Справа №784/1481/13 21.05.2013 21.05.2013 21.05.2013
Провадження №22-ц/784/1454/13 Суддя по першій інстанції - Кокорєв В.В.
Категорія 57 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.
Ухвала
Іменем України
21 травня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Шолох З.Л.,
суддів - Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,
за участю представника третьої особи - ПАТ «Ерсте - Банк» - Донця А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 березня 2013 року у справі
за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Еліт Сервіс», Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство «Ерсте -Банк», про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, протоколу та акту про проведення прилюдних торгів, скасування свідоцтва про право власності, визнання незаконними дій державного виконавця,
встановила:
8 жовтня 2012 року ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ТОВ «ТД «Еліт Сервіс», Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Ленінський відділ ДВС) про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, протоколу та акту про проведення прилюдних торгів, скасування свідоцтва про право власності, визнання незаконними дій державного виконавця.
В обгрунтування позову вказувала, що 31 березня 2008 року уклала кредитний договір з ВАТ «Ерсте Банк» та отримала кошти в іноземній валюті.
В забезпечення вказаного договору в той же день уклала іпотечний договір, за яким передала в іпотеку ВАТ «Ерсте Банку», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» (далі -Банк), належну їй чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.
12 листопада 2010 року державним виконавцем Ленінського відділу ДВС, за заявою Банку від 10 листопада 2010 року, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого 10 лютого 2009 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, про стягнення 455 639,69 грн. на користь Банку за рахунок реалізації вказаного нерухомого майна.
21 червня 2012 року Миколаївська філія ТОВ «ТД «Еліт Сервіс» провела прилюдні торги з реалізації вказаної квартири, яку придбав ОСОБА_5 за 150 356,12 грн. та отримав свідоцтво на право власності.
Посилаючись на те, що державним виконавцем були порушені її права як до, так і під час реалізації арештованого майна, а прилюдні торги були проведені з порушенням та за ціною продажу майна, яка значно занижена, позивачка просила про задоволення її позову.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 березня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника Банку, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватися недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину ( ст. ст. 203, 215 ЦК України).
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року № 745/4038, в редакції чинній на час проведення таких дій ( далі - Тимчасове положення) та Закону України « Про іпотеку».
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні до призначення прилюдних торгів (щодо відкриття провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо), які не стосуються правил проведення прилюдних торгів мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визначення прилюдних торгів недійсними. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року № 6-116цс/12, прийнятій за наслідком розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, яка є обов'язковою для застосування судами, відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України.
Як вбачається із матеріалів справи, а також і матеріалів виконавчого провадження, копія якого витребувана апеляційним судом, 31 березня 2008 року ОСОБА_7 уклала кредитний договір з ВАТ «Ерсте Банк» за умовами якого отримала 56 750 дол. США для придбання житла на вторинному ринку та його ремонту.
В забезпечення вказаного договору в той же день уклала іпотечний договір, за яким передала в іпотеку ВАТ «Ерсте Банку», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» (далі -Банк), належну їй чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.
12 листопада 2010 року державним виконавцем Ленінського відділу ДВС, за заявою Банку від 10 листопада 2010 року, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого 10 лютого 2009 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу на договорі іпотеки, про стягнення з ОСОБА_4 455 639,69 грн. заборгованості за кредитним договором на користь Банку за рахунок реалізації вказаного нерухомого майна.
18 березня 2011 року державний виконавець провів опис і наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу, укладеного та посвідченого 31 березня 2008 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8
Опис квартири проведено в присутності ОСОБА_9, якій вона й передана була на відповідальне зберігання (з її слів вона є близька родичка позивачки).
Сама позивачка перебуває в Росії.
23 листопада 2011 року державним виконавцем винесена постанова про проведення експертизи про оцінку майна.
Згідно висновку експертизи від 15 грудня 2011 року ринкова вартість квартири становила 197 837 грн. станом на 15 грудня 2011 року. Така експертиза призначена державним виконавцем та проведена суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_11 - суб'єкта господарювання ТОВ «Незалежний центр оцінки, експертизи та аналітики «Пи Кан».
14 березня 2012 року Ленінський відділ ДВС уклав договір з Миколаївською філією ТОВ «ТД Еліт Сервіс», яким доручив останній виконання дій, пов'язаних із реалізацією арештованого нерухомого майна.
Інформація про проведення прилюдних торгів та щодо характеристики нерухомого майна, відповідно до пунктів 3.5, 3.6 Тимчасового положення, 19 березня 2012 року була розміщена торгівельною організацією на відповідному веб-сайті ДП «Інформаційний центр» в «Системі реалізації конфіскованого та арештованого майна», а також в цей же день направлена на адресу стягувача та боржниці ОСОБА_4 (АДРЕСА_2), яку остання зазначала у кредитному та іпотечному договорах, та який зазначений у виконавчому документі.
Торги, призначені на 11 травня 2012 року, не відбулися в зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців, про що 14 травня 2012 року направлено письмове повідомлення сторонам виконавчого провадження та державному виконавцю для проведення уцінки майна.
Згідно Акту від 16 травня 2012 року державний виконавець, у відповідності до ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час вчинення виконавчих дії, здійснив уцінку арештованого майна на 24 % і визначив стартову ціну продажу в розмірі 150 356,12 грн.
28 травня 2012 року інформація про повторні прилюдні торги, переоцінку майна була розміщена на веб-сайті ДП «Інформаційний центр» в «Системі реалізації конфіскованого та арештованого майна», а також в цей же день направлена на адресу стягувача та боржниці.
21 червня 2012 року відбулися прилюдні торги, за результатами яких ОСОБА_5 придбав зазначену квартиру за 150 356,12 грн., про що державний виконавець Ленінського відділу ДВС склав Акт, затверджений у встановленому порядку, на підставі якого ОСОБА_5 отримав свідоцтво на право власності.
В матеріалах справи відсутні відомості про направлення державним виконавцем копії вказаного Акта сторонам виконавчого провадження, однак зазначене не вплинуло на законність проведення публічних торгів.
27 червня 2012 року на рахунок стягувача перераховано 129 898,79 грн. і виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
За такого, суд першої інстанції дав належну оцінку доказам у справі та прийшов до вірного висновку про те, що публічні торги іпотечного майна проведені з дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку їх організації та проведення, а законні права та інтереси позивачки порушені не були.
Доводи апеляційної скарги про порушення прав позивачки, в зв'язку з неотриманням нею повідомлень під час проведення публічних торгів, є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.
Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачка перебуває та зареєстрована в Росії - АДРЕСА_3 (а.с.35), однак про зміну місця проживання (реєстрації) вона не повідомляла ні іпотекодержателя, ні державного виконавця. Тому її посилання на те, що вона не була належно повідомлена про хід виконавчих дій та проведення публічних торгів є безпідставними. Повідомлення направлялись за зазначеною нею адресою.
Також є безпідставними і посилання на занижену ціну продажу квартири, оскільки ринкова вартість квартири, проведена суб'єктом оціночної діяльності на замовлення представника позивачки станом на 6 лютого 2013 року, не спростовує висновку експертизи від 15 грудня 2011 року про ринкову вартість квартири, визначену станом на 15 грудня 2011 року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, висновки якого по суті спору є вірними.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: