18.12.2012 справа № 2/1416/3002/12
Рішення
Іменем України
18 грудня 2012 року м.Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого суддіКоваленка І.В.
при секретаріКоденко К.В.
за участю:
позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
представників відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», третьої особи - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання правочинів недійсними
встановив:
У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_7 та Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») про визнання договору купівлі-продажу квартири та іпотечного договору недійсними.
У обґрунтування позовних вимог вказала, що 12.12.2007 уклала з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Укладаючи спірний договір вважала, що укладає договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_7 повинен був взяти зобов'язання по її догляду і утриманню.
Того ж дня між ОСОБА_7 та ПАТ «ВТБ Банк» на забезпечення кредитного договору було укладено іпотечний договір, згідно якого відповідач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу квартири укладено під впливом помилки, просила визнати його недійсним, з одночасним визнанням недійсним договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_7 та банком.
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_7 позов визнав.
Представник відповідача ПАТ «ВТБ Банк» проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність.
Приватний нотаріус в судове засідання не з'явилася, до суду надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій пояснила, що перед укладенням договору купівлі-продажу квартири у сторін було з'ясовано намір вчинення правочину, ознайомлено з вимогами законодавства та роз'яснено умови і правові наслідки вчинення правочину, перевірено їх дієздатність.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи й оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 12.12.2007 між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8
Того ж дня, на забезпечення кредитного договору від 12.12.2007, укладеного між ОСОБА_7 та ПАТ «ВТБ Банк», було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.
Із змісту позову вбачається, що укладаючи з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу квартири позивач будучи юридично необізнаною та особою похилого віку вважала, що укладає договір довічного утримання. Кошти від продажу квартири не отримувала.
У судовому засіданні позивач пояснила, що відповідач ОСОБА_7 є її онуком, який зобов'язався за нею доглядати, тому взамін утримання вона вирішила розпорядитися квартирою на його користь. Спірний договір , зміст якого не читала через малограмотність, разом з онуком посвідчували у нотаріуса. Після надходження на домашню адресу вимог банку звернулася до суду.
Із доданого до позову рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 05.04.2012, зміненого рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26.07.2012, вбачається, що позивач уже зверталася до суду з позовом про визнання спірних договорів недійсними з підстав введення її в оману, в задоволенні якого відмовлено.
У відповідності до частини першої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «По судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , правочин, вчинений під впливом помилки відповідно до статті 229 ЦК України, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилась сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
З наведеного слідує, не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Так, відповідно до спірного договору купівлі-продажу, продаж квартири вчинено за 236672,00 грн. (еквівалентно 46866,00 доларів США), що підтверджується заявою від продавця про факт повного розрахунку та є невід'ємною частиною цього договору.
У нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_3 вказала, що розуміючи значення свої дій та без будь-якого примусу, цією заявою стверджую, що громадянином ОСОБА_7 12.12.2007 здійснено повний розрахунок за куплену квартиру АДРЕСА_1, згідно із договором купівлі-продажу. Розрахунок здійснювався готівкою за адресою: АДРЕСА_2, у сумі 236672,00 грн., що в грошовому еквіваленті в доларах США складає - 46866,00 доларів США. Будь-яких матеріальних претензій, які спростовували розрахунки за продану нерухомість до ОСОБА_7 немає.
Із змісту спірного договору купівлі-продажу квартири та нотаріально посвідченої заяви позивача слідує, що умови договору є чіткими і зрозумілими, не містять двозначних положень та прямо вказують на вчинення правочину з купівлі-продажу нерухомого майна після проведення сторонами грошового розрахунку, що не передбачено договором довічного утримання (стаття 744 ЦК України).
З даних паспорту позивача встановлено, що за день до вчинення спірного правочину вона була знята з реєстрації за адресою предмета іпотеки та поновлена в реєстрації 08.02.2008. На вказані обставини вказує і нотаріус у своїх письмових поясненнях від 04.12.2012 № 150/01-16.
З письмових пояснень нотаріуса вбачається, що у сторін були з'ясовані наміри вчинюваного правочину, роз'яснено умови та правові наслідки договору купівлі-продажу, а також вчинено інші дії, які передують підписанню сторонами договору.
Таким чином, під час судового розгляду справи позивач не довела суду, що на момент вчинення оспорюваного правочину мала місце помилка щодо правової природи вчинюваного ОСОБА_3 правочину з продажу квартири.
Безпідставними є доводи позивача щодо її малограмотності, юридичної необізнаності, а також нерозуміння правової природи вчиненого правочину внаслідок похилого віку, оскільки відповідно до вимог законодавства помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Інші доводи, в т.ч. і щодо стану здоров'я позивача на момент вчинення спірного правочину, не впливають на висновок суду.
У зв'язку із безпідставністю, задоволенню не підлягає позов і частині визнання недійсним іпотечного договору.
Крім того, як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України у пунктів 26 постанови від 06.11.2009 № 9 «По судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. У даному випадку, позивач не є стороною договору іпотеки.
На підставі наведеного та керуючись статтями 3, 10, 11, 14, 60, 62, 88, 212-214 ЦПК України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», третьої особи - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання правочинів недійсними - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Повний текст рішення
підписано 21.12.2012.