04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" травня 2013 р. Справа№ 5011-75/11819-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Гончарова С.А.
Іоннікової І.А.
при секретарі Помаз І.А.
за участю представників:
від позивача: Фомський О.В. - представник за дов. №97/ПР/784 від 02.04.2013р.;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А2100
на рішення господарського суду м.Києва
від 28.01.2013р. (дата підписання - 04.02.2013р.)
у справі №5011-75/11819-2012 (головуючий суддя - Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Жагорнікова Т.О.)
за позовом Військової частини А2100
до Підприємства «Департамент охорони» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам»
про стягнення 7 232,67 грн.
У липні 2012р. Військова частина А2100 (далі - позивач) звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Підприємства «Департамент охорони» Міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам» (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості у розмірі 7 232,67 грн., з яких: 5 734,05 грн. основного боргу, 472,23 грн. 3% річних та 1 026,39 грн. інфляційних втрат за укладеним між сторонами Договором оренди нерухомого військового майна №3 від 01.03.2006р., розташованого на території військового містечка №23 в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання, 1.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за користування вказаним нерухомим майном за період з квітня по вересень 2009р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.08.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №5011-75/11819-2012.
Відповідач позов не визнав, зазначивши, що орендну плату за користування нерухомим військовим майном він вніс у повному обсязі, в т.ч. за спірний період, згідно виставлених Військовою частиною рахунків, а у задоволенні заявлених вимог за спірний період просив відмовити у зв'язку із пропуском Військовою частиною А2100 строків позовної давності.
В доповнення до вказаних заперечень відповідач зазначив про неукладеність Договору оренди №3 від 01.03.2006р., на який посилався позивач, оскільки Договір не був нотаріально посвідчений та не був зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому такий правочин не може бути підставою для виникнення у сторін взаємних та обов'язків.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.01.2013р. у справі №5011-75/11819-2012 (головуючий суддя - Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Жагорнікова Т.О) у позові відмовлено повністю.
В основу судового рішення покладено висновок про неукладеність Договору оренди нерухомого військового майна №3 від 01.03.2006р. у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. За оцінкою суду першої інстанції, такий правочин не створює прав та обов'язків для сторін, зокрема, не породжує у відповідача обов'язку сплачувати орендну плату.
Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення, позивач у лютому 2013р. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти новий судовий акт про задоволення позовних вимог.
Утім, ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013р. та від 20.03.2013р. №5011-75/11819-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду на підставі п.п. 3, 4 ч.1 ст.97 ГПК України.
Усунувши вказані недоліки, позивач у квітні 2013р. втретє звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти новий судовий акт про задоволення позовних вимог.
У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на неправомірність висновку господарського суду про неукладеність Договору оренди нерухомого військового майна №3 від 01.03.2006р. та невірне застосування у зв'язку з цим норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 203, 215, 220, 793 ЦК України.
Обгрунтовуючи свої заперечення, апелянт посилався на положення ч.2 ст.220 ЦК України, згідно якого у разі, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним і в такому разі нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Таким чином, враховуючи, що Договір оренди нерухомого військового майна №3 від 01.03.2006р. був частково виконаний сторонами, позивач вважав, що висновки господарського суду, викладені в оскарженому рішенні про неукладеність договору і про те, що на цій підставі договір не створив прав та обов'язків, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать приписам діючого цивільного законодавства України.
Водночас, у своїй апеляційній скарзі позивач просив поновити пропущений з поважних причин строк на її подання. Обґрунтовуючи заявлене клопотання, позивач вказував на необхідність усунення недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013р. та від 20.03.2013р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2013р. №5011-75/11819-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) Військовій частині А2100 відновлено пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 21.05.2013р.
Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки свого представника відповідач суду не повідомив.
З огляду на наведене, судова колегія вирішила, що неявка представника відповідача у дане судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2006р. між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, як орендодавцем, та Підприємством «Департамент охорони» міжнародної благодійної організації «Комітет сприяння правоохоронним органам України», як орендарем, був підписаний Договір оренди нерухомого військового майна №3, розташованого на території військового містечка №23 в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання, 1 (надалі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець (балансоутримувач) зобов'язувався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлове приміщення площею 75 кв.м в будівлі №1 військового містечка №23, що знаходиться на балансі Головного КЕУ, обліковується в Київському КЕУ та розташоване за вищевказаною адресою (п.1.1 Договору).
Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір діє з 01.03.2006р. по 01.03.2009р.
У доводах апеляційного оскарження позивач позивач не погодився із висновком місцевого господарського суду про неукладеність вказаного правочину, вважав, що у даному випадку сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов Договору оренди та здійснили його часткове виконання, а отже умови Договору підлягали виконанню зобов'язаною стороною.
Переглядаючи справу у повному обсязі, судовою колегією був досліджений Договір оренди вказаного військового майна №3 від 01.06.2006р. та встановлено наступне.
В силу ч.2 ст.793 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення Договору оренди від 01.03.2006р.), договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на рік і більше підлягав нотаріальному посвідченню.
Посилання скаржника на Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору найму будівлі» підлягають відхиленню, адже цей Закон набув чинності тільки 10.01.2007р., тобто пізніше дати укладення спірного правочину.
У відповідності до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови у ній установлюються законом.
Закон України від 1 липня 2004р. № 1952-ІУ «Про державу реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набрав чинності 3 серпня 2004 року, у ст.3 передбачав, що речові права на нерухоме майно, їх обтяження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, установленому цим Законом.
Утім, Договір оренди нерухомого військового майна №3 від 01.03.2006р. був вчинений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Оскільки Договір оренди №3 від 01.03.2006р., в силу імперативного положення Закону, є нікчемним, то визнання його недійсним судом не вимагається згідно із ч.2 ст.215 ЦК України.
В силу ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Судова колегія критично оцінює доводи скаржника з посиланням на положення ч.2 ст.220 ЦК України з огляду на таке.
Частиною другою ст.220 ЦК України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Утім, норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, адже момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не породжують для сторін прав та обов'язків. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011р. у справі N 3-28гс11).
За змістом абзацу другого ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Змістом найму (оренди) є користування/або володіння та користування чужим майном за плату.
Як випливає з матеріалів справи, спір, переданий на вирішення господарському суду м. Києва Військовою частиною А2100, стосувався вирішення питання, чи є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів за нікчемним договором найму.
Колегія суддів вважає, що позивачу не належить суб'єктивне право на позов про стягнення орендної плати та пені за несвоєчасну її оплату, оскільки він вправі вимагати в суді лише про застосування наслідків виконання недійсного правочину, яке не тотожне орендній платі в силу імперативних приписів ст.216 ЦК України.
З огляду на таке рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є вірним. Таким чином, апеляційну скаргу Військової частини А2100 слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Військової частини А2100 на рішення господарського суду м. Києва від 28.01.2013р. у справі №5011-75/11819-2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 28.01.2013р. у справі №5011-75/11819-2012 - без змін.
2. Матеріали справи №5011-75/11819-2012 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Кропивна Л.В.
Судді Гончаров С.А.
Іоннікова І.А.