Справа № 1522/21262/12
Н.п. № 2/522/1647/13
23 травня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.
при секретарі Міневич Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства „УкрСиббанк”, третя особа Акціонерне товариство „Дельта Банк” про захист прав споживачів та визнання договору недійсним, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить визнати договір про надання споживчого кредиту № 11024783000 від 02.08.2006 року між ним та АКІБ „УкрСиббанк” недійсним; визнати недійсним договір поруки № 30322 від 02.08.2006 року між АКІБ „УкрСиббанком” та ОСОБА_3; визнати іпотечний договір за яким в якості застави передається квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка є його власністю недійсним.
При цьому посилається на те, що 02.08.2006 року між ним та АКІБ „УкрСиббанк”, в особі начальника відділення №709 ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 11024783000 про надання кредитних коштів (кредиту) в іноземній валюті, в сумі 147070,00 швейцарських франків, що на момент укладання договору за курсом НБУ дорівнювало еквіваленту 602 885,52 гривень, на споживчі цілі з кінцевим терміном погашення не пізніше 02.08.2027 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 8,990% річних протягом перших 30 календарних днів, з наступним переглядом розміру вказаної процентної ставки кожного наступного місяця кредитування.
При укладанні договору банк не ознайомив його ні в усній, ні в письмовій формі про всі умови договору, чим позбавив можливості надати необхідну оцінку їх несправедливості і зважливо поставитись до наслідків підписання такої угоди. Не надання банком вичерпної інформації призвело до укладання між ним та банком договору на невигідних для нього умовах. Банком в кредитному договорі не зазначена реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту. Також, його не було попереджено про те, що він несе валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором та не надано інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Відповідач повинен був ознайомити його з наявними в нього на момент підписання договору ліценціями та дозволами, необхідними для видачі та обслуговування кредитів, виданими НБУ, чого ним не було зроблено. Крім того, укладення кредитного договору в іноземній валюті суперечить діючому законодавству, оскільки на сьогоднішній день не врегульовано питання використання іноземної валюти в кредитних зобов'язаннях.
Отже, кредитний договір №11024783000 від 02.08.2006 року між ним та АКІБ „УкрСиббанк” має бути в судовому порядку визнаний недійсним, оскільки він суперечить закону та грубо порушує його права як споживача. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення. А тому, укладений у забезпечення зобов'язання кредитного договору, договір поруки № 30322 від 02.08.2006 року між АКІБ „УкрСиббанком” та ОСОБА_3, а також іпотечний договір, за яким в якості застави передається квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, теж мають бути визнані недійсними.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства „УкрСиббанк” в судовому засіданні позов не визнав, вважає його необґрунтованим, та таким що не підлягає задоволенню, надав суду мотивовані заперечення на позов.
Представник третьої особи Акціонерного товариства „Дельта Банк” в судовому засіданні з позовом не погодився, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, надав суду мотивовані заперечення на позов.
Вислухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.08.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк” та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11024783000, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 147 070,00 швейцарських франків, що на момент укладання договору за курсом НБУ дорівнювало еквіваленту 602 885,52 гривень, з кінцевим терміном погашення не пізніше 02.08.2027 р., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 8,990% річних протягом перших 30 календарних днів, з наступним переглядом розміру вказаної процентної ставки кожного наступного місяця кредитування.
Згідно п. 9.13 вказаного договору підписання даного договору позичальником свідчить про те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього; перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема п. 2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів”.
Крім того, як вбачається з інформаційного листа, який також підписаний позивачем 02.08.2006 р., в ньому також міститься інформація щодо збільшення витрат при кредитуванні порівняно з сумою кредиту, яка підлягає поверненню в повному обсязі. Тобто, уся інформація, передбачена законодавством про захист прав споживачів, під час укладення спірного кредитного договору позивачем була отримана.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 02.08.2006 р. між банком та позивачем було укладено іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2.
02.08.2006 р. між банком, позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 30322, відповідно до якого ОСОБА_3 виступила поручителем ОСОБА_1 за кредитним договором № 11024783000 від 02.08.2006 р.
16.04.2009 р. між банком та позивачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 11024783000 від 02.08.2006 р., згідно п. 1.1 якої було встановлено строк сплати процентів з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який було нараховані банком такі проценти.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 тривалий час виконував умови кредитного договору № 11024783000 від 02.08.2006 р.
Відповідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже підписавши договір про надання споживчого кредиту № 11024783000 від 02.08.2006 р., а також додаткову угоду № 1 до вказаного договору ОСОБА_1 погодився з його умовами.
Посилання позивача на те, що в кредитному договорі не міститься умов щодо порядку зміни та припинення його дії, що також порушує вимоги чинного законодавства не відповідає дійсності, оскільки п. 1.2.2, 9.4, 9.5, Р. 6 Кредитного договору містить усі вимоги щодо внесення змін та припинення договору. Крім того, посилання позивача на порушення відповідачем «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року є безпідставним, оскільки спірний кредитний договір був укладений у 2006 році, а відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ч.2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статтею 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” передбачено банківські операції, які здійснюються банком на підставі банківської ліцензій, і, зокрема, операції з валютними цінностями.
Як зазначено в пункті 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», банк, як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій із валютними цінностями, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету про валютне регулювання).
АКІБ „УкрСиббанк” мав банківську ліцензію № 75 видану Нацбанком України 28.10.1991 р., згідно якої мав право здійснювати операції з іноземною валютою. Згідно дозволу № 75-2 та додатку до дозволу № 75-2 від 19.11.2002 р. АКІБ „УкрСиббанк” мав право здійснювати операції з іноземною валютою.
Отже відповідач має право на видачу валютних кредитів.
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, обидві сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу.
Крім того, п. 9.2. Кредитного договору обумовлено, що сторони погодили, що у певних випадках банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання певних обставин, зокрема, девальвації гривні до долара США більше ніж на 5 % (підпункт «в» пункту 9.2. кредитного договору). За таких умов (підписавши договір) позивач не може стверджувати, що він не прийняв на себе ризик зміни обставин. Про виникнення коливання курсових різниць позичальник також попереджався в інформаційному листі при укладанні кредитного договору.
Таким чином, спірний кредитний договір відповідає всім вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України, тому відсутні будь-які правові підстави для визнання його недійсним.
Враховуючи, що спірний кредитний договір не може бути визнаний недійсним, не підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо визнання недійсними договорів, які були укладені на його забезпечення, а саме: договору поруки № 30322 від 02.08.2006 р. та іпотечного договору № 2089 від 02.08.2006 р.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 192, 203, 215, 526, 533, 627, ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” ст.ст. 213 - 215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства „УкрСиббанк”, третя особа Акціонерне товариство „Дельта Банк” про захист прав споживачів та визнання договору недійсним відмовити.
Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
23.05.2013