Справа № 1624/1433/12
Номер провадження 22-ц/786/2036/2013
Головуючий у 1-й інстанції Сімонова С.Г.
Доповідач Обідіна О. І.
27 травня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Дорош А.І., Панченка О.О.
При секретарі Герасименко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на рішення Пирятинського районного суду м. Полтави від 1 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та визнання шлюбу недійсним,
колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,
Рішенням Пирятинського районного суду від 01.04.2013 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним та визнання шлюбу недійсним відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на невірну оцінку доказів по справі та порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до невірного вирішення спору, просить рішення скасувати та постановити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
По справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина.
За життя ОСОБА_4 складався заповіт - 11.10.2007 року на ім'я свого сина ОСОБА_1 та 30.09.2011 року на ім'я ОСОБА_3, з якою він 25.10.2011 року одружився.
Таким чином, спадкоємцем за заповітом стала відповідач.
За час спілкування з батьком останній не повідомляв позивача ні про своє одруження, ні про складання заповіту на ім'я відповідача.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував свої висновки відхиленням в прийнятті в якості належних та допустимих доказів висновків судово-психіатричної посмертної експертизи, виходячи з того, що в основу останньої покладені медичні записи з амбулаторної картки ОСОБА_4, здійснені не лікарями психіатрами, а лікарями неврологами та психоневрологами, на підставі чого прийшов до висновку, що записи зазначених фахівців вчинені з порушенням вимог закону, не містять правдивої інформації про дійсний стан здоров'я ОСОБА_4 на час його огляду, а відтак є недостовірними.
З вказаними висновками не може погодитись колегія суддів виходячи з наступного.
За змістом ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи.
В даному випадку до обставин, які входять до предмета доказування належить доведення факту наявності у ОСОБА_4 на час складання заповіту та на момент одруження хвороби, яка позбавляла його можливості діяти свідомо та розуміти значення своїх дій.
Згідно висновків судово-психіатричної посмертної експертизи ОСОБА_4 в моменти державної реєстрації свого шлюбу з ОСОБА_3 25.10.2011 р. та складання заповіту на її ім'я 30.09.2011 р. страждав стійким хронічним психіатричним розладом у вигляді помірно вираженої судинної деменції з параноїдальними включеннями.
Ступінь вираженості даного психіатричного розладу ( порушення інтелектуально-мнестичної діяльності, зміни емоційно-вольової сфери, наявність маячних ідей, порушення мислення, формального контакту) позбавляв його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у моменти державної реєстрації свого шлюбу з ОСОБА_3 25 жовтня 2011 року та складання заповіту на ім'я останньої 30 вересня 2011 року.
В ході проведення вказаної експертизи, експертами досліджувались не тільки медичні записи амбулаторної картки хворого ОСОБА_4, а також покази всіх свідків, допитаних судом під час розгляду справи та самі матеріали цивільної справи, що повністю узгоджується з вимогами Закону України «Про судову експертизу» та положеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.
На підставі чого, колегія суддів визнає даний експертний висновок належним та допустимим доказом по справі, оскільки останній містить інформацію про предмет доказування та не був жодним чином спростований відповідачем, що свідчить про безпідставне відхилення останнього судом першої інстанції, який натомість надав перевагу показам свідків зі сторони ОСОБА_3 про стан здоров'я та характер поведінки ОСОБА_4
Зробивши висновок про те, що записи в медичній картці батька позивача містять неправдиву інформацію про дійсний стан його здоров'я, суд визнав останні недостовірними, про що зазначив в мотивувальній частині рішення і з цих підстав відмовив в позові.
З зазначеним не може погодитись колегія суддів, зауважуючи, що розглядаючи вказаний спір, предметом якого є недійсність правочину - заповіту та державної реєстрації шлюбу, суд першої інстанції фактично вдався до оцінки правомірності дій лікарів, які в межах своїх професійних повноважень надавали медичну допомогу хворому ОСОБА_4.
Враховуючи, що оцінка правомірності дій лікаря-психіатра Лубенської ЦРЛ, лікарів невролога та психоневролога Пирятинської ЦРЛ, які оглядали та надавали медичну допомогу хворому ОСОБА_4. не відноситься до предмету спору, останні не є відповідачами по справі, з відповідними вимогами до них в передбаченому законом порядку ніхто не звертався, висновки суду про визнання записів в амбулаторній картці батька позивача недостовірними та такими, що містять неправдиву інформацію про дійсність - є неправильними, такими, яких суд дійшов з порушенням норм процесуального права, безпідставно застосовуючи до спірних правовідносин положення Закону України «Про психіатричну допомогу».
Також не відповідають обставинам справи висновки суду про те, що волевиявлення ОСОБА_4 на укладання шлюбу та складання заповіту було вільним та відповідало його волі, а дії носили цілеспрямований характер, що суперечить матеріалам справи та зібраним доказам.
Так, відомо, що батько позивача протягом 2011 року хворів, перебував на диспансерному обліку в онкологічному кабінеті з 19.07.2011 року з приводу раку лівої легені, гр. ІV. За цей час прийняв 3 курси хіміотерапії, з 19.10.2011 р, приймав психотропні лікарські засоби.
З ОСОБА_3 був знайомий не тривалий час, знайомство та відносини носили побутовий характер, оскільки він їй дозволив користуватись своєю присадибною земельною ділянкою. До цього часу ОСОБА_4 співмешкав з іншою жінкою. На час складання заповіту ОСОБА_4 приймав психотропний лікарський засіб та раптово помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно ст.40 Сімейного Кодексу України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.
Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
Пунктом 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.
Оскільки висновок судово-психіатричної експертизи щодо неможливості ОСОБА_4 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у моменти державної реєстрації свого шлюбу з ОСОБА_3 25 жовтня 2011 року та складання заповіту на ім'я останньої 30 вересня 2011 року є однозначним та категоричним, повністю узгоджується з іншими доказами по справі, визнаний колегією суддів належним та допустимим доказом по справі, колегія суддів вважає наявними по справі підстави для визнання заповіту та шлюбу недійсними внаслідок відсутності вільного волевиявлення заповідача ОСОБА_4 на складання заповіту та відсутність його вільної усвідомленої згоди на реєстрацію шлюбу.
Вказані обставини свідчать обґрунтованість заявлених вимог.
Оскільки судове рішення не ґрунтується на фактичних обставинах справи, постановлене з порушенням норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, воно підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про задоволення позову.
Згідно ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати - 3000 грн. в якості оплати правової допомоги, розмір якої документально відображений в квитанції на а.с. 150-151.
Керуючись ст. 303, 309 ч.1 п.3,4 ,316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 1 квітня 2013 року скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1.
Визнати заповіт, складений 30 вересня 2011 року ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований № 977 - недійсним.
Визнати шлюб, укладений 25 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Пирятинського районного управління юстиції за актовим записом №183 - недійсним.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3000 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги.
С У Д Д І : /підписи/
З оригіналом згідно.