Справа №: 22-ц/190/2901/13Головуючий суду першої інстанції:Нікіщенко М.І.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.
"27" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМакарчук Л.В.
СуддівГорбань В.В., Адаменко О.Г.
При секретаріГаліч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Піщанівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим, Першої Сімферопольської державної нотаріальної контори, треті особи - Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», ОСОБА_7, виконавчий комітет Піщанівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим про визнання права власності на майно в порядку спадкування, за апеляційною скаргою завідуючої Першої сімферопольської державної нотаріальної контори АР Крим на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 27 лютого 2013 року,
27 липня 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Піщанівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим, Першої сімферопольської державної нотаріальної контори АР Крим, треті особи - Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», ОСОБА_7, Виконавчий комітет Піщанівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування, зобов'язання Першу сімферопольську нотаріальну контору АР Крим видати свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок із надвірними спорудами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_8 Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки та житлового будинку АДРЕСА_1. Позивач є спадкоємцем за законом. Після смерті ОСОБА_8 вона прийняла спадщину, оскільки на час його смерті була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем, користується та володіє зазначеним будинком і земельною ділянкою. При зверненні до нотаріальної контори вона отримала відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, оскільки свідоцтво про право власності на будинок було видане вже після смерті ОСОБА_8 Інших спадкоємців, крім позивачки, не має.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 27 лютого 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, Бахчисарайського району АР Крим в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Стягнуто з місцевого бюджету Піщанівської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим, Першої сімферопольської державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_6 по 1609, 50 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі завідуюча Першої сімферопольської держаної нотаріальної контори просить скасувати рішення суду у частині стягнення з Першої сімферопольської держаної нотаріальної контори на користь ОСОБА_6 судових витрат -1609, 50 грн. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що Перша сімферопольська держана нотаріальна контора не є належним відповідачем у справі, а тому з неї не може бути стягнуто судові витрати на користь позивачки.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
В абзаці 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснюється, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частині ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
На підставі зазначеної норми процесуального права та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України, виходячи з принципу диспозитивності, судова колегія не робить висновків щодо не оскаржуваної частини рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ст.303 ЦПК України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Першої сімферопольської державної нотаріальної контори, позивачки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання права власності на майно в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_8, суд першої інстанції вирішив питання про стягнення на користь позивачки понесених нею судових витрат, зокрема, зазначив про стягнення з Першої сімферопольської державної нотаріальної контори 1609 грн.50 коп. судових витрат.
Проте, з висновками суду про стягнення судових витрат з Першої сімферопольської державної нотаріальної контори погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням вимог процесуального закону - ст.ст.30,34,35, 88 ЦПК України.
Відповідно до ст.26 ЦПК України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники.
Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально - правовий спір між якими є предметом вирішення у цивільному судочинстві (ст.30 ЦПК).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Виходячи з системного аналізу зазначених правових норм, слід зробити висновок, що при вирішенні справ, які стосуються оспорювання прав і обов'язків сторін, набутих на підставі вчинених нотаріальних дій - посвідчення договорів, угод (крім справ за скаргами на нотаріальні дії чи відмову у їх учиненні), нотаріус у розумінні ст.ст.30,34,35 ЦПК України не є особою, прав і обов'язків якої стосується спір сторін, оскільки відсутня його юридична зацікавленість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення.
Таким чином, у цьому випадку державний нотаріус є особою, яка не бере участь у справі, однак суд першої інстанції безпідставно розглянув спір за участю Першої сімферопольської державної нотаріальної контори як відповідача по справі та ухвалив рішення про стягнення судових витрат з даного відповідача.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_6 судових витрат у розмірі 1609,50 грн. з Першої сімферопольської державної нотаріальної контори на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову до Першої сімферопольської державної нотаріальної контори, як до неналежного відповідача.
Таким чином, оскільки рішення суду в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому воно підлягає на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,307,309,314,315 Цивільно процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу Першої сімферопольської державної нотаріальної контори АР Крим задовольнити.
Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 27 лютого 2013 року в частині стягнення з Першої сімферопольської державної нотаріальної контори АР Крим на користь ОСОБА_6 судових витрат у розмірі 1609, 50 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Відмовити ОСОБА_6 у стягненні судових витрат з Першої сімферопольської державної нотаріальної контори АР Крим.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.