23.11.2012 справа № 2/1416/2987/12
Рішення
Іменем України
23 листопада 2012 року м.Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участю:
представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальності «Водний світ напої» про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди
встановив:
У серпні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності «Водний світ напої» (далі - ТОВ «Водний світ напої») в якому просив:
- визнати недійсним наказ про його звільнення з роботи за пунктом 2 статті 41 КЗпП України та поновити на посаді менеджера оптової торгівлі;
- стягнути з відповідача 3575 грн. заборгованості із заробітної плати; 500 грн. компенсації за експлуатацію в інтересах підприємства власного автомобіля; середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 09.07.2012 по день фактичної виплати; 3000,00 грн. моральної шкоди.
У обґрунтування позовних вимог вказав на те, що з 28.05.2012 по 09.07.2012 працював на підприємстві ТОВ «Водний світ напої» в якості менеджера оптової торгівлі. З роботи звільнений з ініціативи адміністрації підприємства за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, щовважає незаконним. У день звільнення був наданий наказ для ознайомлення, але у порушення трудового законодавства його копію, оформлену трудову книжку, розрахунковий лист та суму, що підлягала виплаті за відпрацьований час надано не було. Трудову книжку було видано лише 16.07.2012.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.
Представник іншої сторони проти задоволення позову заперечував.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи й оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
На підставі наказу від 28.05.2012 № 5-1-12-к ОСОБА_5 був прийнятий на роботу в ТОВ «Водний світ напої» до торгового відділу на посаду менажера оптової торгівлі на ? ставки за сумісництвом з посадовим окладом 334,89 грн.
28.05.2012 з позивачем також були укладені трудовий договір та договір про повну матеріальну відповідальність.
Наказом від 09.07.2012 № 7-4-7-к ОСОБА_5 звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України за винні дії, що дають підстави для втрати довіри. Підстава звільнення - пояснювальна записка ОСОБА_5
Згідно підпункту 2.5.3 пункту 2.5 та пункту 4.3 посадової інструкції менеджера оптової торгівлі до обов'язків вказаного правника віднесено проведення у випадку необхідності інкасації коштів, а до відповідальності - зберігання ввірених матеріальних цінностей.
Згідно з пунктом 1 договору про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_5 зобов'язався нести повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження довірених йому роботодавцем матеріальних цінностей.
З розпорядчими актами про прийняття та звільнення з роботи, посадовою інструкцією, трудовим договором та договором про повну матеріальну відповідальність позивач ознайомлений під підпис, що його представник не заперечував.
У ході судового розгляду справи встановлено, що порядок взаємозаліків і внесення грошових коштів в касу підприємства ТОВ «Водний світ напої» врегульовано наказом від 15.02.2010 № 2-Ю, відповідно до пункту 2 якого отримані грошові кошти від контрагентів підлягають внесенню в касу підприємства в день їх отримання з обов'язковою реєстрацією через РРО.
Згідно із наказом ТОВ «Водний світ напої» № 1 від 05.06.2012 на підприємстві проведено документальну перевірку по руху матеріальних цінностей через менеджера ОСОБА_5 У ході перевірки встановлено привласнення позивачем коштів в сумі 380,16 грн., отриманих від контрагентів. Результати перевірки оформлено актом від 06.06.2012.
09.07.2012 ОСОБА_5 на ім'я керівника ТОВ «Водний світ напої» надав письмові пояснення в яких вказав, що 30.05.2012 отримав від ТОВ «Маркет-Автосервіс» кошти за відвантажену продукцію, які мав внести в касу підприємства у день отримання, але частину з них 380,16 грн. в касу вніс 06.06.2012, а 286,92 грн. - 08.06.2012. 07.07.2012 отримав від іншого контрагента кошти в сумі 300, 00 грн., які здав в касу 09.07.2012 після звернення бухгалтера по звірці. Отримані кошти використовував у власних цілях.
Одночасно, у пояснювальній вказав про визнання своєї вини та відсутність претензій до ТОВ «Водний світ напої», а також зазначив, що пояснення написав особисто без застосування примусу.
У судовому засіданні представник позивача акт перевірки не визнав, так як з ним не ознайомлений позивач, а особисте надання останнім пояснювальної про визнання факту тимчасового привласнення коштів, пояснив застосуванням примусу зі сторони служби безпеки відповідача.
Для перевірки доводів представника позивача та з'ясування інших обставин справи судом було запропоновано представнику забезпечити присутність в судовому засіданні позивача, що виконано не було.
Так як представник позивача не надав суду належних і допустимих доказів застосування примусу до позивача, застосування яких заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні, суд їх до уваги не приймає.
Факт порушення ОСОБА_5 порядку здавання в касу підприємства, отриманих від замовників товару грошових коштів, підтвердила допитана у якості свідка старший бухгалтер ОСОБА_6
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
У пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Таким чином, оскільки до обов'язків ОСОБА_5 входило приймання коштів від контрагентів і внесення їх в касу підприємства з дотриманням порядку, регламентованого розпорядчим актом підприємства та функціональними обов'язками, а його відповідальність визначена договором про повну матеріальну відповідальність, а також враховуючи особисте підтвердження позивачем привласнення коштів контрагентів, суд приходить до висновку про відповідність трудовому законодавству наказу про звільнення позивача з роботи з підстав втрати довіри, а тому вимоги про скасування наказу та поновлення на роботі задоволенню не підлягають
Доводи представника позивача про те, що посада менеджера не відноситься до переліку працівників з якими може укладатися договір про повну матеріальну відповідальність є безпідставними, так як безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо. Для вирішення питання про можливість звільнення працівника з роботи у зв'язку з втратою довіри не має значення, чи був з таким працівником фактично укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Досить того, що він повинен укладатися та що працівник здійснив за наявності його вини дії, що дають підставу для втрати довіри.
Задоволенню також не підлягають інші вимоги.
З позову вбачається, що позивач просить стягнути компенсацію за використання в інтересах відповідача власного автомобіля.
У підтвердження цієї вимоги, представник позивача не надав жодного належного і допустимого доказу.
Допитаний у якості свідка старший менеджер ОСОБА_7, якому безпосередньо був підпорядкований позивач, пояснив, що використання власного транспортного засобу є правом працівника і не регламентовано жодним розпорядчим актом підприємства чи трудовим договором. Позивач міг з'ясовувати в контрагентів асортимент товару та робити замовлення по телефону.
Також безпідставним є позов і в частині невиплати у повному розмірі заробітної плати та затримки у видачі трудової книжки.
Судом встановлено, що за зверненням позивача ОСОБА_8 державною інспекцією з питань праці у Миколаївській області була проведена перевірка ТОВ «Водний світ напої» на предмет дотримання трудового законодавства відносно позивача.
Актом перевірки наведеної інспекції від 31.08.2012 № 14-01-026/0289 підтверджено, що порушень вимог законодавства про працю стосовно наведених у зверненні ОСОБА_5 від 03.08.2012 фактів документальною перевіркою підприємства не встановлено.
Доводи представника позивача, що при прийнятті на роботу адміністрація підприємства обіцяла платити заробітну плату за повний робочий день, спростовуються наказом про прийняття на роботу позивача, яким встановлено ? ставки, що складає 334,89 грн. та табелем обліку робочого часу за період роботи позивача.
Крім того з листа ОСОБА_8 державної інспекції з питань праці у Миколаївській області від 06.09.2012 вбачається, що оплата праці здійснювалася позивачу відповідно до відомостей про виплату заробітної плати на яких проставлено підписи ОСОБА_5, а остаточний розрахунок проведено відповідно до видаткового касового ордеру в день звільнення.
Отримання заробітної плати позивачем відповідно до розміру ставки, встановленої наказом про прийняття на роботу, представник позивача не заперечував.
Також, відсутні підстави вважати, що позивачу було затримано видачу трудової книжки.
З наведеного вище листа ОСОБА_8 державної інспекції з питань праці у Миколаївській області слідує, що запис про видачу трудової книжки позивачу зафіксовано у книзі обліку трудових книжок, у якій напроти прізвища позивача стоїть підпис про отримання трудової книжки без зазначення дати видачі.
Згідно форми книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затвердженої наказом Мінстату України від 27.10.1995 N 277, при отриманні трудової книжки працівник вправі крім підпису проставити дату її отримання, але як встановлено судом позивач вказаним правом не скористався. Інших доказів на підтвердження вказаних доводів суду надано не було.
Оскільки, у задоволенні наведених вище вимог відмовлено через недоведеність, задоволенню відповідно не підлягають вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212-214 ЦПК, суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальності «Водний світ напої» про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Повний текст рішення
підписано 26.11.2012.