Справа № 2-1599/11
Іменем України
17 травня 2013 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Дмитрієвої М.М.,
при секретарі Старченко А.П.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, недійсним п. 2.3.1 кредитного договору та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, недійсним п. 2.3.1 кредитного договору та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила наступне.
18.12.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №ZPACAK57609744, відповідно до якого відповідач зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 182355, 29 грн. на термін до 14.12.2012 року, а позивач зобов'язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленим договором. Згідно договору процентна ставка за користування кредитом складає 15% річних, а загальний щомісячний платіж - 3484,05 грн. Періодом сплати кредитних коштів був встановлений термін з « 17» по « 21» число кожного місяця. Пунктом 2.3.1 кредитного договору сторонами було погоджено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку за користування кредитом, при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше, ніж на 10% у порівнянні з курсом долара до гривні, встановленого НБУ на момент укладання кредитного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розмірі відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Так, в листопаді 2008 року позивач отримала лист від банку, без дати вихідного номеру та печатки, про зміну процентної ставки з 15% до 18% річних з 01 листопада 2008 року. У зв'язку з тим, що позивач отримала лист вже в листопаді 2008 року, то не встигла подати свої заперечення стосовно незгоди підняття процентної ставки. В січні 2009 року позивач повторно отримала лист від 06.01.2009 року від банку про повідомлення позичальника про збільшення процентної ставки з 18% до 27,48% річних, при цьому відповідачем було запропоновано достроково в строк до 01.02.2009 року сплатити заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 37000,00 грн. відсоткова ставка за кредитним договором підвищується до рівня 22,65% річних, у розмірі 63000,00 грн. відсоткова ставка за кредитним договором не зміниться та залишиться на поточному рівні 18% річних. Крім того, позивач вважає, що листи про повідомлення позичальника про зміну відсоткової ставки, надіслані з порушенням умов кредитного договору. З вищевказаними підвищеннями відсоткової ставки позивач не згодна, вважає що зміну відсоткової ставки в односторонньому порядку з боку відповідача є неправомірною, у зв'язку з тим, що дії відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, зокрема Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року № 661-VІ, що набрав чинності 09.01.2009 року, згідно якого внесено зміни до ЦК України про заборону банкам змінювати умови договорів в односторонньому порядку щодо збільшення розміру відсоткової ставки за кредитними договорами. Позивач вважає, що будь-яке підвищення банком процентів в односторонньому порядку після 09.01.2009 року є незаконним, та крім того, вважає, що кредитний договір №№ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року, а саме п. 2.3.1 на підставі якого банк збільшив процентну ставку за користуванням кредитом та повідомлення банку про зміну відсоткової ставки є такими, що суперечить чинному законодавству України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки та банківську діяльність», та просить визнати неправомірними дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором №№ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року, визнати п. 2.3.1 кредитного договору недійсним, а також просить зобов'язати банк здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором №№ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року за ставкою 15% річних, що діяла на момент укладання договору.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали свої вимоги у повному обсязі, надали суду пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» заперечувала проти позову, пояснивши суду, що відповідно до укладеного договору № ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року ОСОБА_1 Лiдiя Петрiвна 18.12.2007 року отримала кредит у розмірі 182355,29 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.12.2012 року. Відповідно до п 2.3.1 кредитного договору сторони домовились, що відповідно до ст. 651 ЦК України сторони погодились, що протягом дії цього договору Банк має право змінити розмір відсоткової ставки при настанні однієї із перелічений у даному пункті подій. Так, Банк підвищив відсоткову ставку з 01.11.2008 року з 15% на 18% та з 01.02.2009 року з 18% до 27,48% річних. При цьому, банк повідомив належним чином позивача про підвищення відсоткової ставки, шляхом надіслання листів на адресу позичальника. Згідно листа підвищення відсоткової ставки за договором № ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року буде здійснено автоматично з 01.11.2008 року на 18%, та з 01.02.2009 року на 27,48% річних. Крім того, банк зазначає, що ОСОБА_1 не спростовує факт отримання листів від банку про повідомлення збільшення відсоткової ставки. Також, представник відповідача вказує, що позивач прийшов до хибного висновку, що фактично збільшення відсоткової ставки відбулося 01.02.2009 року, тому, з огляду на ст.1056-1 ЦК України (в редакції від 09.01.2009 року), таке збільшення не відповідає нормам цивільного законодавства, адже у випадку односторонньої зміни умов договору цивільним законодавством чітко не врегульовано питання з якого моменту відбувається зміна договору у випадку реалізації права на односторонню зміну. Виходячи з принципу диспозитивності цивільного права, сторони мають право врегулювати свої правовідносини на свій розсуд за умови відсутності у законодавстві прямої заборони, або вказівки, яким чином необхідно діяти. З цього випливає, що у випадку відсутності нормативного врегулювання щодо моменту зміни договору у випадку реалізації права на односторонню зміну, це питання може бути врегульовано у договорі. Пунктом 2.3.1 договору встановлено: «Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки». Реалізація цього права здійснюється компетентним органом або відповідними посадовими особами в межах їх компетенції відповідно до установчих документів та закону шляхом прийняття управлінського рішення. Відповідно до цього ж пункту договору: «При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки. Рішення було прийнято 25.12.2008 року № Э.40.0.0.0/1-20 та Наказ від 05.01.2009 року № КТ-БТ-СП-2009-1/1 «Об изменении процентной ставки по действующим кредитам бизнесов «Ипотечное кредитование», «Авто в кредит» выданных в гривнах» - договір вже змінено. Про цю зміну банк і повідомляє клієнта. Зазначена умова договору повністю узгоджується з положенням чинного законодавства, та посилається на ч.4 ст.11 Закону України «Про захист споживачів», якою встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом 7 календарних днів з дати її зміни. Таким чином, законом також встановлено: спочатку відбувається одностороння зміна, потім повідомлення та законом не передбачено заборону повідомлення до вступу в дію саме зміненої відсоткової ставки. Таким чином, представник відповідача вважає, що і прийняття рішення про підвищення ставки (зміну умов договору), і відправлення повідомлення про прийняте рішення були здійснені до 09.01.2009 року, як доказ про направлення позивачеві повідомлення про підвищення процентної ставки. Тобто, до моменту набрання чинності Законом України від 12.12.2009 року про заборону одностороннього підвищення ставок. Зокрема, представник відповідача зазначає, що після підвищення відсоткової ставки з 15% до 18% річних, а також з 18% до 27,48% позивач фактично погодився з таким підвищенням, шляхом своєчасної оплати тіла кредиту та відсотків за новою відсотковою ставкою.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Пунктом 2.3.1 кредитного договору № ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року, укладеного між сторонами, передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку за користування кредитом, при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше, ніж на 10% у порівнянні з курсом долара до гривні, встановленого НБУ на момент укладання кредитного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розмірі відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому, банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
Враховуючи зміну середньозваженої ставки по кредитам банків України у гривні з 11,4% до 29% підвищення рівня облікової ставки Національного Банку України з 8% до 12% та зміну курсу долара США до гривні більше ніж на 10%, керівництвом ПАТ КБ «Приватбанку» 25.12.2008 року на оперативній нараді було прийняте рішення про збільшення відсоткової ставки та умови дострокового погашення кредиту. Вказане рішення було закріплене відповідним розпорядженням від 25.12.2008 року та затверджене наказом від 05.01.2009 року.
На підставі прийнятого рішення, відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» направив ОСОБА_1 лист, в якому вказав, що відсоткова ставка за кредитним договором № ZPACAK57609744 від 18.12.2007 року починаючи з 01.02.2009 року збільшується з 18% до 27,48% річних, при цьому відповідачем було запропоновано достроково в строк до 01.02.2009 року сплатити заборгованість за тілом кредиту у розмірі - 37000,00 грн., відсоткова ставка за кредитним договором підвищується до рівня 22,65% річних, у розмірі 63000,00 грн. відсоткова ставка за кредитним договором не зміниться та залишиться на поточному рівні 18% річних. У випадку незгоди із вказаними змінами ОСОБА_1 запропонували звернутися у відділення «Приватбанку», що обслуговує кредит та надати письмове повідомлення про свою незгоду із зміненими умови кредитування.
З матеріалів справи, а саме з реєстру № 555 та листів банку про повідомлення позичальника про збільшення відсоткової ставки за 2008 та 2009 роки, вбачається, що банк своєчасно направив письмові повідомлення про зміну відсоткової ставки, крім того, сам позивач не спростовує факт отримання відповідних листів.
Позивач до 01.02.2009 року не погасила запропоновану банком заборгованість, та, крім того, продовжувала сплачувати суми за збільшеними відсотковими ставками, що підтверджується наданими банком виписками з рахунку на ім'я ОСОБА_1 Посилання позивача на те, що, після підвищення відсоткової ставки, вона й надалі продовжувала сплачувати за старою відсотковою ставкою 15% річних, а розмір щомісячного платежу став більшим, так як в даний щомісячний платіж входило погашення заборгованості зі страхових виплат, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, суд вважає, що сплачуючи відсотки за новою відсотковою ставкою, ОСОБА_1 прийняла пропозицію «Приватбанку» щодо збільшення відсотків. Правочин вважається вчиненим (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника), так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативні правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
За змістом ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
10 січня 2009 року набрав чинності ОСОБА_4 України від 12.12.2008 року № 661-VI, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
ОСОБА_4 не скасовує й не пом'якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.
Таким чином, рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку, які прийняті з 10 січня 2009 року, є неправомірними.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що рішення Банку про збільшення процентної ставки було прийнято 25.12.2008 року, тобто до набрання чинності Законом, яким визнано нікчемною умову договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК країни, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, т такі умови повинні виконуватися сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.
Виходячі з аналізу ст.ст. 5, 627, 629, 653 ЦК України, суд дійшов висновку про те, якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12.12.2008 року № 661-VI.
З матеріалів справи вбачається, що рішення про збільшення процентної ставки за кредитом було прийняте банком 25.12.2008 року, тобто до набрання чинності Законом України від12.12.2008 року № 661-VI з належним повідомленням позичальника в порядку, передбаченому кредитним договором. Відповідач надіслав повідомлення про підвищення процентної ставки з 18% на 27,48% річних за укладеним договором з 01.02.2009 року з посиланням на те, що у грудні 2008 року банком прийняте таке рішення, і на підставі цього банком в наступному зроблені перерахунки процентів за договорами.
Зазначена правова позиція викладена в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року.
Суд не приймає до уваги, вказані позивачем помилки у листі повідомленні від 06.01.2009 року, так як вони суттєво не вплинули на відносини між сторонами, та могли бути опискою з боку ПАТ КБ «Приватбанк».
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не обґрунтований, безпідставний та такий в задоволення якого слід відмовити у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 626, 627, 628, 629, 642, 653 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 59, 60, 88, 208, 209, 212-215, 214-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, недійсним п. 2.3.1 кредитного договору та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва