04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" травня 2013 р. Справа№ 910/479/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Гончарова С.А.
Іоннікової І.А.
при секретарі Помаз І.А.
за участю представників:
від позивача: Горбач І.В. - представник за дов. б/н від 17.08.2012р.;
Оберемок Д.О. - представник за дов. б/н від 22.04.2013р.;
від відповідача: Цибізова О.О. - представник за дов. №257/10 від 14.12.2012р.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №1»
на рішення господарського суду м. Києва
від 20.02.2013р. (дата підписання - 26.02.2013р.)
у справі №910/479/13 (суддя - Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №1»
до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
про стягнення 24 878,95 грн.,
У грудні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №1» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення із відповідача заборгованості у сумі 24 878,95 грн., з яких: 21 701,34 грн. основного боргу, 672,74 грн. інфляційних втрат, 768,76 грн. - 3% річних та 1 736,11 грн. штрафу у розмірі 8% від суми боргу за укладеним між сторонами Договором поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3103-ТЕ-17 від 06.10.2010р.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що за умовами вказаного Договору поставка природного газу здійснювалася постачальником (відповідачем) на умовах його попередньої оплати замовником (позивачем).
За поясненнями Товариства, на виконання умов укладеного із відповідачем Договору, воно щомісячно перераховувало на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» грошові кошти в рахунок попередньої оплати за природний газ. Загальна сума сплачених на користь відповідача грошових коштів становила 671 487,44 грн., в той час як постачальник у порушення своїх договірних зобов'язань недопоставив замовнику природний газ на загальну суму 21 701,34 грн.
З огляду на наведене та посилаючись на ст.693 ЦК України, позивач просив стягнути із ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 21 701,34 грн. у повернення суми попередньої оплати, крім того 672,74 грн. інфляційних втрат, 768,76 грн. - 3% річних та 1 736,11 грн. штрафу у розмірі 8% від суми боргу.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.01.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №910/479/13.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необгрунтованість. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначив, що позивач не довів належними та допустимими доказами існування у ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» будь-яких грошових зобов'язань перед ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №1», тому заявлені позивачем вимоги, в т.ч. щодо стягнення із відповідача інфляційних втрат, 3% річних та штрафу, є безпідставними.
Разом з тим, відповідач зазначив, що ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» перебуває у стані припинення у зв'язку з реорганізацією (перетворенням) у ПАТ «Синтез - Газ України», який згідно п.10 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.07.2012р. №545 визнано правонаступником майнових прав та обов'язків відповідача згідно затверджених у встановленому порядку передавальних актів після завершення процедури припинення діяльності цієї юридичної особи відповідно до чинного законодавства України.
З огляду на наведене, відповідач просив зупинити провадження у даній справі №910/479/13 до закінчення процедури реорганізації ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» шляхом перетворення в ПАТ «Синтез - Газ України».
20.02.2013р. ТОВ «Спеціалізована пересувна колона №1» подало до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку із здійсненням перерахунку заявлених до стягнення сум інфляційних та 3% річних. Згідно вказаної заяви та доданих до неї розрахунків позивач просив стягнути із відповідача 23 978,19 грн. заборгованості, з яких: 21 701,34 грн. основного боргу, 21,70 грн. інфляційних втрат, 519,04 грн. 3% річних та 1 736,11 грн. 8% штрафу.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.02.2013р. у справі №910/479/13 у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності наведених у позовній заяві обставин.
Зокрема, господарський суд вказав на відсутність у матеріалах справи оригіналу або належним чином завіреної копії Договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3103-ТЕ-17 від 06.10.2010р., на який посилався позивач, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості дослідити вказаний правочин та з'ясувати питання щодо зобов'язальних правовідносин, які виникли між сторонами. Доказів недопоставки природного газу серед наданих господарському суду документів, зазначив суд, позивач не надав.
З огляду на наведене, суд першої інстанції не знайшов законних підстав для задоволення заявленого Товариством позову.
Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 20.02.2013р. у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У доводах апеляційного оскарження позивач вказував на неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи. На підтвердження своїх заперечень, скаржник зазначив, що копію ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2013р., якою позивача було зобов'язано надати додаткові документи, ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона №1» не отримувало, у зв'язку з чим було позбавлено можливості виконати вимоги суду.
Крім того, за оцінкою апелянта, відсутність у матеріалах справи документів, необхідних для вирішення спору, було підставою для відкладення розгляду справи у порядку ст.77 ГПК України. Однак, суд першої інстанції наведеного не взяв до уваги та прийняв рішення без повного та всебічного дослідження обставин справи.
Водночас, скаржник вважав необгрунтованою відмову у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності у матеріалах справи укладеного між сторонами Договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3103-ТЕ-17 від 06.10.2010р. З цього приводу відповідач зазначив, що укладений між сторонами Договір є типовим і основні умови правочину сторонами не змінювались. При цьому, за поясненнями обох сторін, оригінали Договору були втрачені, тому позивач з об'єктивних обставин був позбавлений можливості надати цей Договір суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. №910/479/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, а судовий розгляд справи призначено на 23.04.2013р.
Розгляд апеляційної скарги, призначений на 23.04.2013р., у порядку ст.77 ГПК України відкладався на 21.05.2013р.
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не направив.
У судовому засіданні 23.04.2013р. представники позивача підтримали докази апеляційного оскарження, просили скасувати рішення місцевого господарського суду від 20.02.2013р. у даній справі та прийняти новий судовий акт про задоволення позову у повному обсязі.
Представник відповідача протии доводів апеляційного оскарження заперечив, просив прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Звертаючись до господарського суду з позовом про стягнення із ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» заборгованості за Договором поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3103-ТЕ-17 від 06.10.2010р., ТОВ «Спеціалізована механізована колона №1» (далі - позивач, Товариство) вказувало на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним Договором в частині повної та своєчасної поставки Товариству попередньо оплаченого природного газу.
Утім, оригіналу Договору позивач господарському суду не надав.
До позовної заяви Товариством було додано клопотання, в якому позивач, посилаючись на втрату оригіналу укладеного із відповідачем Договору поставки №06/10-3103-ТЕ-17 від 06.10.2010р., просив господарський суд витребувати цей Договір у ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України».
Однак, у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив про відсутність у нього примірнику укладеного із позивачем Договору поставки №06/10-3103-ТЕ-17 від 06.10.2010р. у зв'язку із його втратою.
Залишаючи без змін прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі та відхиляючи доводи скаржника, судова колегія виходить з того, що процесуальний закон (ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України) покладає тягар доведення обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, на нього. Покладення на відповідача обов'язку доведення заявлених позивачем вимог суперечить принципу змагальності сторін.
Звертаючись до апеляційного господарського суду позивач просив залучити до матеріалів справи копії двосторонньо підписаних актів передачі-приймання природного газу на виконання Договору поставки №06/10-3103-ТЕ-17 від 06.10.2010р., на підставі якого заявлено позов, та копію укладеного між сторонами договору поставки природного газу №06/10-901ТЕ-17 від 06.10.2010р. (як приклад типового договору поставки, які укладалися між сторонами).
В силу ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п.2.1 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.
Отже, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Умотивовуючи клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, скаржник вказував на відсутність у нього можливості надати ці документи суду першої інстанції у зв'язку з неотриманням копії ухвали господарського суду м. Києва від 30.01.2013р., якою Товариство було зобов'язано надати додаткові докази.
Однак, в силу п.5 ч.2 ст.54 ГПК України, подана до господарського суду позовна заява має містити, зокрема, виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що при подачі позовної заяви про стягнення із відповідача заборгованості, Товариство повинно було надати докази на підтвердження обставин, викладених у позові, незалежно від вимоги суду про надання додаткових документів.
Відтак, враховуючи, що на момент подання позовної заяви вказані документи існували та були наявні у позивача, який всупереч вимогам процесуального закону, не зазначив об'єктивних обставин, які виключали можливість подання ним до суду першої інстанції цих письмових доказів, клопотання скаржника про залучення до матеріалів справи додаткових доказів підлягає відхиленню.
Таким чином, перегляд справи у порядку ст.101 ГПК України здійснюється апеляційним господарським судом за матеріалами, що були надані суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав на відсутність у матеріалах справи оригіналу або належним чином завіреної копії укладеного між сторонами Договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3103-ТЕ-17 від 06.10.2010р., у зв'язку з чим суд позбавлений можливості дослідити зміст вказаного правочину та надати йому оцінку.
У доводах апеляційного оскарження позивач не погодився із наведеним, зазначивши, що Договір №06/10-3103-ТЕ-17 від 06.10.2010р. був укладений сторонами на підставі типового договору, а тому вважав необгрунтованими висновки суду першої інстанції про неможливість дослідження змісту укладеного між сторонами правочину, на підставі якого заявлено позов.
Утім, судова колегія не може погодитися із такими доводами скаржника, адже рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові Пленуму від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відсутність тексту Договору, на невиконання якого відповідачем, як на підставу своїх вимог посилався позивач, позбавляє суди обох інстанцій можливості встановити зміст зобов'язань сторін щодо поставки природного газу, включаючи погоджений обсяг газу, який мав бути поставлений відповідачем, умови його оплати та встановленої відповідальності за невиконання сторонами своїх зобов'язань.
Відхиляючи доводи апеляційного оскарження, судова колегія враховує роз'яснення суду касаційної інстанції, викладені у п.2.3 постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно яких якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Отже, висновок господарського суду про те, що відсутність у матеріалах справи Договору поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/10-3103-ТЕ-17 від 06.10.2010р. свідчить про недоведеність наведених Товариством у позовній заяві обставин щодо виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин на підставі та згідно умов цього правочину, є вірним, а доводи скаржника про неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи - неспроможними.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого місцевим господарським судом рішення у даній справі про відмову у задоволені позову з підстав його недоведеності та необгрунтованості, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на позивача.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона №1» на рішення господарського суду м. Києва від 20.02.2013р. у справі №910/479/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 20.02.2013р. у справі №910/479/13 - без змін.
2. Матеріали справи №910/479/13 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Кропивна Л.В.
Судді Гончаров С.А.
Іоннікова І.А.