ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22 травня 2013 р. Справа № 5010/826/2012-П-27/36
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника прокурора міста Івано-Франківська (вул. Гаркуші, 9, м. Івано- Франківськ, Івано-Франківської області, 76000) в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76000)
до відповідача: Приватного підприємства "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс" (вул. Мазепи, 114 Б, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76002)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Галицька, буд. 67, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76019)
про стягнення заборгованості в сумі 31 700, 20 гривень за договором № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 10.09.2009 року.
За участю представників сторін:
Від позивача: Буджак В.М. - заступник начальника юридичного відділу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (посвідчення № 308, довіреність № 48/01-20/66-в від 09.01.2013 року).
Від відповідача: не з'явились.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: представники не з'явились.
Учасник судового засідання прокурор: Аверкова Н.О. - старший прокурор відділу (посвідчення № 015218 від 13.02.2013 року).
Заступник прокурора міста Івано-Франківська звернувся з позовом до господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі позивач) до Приватного підприємства "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 31 700, 20 гривень за договором № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 10.09.2009 року.
Ухвалою від 11.07.2012 року господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 5010/826/2012-П-27/36 та призначив до розгляду в судовому засіданні на 26.07.2012 року.
Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2012 року та 09.08.2012 року розгляд справи відкладався на 09.08.2012 року і 10.09.2012 року, у зв'язку із неподанням витребуваних судом доказів.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2012 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а саме: Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. А також, цією ж ухвалою зупинено провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справою № 5010/1013/2012-16/44 (суддя Калашник В.О.).
Ухвалою господарського суду від 08.05.2013 року провадження у справі поновлено та продовжено строк вирішення спору на 15 днів. Розгляд справи призначено на 22.05.2013 року.
Представник позивача і прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання після поновлення провадження у справі не з'явився, хоча про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі .
Відповідач щодо позову заперечив, про що в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву (Вх. №4983/2012 - свх. від 27.07.2012 року). Відзив мотивовано тим, що за умовами п. 1.1. договору № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 10.09.2009 року, предметом договору є добудова другого поверху і мансарди орендованих приміщень незавершеного будівництва центру діагностики і координації обласного кардіологічного диспансеру на вул. Гетьмана Мазепи, 114. А як розуміється з ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основною умовою участі у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є забудова замовником земельної ділянки у відповідному населеному пункті. Однак, предмет вказаного договору суперечить вимогам ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки ніякої забудови земельної ділянки не відбувалося.
Крім того, у відзиві відповідач вказує на той факт, що п. 2 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вказано, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва будівель медичного і оздоровчого призначення. Таким чином, враховуючи вимоги ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що договір № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 10.09.2009 року слід вважати недійсним, оскільки його умови суперечать положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Отже, враховуючи наведене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Водночас, після поновлення провадження у справі представник відповідача подав суду додаткові письмові пояснення (Вх. № 8590/13 від 21.05.2013 року), в яких зазначив, що договір № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 10.09.2009 року, укладений між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Приватним підприємством "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс", визнаний недійсним, згідно рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2012 року у справі № 5010/1013/2012-16/44 (суддя Калашник В.О.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2013 року. Відповідно до вимог ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У зв'язку із чим, вважає, що договір № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 10.09.2009 року, укладений між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Приватним підприємством "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс", який визнаний недійсним, не може створювати юридичних наслідків, зокрема таких, що стосуються предмету спору та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача Приватного підприємства "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс".
Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
10.09.2009 року між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Приватним підприємством "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс" (замовник) укладено договір № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста.
Так, згідно розділу І договору, замовник, що здійснює добудову другого поверху і мансарди орендованих приміщень незавершеного будівництва центру діагностики і коронографії обласного кардіологічного диспансеру на вул. Гетьмана Мазепи, 114, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська.
Згідно п. 2.1. договору замовник зобов'язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.
У відповідності до п. 3.1. договору, розрахунок розміру пайового внеску здійснюється відповідно до додатку 1 до договору.
Згідно п. 3.2. договору замовник сплачує пайову участь у сумі 28 866, 46 гривень єдиним платежем або частинами за графіком, що визначаються договором.
10.09.2009 року укладено додаткову угоду до договору № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста, згідно п. 1. якої погоджено відстрочення платежу за договором № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста від 10.09.2009 року, до 01.01.2012 року, у розмірі 28 866, 46 гривень. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 01.01.2012 року.
Так, відповідач, у відповідності до додаткової угоди до договору № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста від 10.09.2009 року, свої зобов'язання виконав не належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 28 866, 46 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості, що виникла, у зв'язку із невиконанням умов додаткової угоди до договору № 90 від 10.09.2009 року про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста.
У відповідності до пункту 5.1. договору № 90 при простроченні платежу, визначеного пунктам 3.2. договору, замовник сплачує виконкому суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, у відповідності з п. 5.1. договору відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 434, 36 гривень, 202, 07 гривень - інфляційних втрат та 2 197, 32 гривень - пені.
Суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема із договорів.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та враховуючи доводи відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вважає за правильне взяти до уваги наступне.
Як видно з матеріалів справи, 10.09.2009 року між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Приватним підприємством "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс" (замовник) укладено договір № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста.
Так, згідно розділу І договору, замовник, що здійснює добудову другого поверху і мансарди орендованих приміщень незавершеного будівництва центру діагностики і коронографії обласного кардіологічного диспансеру на вул. Гетьмана Мазепи, 114, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська.
Згідно п. 3.2. договору замовник сплачує пайову участь у сумі 28 866, 46 гривень єдиним платежем або частинами за графіком, що визначаються договором.
10.09.2009 року було укладено додаткову угоду до договору № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста, згідно п. 1. якої погоджено відстрочення платежу за договором про пайову участь № 90 від 10.09.2009 року, до 01.01.2012 року, у розмірі 28 866, 46 гривень.
Внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання Приватним підприємством "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс", 10.07.2012 року до господарського суду Івано-Франківської області звернувся з позовом заступник прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за захистом свого порушеного права.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що Приватне підприємство "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області (суддя Калашник В.О.) з позовом про визнання недійсним договору № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 10.09.2009 року.
У разі розірвання договору № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 10.09.2009 року, припиняться зобов'язання між сторонами, у зв'язку із чим стане неможливим стягнення заборгованості в сумі 31 700, 20 гривень.
Оскільки, рішення по справі № 5010/1013/2012-16/44 за позовом Приватного підприємства "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс" до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 10.09.2009 року, істотно вплине на вирішення справи № 5010/826/2012-П-27/36 за позовом заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс" про стягнення заборгованості в сумі 31 700, 20 гривень за договором № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 10.09.2009 року, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2012 року було зупинено провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 5010/1013/2012-16/44.
Як видно з витягів з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/), рішенням від 23.10.2012 року (суддя Калашник В.О.) у справі № 5010/1013/2012-16/44 за позовом Приватного підприємства "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс" до відповідача Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - визнано недійсним договір № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 10.09.2009 року , укладений між Приватним підприємством "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс" та відповідачем Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2012 року у справі № 5010/1013/2012-16/44 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2013 року касаційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі № 5010/1013/2012-16/44 залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року залишено без змін.
Таким чином, Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що 10.09.2009 року між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Приватним підприємством "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс" укладено договір № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста, відповідно до п. 1. якого замовник (Приватне підприємство "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс"), що здійснює добудову другого поверху і мансарди орендованих приміщень незавершеного будівництва центру діагностики і коронографії обласного кардіологічного диспансеру по вул. Г.Мазепи, 114, бере участь у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська.
Пунктами 3.1., 3.2. вищевказаного договору сторонами погоджено, що позивач зобов'язується сплатити пайовий внесок в сумі 28 866, 46 гривень єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Сплата пайового внеску повинна бути здійснена на рахунок відповідача до моменту підписання представниками виконавчого комітету міської ради акта готовності об'єкта до експлуатації.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 10.09.2009 року сторони уклали додаткову угоду до договору № 90 від 10.09.2009 року, за умовами якої відповідач погодив відстрочити платіж у запропонований позивачем термін до 01.01.2012 року, а позивач зобов'язався сплатити внесок у зазначений термін.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Частинами 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), або ж якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Законом України "Про планування і забудову територій" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.
Згідно ч. 2 ст. 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку і подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.
Статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено порядок вирішення питань забудови земельної ділянки, зокрема, в ч. 1 закріплено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про планування і забудову" замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи.
Отже, як видно з вказаних витягів з Єдиного державного реєстру судових рішень господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не володіє і не користується земельною ділянкою, на якій розташоване орендоване ним незавершене будівництво та не звертався до органу місцевого самоврядування із заявою щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій слід було зазначити призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.
Отже, у своїй постанові колегія суддів касаційної інстанції погодилась з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що позивач не є замовником будівництва в розумінні ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій", а тому не є суб'єктом правовідносин, визначених вказаним законом і тому правових підстав на укладення договору № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 10.09.2009 року, укладений між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Приватним підприємством "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс" не було.
Водночас у своїй постанові від 18.04.2013 року колегія суддів вказує на той факт, що доводи скаржника стосовно іншої редакції ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій", якою не було передбачено права володіння або користування земельною ділянкою на якій здійснюється забудова є необґрунтованими з огляду на те, що на момент укладення діяла наступна редакція ч. 1 ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій": "Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.", з якої вбачається, що наявність права власності чи права користування земельною ділянкою для укладення договору про пайову участь є обов'язковим.
У відповідності до п. 2.6. постанови Пленуму вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Отже, враховуючи факти, встановлені судами попередніх інстанцій, а саме визнання недійсним договору № 90 "Про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста" від 10.09.2009 року, укладеного між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Приватним підприємством "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс", суд приходить до висновку про відмову в позові у повному обсязі, так як договір між сторонами визнано недійсним, а відповідач не являється замовником будівництва в розумінні ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій", а тому не є суб'єктом правовідносин, визначених вказаним законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У відповідності до п. 4.6. постанови Пленуму вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.
Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на визначеного прокурором позивача: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 203, 215, 509, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 207 Господарського кодексу України, ст. 1, 24, 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові Заступника прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Приватного підприємства "Приватна Агро - Виробничо - Торгова Фірма "Зевс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 31 700, 20 гривень за договором № 90 про пайову участь замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 10.09.2009 року - відмовити.
Стягнути з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76000 ідентифікаційний код: 04054346) в доход Державного бюджету (отримувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську; назва рахунку: Державний м. Івано-Франківськ 22030001; МФО одержувача: 836014; р/р 31219206783002; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; код класифікації доходів бюджету: 22030001; назва коду класифікації доходів: Судовий збір (державна судова адміністрація України, 050); назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) - 1 720, 50 гривень (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) - судового збору.
Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.05.13
Суддя Михайлишин В. В.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
_____________________________ Осудар І. Б. 28.05.13