного строку від дня отримання вимоги.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається із спливом цього строку (ч.2 п.5 ст.261 ЦК України).
За вказаних умов позивач звернувся за захистом своїх прав до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів.
Крім того , ч.1 ст.1212 ЦК України не передбачає негайного виконання та не визначає, з якого моменту в особи виникає обов'язок повернути безпідставно отримане майно.
Тому посилання апелянта на пропуск строку позовної давності є безпідставним.
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками місцевого господарського суду про те, що перебіг позовної давності починається з моменту невиконання з боку відповідача зобов'язання щодо повернення грошових коштів, а саме з 20.10.2012р. ,оскільки претензія від 12 жовтня 2012 року, що надсилалась позивачу(а.с.17-19) містила посилання на договір від 09.10.2008 року, який по суті не був укладеним .
Так як вимога від 21.12.2012р. № 306 про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 200 000 грн., перерахованих платіжними дорученнями № 7659 від 14.10.2008 року, № 7700 від 22.10.2008 року, № 7883 від 31.10.2008 у та № 7914 від 07.11.2008 року надіслана позивачу 24.12.2012р. цінним листом з описом вкладень і отримана ним 27 грудня 2012 року , відповідно до ч.2 п.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності щодо повернення безпідставно отриманих коштів розпочався зі спливом 7-денного строку від дня отримання вимоги.
Оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду 09 січня 2013 року і строки позовної давності при зверненні до суду ним пропущені не були, то помилка місцевого господарського суду щодо обчислення перебігу строків позовної давності з 20 жовтня 2012 року не вплинула на правильність та законність постановленого рішення .
Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника відповідача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного в рішенні.
В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕП" та скасування рішення господарського суду Волинської області від 25 лютого 2013 року у справі № 903/34/13-г.
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Волинської області від 25 лютого 2013 року у справі № 903/34/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕП" залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Сініцина Л.М.