20.05.2013 103/538/13- ц
Справа №103/538/2013-ц
20 травня 2013 року м. Бахчисарай
Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Лягіной О.В.
при секретарях Мустафаєвій Е.Г., Княгницькій Т.В.,
розглянувши|розгледівши| у відкритому|відчиненому| судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахчисарайського територіального медичного об'єднання Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бахчисарайської центральної районної лікарні Міністерства охорони здоров'я АР Крим про визнання наказу Бахчисарайської ЦРЛ №786-лс від 27.12.2012р. про звільнення його з 31.12.2012 р. з посади лікаря - анестезіолога палати інтенсивної терапії відділення анестезіології з палатою інтенсивної терапії Бахчисарайської ЦРЛ незаконним та скасувати, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 50 000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при звільненні на підставі п.1 ст.40 КЗпП України йому не було запропоновано іншої роботи на цьому ж підприємстві, а також не враховано його переважне право перед іншими лікарями-анестезіологами на залишення на посаді.
Заявою від 17.05.2013р. представник позивача ОСОБА_2 уточнив найменування підприємства відповідача та у зв'язку із раніше допущеною технічною помилкою просив суд вважати правильним найменуванням відповідача - Бахчисарайське територіальне медичне об'єднання Міністерства охорони здоров'я АР Крим. Також вказаною заявою представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати наказ Бахчисарайського ТМО №786-лс від 27.12.2012р. про звільнення з 31.12.2012р. ОСОБА_1 з посади лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії відділення анестезіології з палатою інтенсивної терапії на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату незаконним та скасувати, поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 33 676,20 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
Щодо вимог про стягнення витрат на оплату правової допомоги адвоката просив останні залишити без розгляду.
В суді позивач і його представник ОСОБА_2 наполягали на задоволенні позовних вимог, додатково пояснивши, що позивач є анестезіологом вищої категорії і тому слід було звільнити будь-якого іншого лікаря, який має нищу категорію лікаря анестезіолога і запропонувати таку посаду ОСОБА_1, до того ж він має право лікувати людей за суміжними профілями. Крім того, у інших лікарів відділення анестезіології не було привілейного права на залишення їх на роботі, а у позивача було і тому необхідно було його перевести на іншу посаду, помінявши з іншим лікарем, а потім скорочувати пост палати інтенсивної терапії. Головного лікаря та його заступника, яких також було скорочено з вказаного посту, теж можна було перевести на посаду сімейного лікаря, але це зроблено не було.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечував у повному обсязі. При цьому останній посилається на те, що звільнення позивача відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, причиною звільнення позивача стала необхідність у скороченні кругло добового посту палати інтенсивної терапії, так як наявність в ній посади лікаря анестезіолога з самого початку не відповідала штатним нормативам, встановленим Приказом МОЗ України № 33 від 23.02.2000 р. У відповідності до п. 1.3 Додатку до Приказу кругло добовий пост з койками інтенсивної терапії лікарів-анестезіологів, в тому числі дитячих, або лікарів за профілем відділення (закладу) встановлюється на 6-11 койок. Відповідно до плану койко-днів по ЛПУ Бахчисарайського району на 2012-2013 р.р. передбачено тільки три реанімаційних койок, що не дозволяє утримувати посаду лікаря - анестезіолога палати інтенсивної терапії, оскільки це виходить за штатні нормативи, встановлені даним Приказом. У зв'язку з скороченням круглодобового поста лікарів анестезіологів палати інтенсивної терапії на підставі наказів головного лікаря Бахчисарайськой ЦРБ за № 328 та 350 від 30.10.2012 р., крім ОСОБА_1 були скорочені ще шість лікарів, які працювали на цьому посту за сумісництвом, в тому числі і головний лікар ОСОБА_4 та його заступник ОСОБА_5
Крім того, позивачеві при звільненні було запропоновано посаду лікаря загальної практики сімейної медицини, однак останній відмовився, що підтверджується відповідним актом. А за рахунок ординаторських ставок лікарів анестезіологів, які були у головного лікаря та його заступника по 0,25 ставки у кожного, позивача було не можливо залишити на посаді лікаря анестезіолога, оскільки вони їх займали і раніше для того, щоб працювати на вказаних посадах (головного лікаря і заступника).
На час звільнення позивача також не було вакантних посад за спеціальністю «організація і управління охорони здоров'я», на якій би міг працювати останній.
Також на думку відповідача наявність у позивача вищої категорії лікаря не надає йому переважного права на залишення на посаді. Крім того, стан інших лікарів анестезіологів не можна визнати рівним з положенням позивача у справі, який на момент звільнення вже мав високий, гарантований державою, стабільний дохід у вигляді пенсійного забезпечення.
Проти задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку та моральної шкоди представник відповідача також заперечував, оскільки позивачем не наведено достатніх доказів спричинення йому моральної шкоди, а щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то ОСОБА_1 увесь цей час працює на іншій роботі, що підтверджується даними його трудової книжки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані суду докази в їх сукупності, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв'язку із наступним.
В період з 03.10.1978р. по 31.12.2012 р. ОСОБА_1 працював в Бахчисарайський ЦРЛ. З 22.04.2011р. до 31.12.2012р. працював лікарем-анестезіологом палати інтенсивної терапії відділення анестезіології з палатою інтенсивної терапії, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.7-14) та не заперечується сторонами.
Наказом Бахчисарайської центральної районної лікарні МОЗ АР Крим від 17.10.2012р. № 314 «Про внесення змін до структури шатного розкладу ЦРЛ» на підставі наказу МОЗ України від 23.02.2000 р. № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» (із змінами), внесено з 01.11.2012 р. до структури штатного розкладу ЦРЛ наступні зміни: виведено з штатного розкладу відділення анестезіології з палатою інтенсивної терапії посаду лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії - 1 ставку; введено до штатного розкладу відділення анестезіології з палатою інтенсивної терапії посаду лікаря-анестезіолога 0,75 ставки; введено до штатного розкладу відділення рентгеновідділення посаду лікаря-рентгенолога 0,25 ставки (а.с.26).
Наказом Бахчисарайської центральної районної лікарні МОЗ АР Крим від 29.10.2012 р. № 323 «Про внесення змін до штатного розкладу Бахчисарайської ЦРЛ» внесено з 01.01.2013р. зміни до штатного розкладу центральної районної лікарні, зокрема, скорочено посаду лікаря-анестезіолога (для надання екстреної медичної допомоги) 3,75 ставки, скорочено посаду лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії - 3 ставки (а.с.28).
Наказом Головного лікаря Бахчисарайської центральної районної лікарні МОЗ АР Крим ОСОБА_4 від 30.10.2012 р. № 328 «Про попередження співробітників Бахчисарайської ЦРЛ про майбутнє вивільнення» визначений перелік осіб, які підлягали вивільненню з 01.01.2013 р. та мали бути попереджені про останнє, серед яких, зокрема, значиться ОСОБА_1 (а.с.45-46).
Наказом Головного лікаря Бахчисарайської центральної районної лікарні МОЗ АР Крим ОСОБА_4 від 27.12.2012 р. №786-лс «Про припинення трудового договору (контракту)» звільнено 31.12.2012р. ОСОБА_1 з посади лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії відділення анестезіології з палатою інтенсивної терапії на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату (а.с.6).
Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно ч.1 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Позивач не заперечує факт того, що про майбутнє вивільнення він був попереджений у встановлений законом строк.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).
Частиною 1 ст.43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
На засіданні розширеного засідання профспілкового комітету Бахчисарайської ЦРЛ від 27.12.2012р. надано згоду на звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1 (а.с.24-25).
Одним з доводів позивача, покладеним у підставу позовних вимог, було те, що позивача не було переведено на іншу роботу (посаду).
В свою чергу представник відповідача зазначав, що позивач відмовився від переведення на посаду лікаря сімейної медицини, про що складений відповідний акт (а.с.40).
Проте суд критично ставиться до вказаного акту з огляду на таке.
Судом на підставі показань допитаних свідків - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлено, що 31.10.2012р. ОСОБА_1 дійсно заходив до кабінету ОСОБА_6 (начальнику відділу кадрів), однак розмова між ними проходила за закритими дверима. Після виходу ОСОБА_1 ОСОБА_6 вийшла зі свого кабінету та повідомила, що ОСОБА_1 відмовився від переведення на посаду лікаря сімейної медицини та від підпису у повідомленні про це відмовився, у зв'язку із чим необхідно скласти відповідний акт. З показань ОСОБА_6 випливає, що ОСОБА_1 швидко вийшов з її кабінету, а тому вона не встигла зафіксувати його відмову у присутності свідків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач працював лікарем-анестезіологом палати інтенсивної терапії, в якій і відбулось скорочення трьох ставок лікарів-анестезіологів. Інші лікарі-анестезіологі, які не були звільнені та працюють лікарями-анестезіологами або лікарями анестезіологами (для надання екстреної медичної допомоги) тощо, в палаті інтенсивної терапії працювали за внутрішнім сумісництвом. При цьому вказані лікарі продовжують працювати на своїх основних посадах, а за сумісництвом з посад лікарів-анестезіологів палати інтенсивної терапії звільнені у зв'язку із скороченням штату. Тобто з шести лікарів, які працювали в межах трьох ставок на посту палати інтенсивної терапії, були скорочені всі шість, в тому числі і головний лікар ОСОБА_4 та його заступник ОСОБА_5, які також там працювали на 0,25 ставки. Стосовно посилання представника позивача на необхідність переведення ОСОБА_1 з його основної посади на іншу посаду анестезіолога , але на другий піст ще до скорочення штату як більш кваліфікованого працівника, а при скороченні таким чином було б скорочено іншого лікаря, суд вважає такий довід таким, що суперечить чинному трудовому законодавству, оскільки були б порушені права іншого працівника і у відповідності до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 р. № 9 якщо це правило не використовувалось при скороченні штату, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).
Щодо 0,25 ставок, які залишилися у головного лікаря ОСОБА_4 та заступника головного лікаря ОСОБА_5 судом встановлено, що останні працювали ще до скорочення штату ще як лікарі-ординатори на 0,25 ставки кожний і з яких їх скорочено не було. Крім того, Наказом МОЗ України №117 від 29.03.2002р. затверджений Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 Охорона здоров'я. Пунктом 1 вказаного наказу встановлені наступні кваліфікаційні вимоги до головного лікаря лікувально-профілактичного закладу: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина". Проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з наступною спеціалізацією з "Організації і управління охороною здоров'я". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 5 років.
Такі самі вимоги пред'являються до заступника головного лікаря (підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_9І.).
Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як головний лікар та його заступник зобов'язані вести лікарську практику за своєю спеціальністю, якою у останніх є лікар-анестезіолог.
Розмір ставки випливає з аналізу положень Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом МОЗ України №308/519 від 05.10.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.10.2005р. за №1209/11489 (пункт3.1.3), якій не може становити більше 0,25.
Суд вважає за необхідне зазначити, що з досліджених судом доказів та показань допитаних свідків - головного лікаря ОСОБА_4 та начальника планово-економічного відділу Бахчисарайського ТМО ОСОБА_9 випливає, що лікар-анестезіолог є лікарем вузької спеціалізації та може працювати лише за цією спеціальністю. Лікар-анестезіолог може бути переведений на іншу посаду лікаря лише після проходження курсів з підвищення кваліфікації за відповідною спеціальністю протягом певного часу (не меншу півроку).
На час звільнення позивача в лікарні були відсутні посади лікарів-анестезіологів та лікарів, які мають кваліфікаційну категорію за спеціальністю «організація та управління охороною здоров'я», що підтверджується відповідними довідками.
Крім того, допитані судом свідки зазначили, що на час звільнення позивача в лікарні були відсутні вакансії лікарів інших спеціальностей, окрім лікаря сімейної медицини.
Скорочення ставок лікарів-анестезіологів палати інтенсивної терапії також підтверджується штатним розкладом Бахчисарайського ТМО (ЦРЛ) станом на 01.12.2012р., 01.01.2013р. (а.с.92-97) та тарифікаційними списками робітників Бахчисарайського ТМО (ЦРЛ) станом на 01.12.2012р., 01.01.2013р. (а.с.98-108).
З огляду на це, враховуючи вузьку спеціалізацію лікаря-анестезіолога, суд доходить висновку, що фактично, при звільненні позивача, керівництво Бахчисарайської ЦРЛ (нині Бахчисарайського ТМО) не могло йому запропонувати переведення на іншу рівноцінну посаду без додаткового навчання за відсутності останньої.
Стосовно тверджень позивача та його представника, що оскільки позивач є лікарем вищої категорії, то він мав переважне право перед іншими лікарями на залишення на посаді, суд вважає останні необґрунтованими.
Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 Охорона здоров'я, затвердженого наказом МОЗ України №117 від 29.03.2002р. (із змінами), встановлені, зокрема, кваліфікаційні вимоги до лікаря-анестезіолога вищої кваліфікаційної категорії, 1 кваліфікаційної категорії та 2 кваліфікаційної категорії. Зі змісту зазначених кваліфікаційних вимог слідує, що різниця між лікарями-анестезіологами вказаних категорій полягає у їх стажі роботи за фахом, відповідно понад 10 років, понад 7 років та понад 5 років.
Положенням про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом МОЗ України №359 від 19.12.1997р. (із змінами), зареєстрованого Міністерстві
юстиції України 14.01.1998р. за №14/2454, встановлено, що кваліфікація лікарів-спеціалістів визначається атестаційною комісією за трьома кваліфікаційними категоріями (пункт 3.7 Положення), а саме: друга, перша та вища кваліфікаційні категорії.
Зі змісту пункту 3.7 Положення слідує, що різниця між лікарями-спеціалістами із відповідною кваліфікаційною категорією полягає в їх стажі роботи за спеціальністю, а саме не менше 5, 7 та, відповідно, 10 років. При цьому лікар першої кваліфікаційної категорії повинен мати необхідну за програмою теоретичну та практичну підготовку за своєю та за суміжними спеціальностями, володіти сучасними методами профілактики, діагностики і лікування хворих. Лікар вищої категорії повинен мати високу теоретичну та
практичну професійну підготовку згідно з програмою, володіти сучасними методами профілактики, діагностики і лікування хворих за своєю та суміжними спеціальностями (на що також в обґрунтування позовних вимог посилається позивач).
На думку суду наведені положення чинних нормативно-правових актів свідчать про те, що лікар вищої категорії має лише більший стаж за спеціальністю (фахом), аніж лікар першої категорії. При цьому суду не доведено, що лікар вищої категорії в межах своєї спеціальності має право вести іншу медичну практику аніж лікар першої категорії.
Судом також встановлено, що Бахчисарайське ТМО (раніше Бахчисарайська ЦРЛ) не є спеціалізованим медичним закладом та для рівня даного медичного закладу кваліфікація лікаря-анестезіолога, як то вища, або перша, суттєвого значення не має, оскільки лікар-анестезіолог першої категорії у разі екстреного випадку може надати допомогу на тому ж самому рівні як і лікар-анестезіолог вищої категорії, в тому числі немовлятам.
З огляду на це суд не приймає до уваги пояснення позивача щодо того, що він як лікар-анестезіолог вищої категорії може у разі необхідності надання екстреної допомоги, зокрема, ввести наркоз немовлятам, оскільки, як вказувалось судом раніше свідок - головний лікар ОСОБА_4 пояснив, що таку саму допомогу може надати і лікар-анестезіолог першої категорії. Різниця в категоріях має значення для інших лікарів, наприклад, хірургів, а не для анестезіологів.
Враховуючи те, що в лікарні були скорочені всі 3 ставки лікарів-анестезіологів палати інтенсивної терапії, відповідно, жодному з працівників не було надано переважне право на залишенні на роботі, в тому числі й позивачеві.
З огляду на неможливість переведення позивача на іншу посаду на думку суду не має враховуватись його кваліфікація.
Слід також зазначити, що скорочення ставок лікарів-анестезіологів палати інтенсивної терапії відбулось у зв'язку із тим, що останні були створені понад нормативи, встановлені наказом МОЗ України №33 від 23.02.2000р. (із змінами), тобто у відповідності до вимог чинного на той час законодавства. Зазначене підтверджується даними приказів № 314 та № 232 (а.с. 26, 28) та додатком до наказу МОЗ України 23.02.200 р. № 33. А також даними плану койко-днів по ЛПУ Бахчисарайського району на 2012 та 2013 роки (а.с. 52-52), з яких видно що в ЦРБ, а саме, в анестезіологічному відділенні, були перевищена кількість ліжок, що впливає на кількість посад у даному відділенні. Даний факт сторонами не заперечується.
При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що на даний час ОСОБА_1 працює в іншій лікарні, а тому його права не порушені, оскільки даний факт не має значення для виниклого між сторонами спору щодо законності звільнення.
Враховуючи вищенаведені обставини суд доходить висновку, що звільнення позивача в цілому відбулось на законних підставах, з огляду на що відсутні також підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.40, 43-1, 49-2, 232 КЗпП України, ст. ст. 10,11, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Бахчисарайського територіального медичного об'єднання Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: