83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.03.09 р. Справа № 15/9
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом дочірнього підприємства “КОНРІЛ» м. Київ (код ЄДРПОУ 23703164)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта» м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34557310)
про стягнення основного боргу в сумі 16117,92 грн., пені в розмірі 572,30 грн., 3% річних в сумі 71,54 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Балагура А.В. за довіреністю № 03/7 від 01.01.2009 р.
від відповідача: Шкляров І.О. за довіреністю б/н від 16.12.2008 р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.03.2009 р. до 05.03.2009 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява дочірнього підприємства “КОНРІЛ» м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта» м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 16117,92 грн., пені в розмірі 572,30 грн., 3% річних в сумі 71,54 грн..
Ухвалою суду від 12.01.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/9, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
У судовому засіданні представниками позивача та відповідача було заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -
Між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір постачання № 3 від 29.09.2006 р. Згідно п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. у пункті 2.4 договору визначено, що ціна, асортимент, інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у товарній (товарно-транспортній) накладній, яка має відповідати замовленню. Згідно п. 5.1 договору загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім накладним.
Строк оплати за товар та порядок розрахунків передбачений п. 5.5 цього договору в редакції покупця. Але постачальник не погодився з окремими умовами проекту договору в редакції покупця та запропонував свою редакцію окремих пунктів договору, в тому числі п. 5.5 стосовно порядку та строку оплати за товар. Вказане підтверджується протоколом розбіжностей від 29.09.2006 р. до договору поставки № 3 від 29.09.2006 р., який містить підписи представників сторін, засвідчені печатками підприємств. У вказаному протоколі кожна сторона виклала свою власну редакцію спірних пунктів проекту договору, погоджена редакція сторін у протоколі відсутня, також відсутнє письмове визначення яку редакцію договору сторони вважають погодженою. Сторонами до суду також не представлений протокол узгодження розбіжностей до спірного договору. Такі обставини не свідчать про погодження сторонами спірних умов договору, тому як вимоги чинного законодавства щодо загального порядку укладання господарських договорів наступні:
Згідно п. 6 ст. 181 ГК України у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених в протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Таким чином суд дійшов висновку про те, що сторони при укладенні договору постачання № 3 від 29.09.2006 р. не домовилися по окремим пунктам договору, в тому числі про порядок та строки оплати за товар. Але по іншим умовам договору поставки, які є істотними, сторони досягли згоди, тому вказаний договір суд вважає укладеним.
Згідно п. 7.1 договору цей договір діє з моменту його підписання до 31.12.2006 р. Пунктом 7.3 передбачено автоматичне продовження дії договору на наступний термін, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору на протязі одного місяця до закінчення терміну дії договору. Доказів такого попередження сторони до суду не надали, про закінчення строку дії договору не заявляли.
На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу у період з 04.06.2008 р. по 13.08.2008 р. товар на загальну суму 16117,92 грн. Факти поставки товару підтверджуються завіреними належним чином копіями видаткових накладних, податкових накладних до кожної видаткової накладної, актом звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.06.2008 р. по 18.08.2008 р. Вказані первісні документи мають відповідні підписи представників сторін, завірені печатками, тому приймаються судом до уваги як належні докази по даній справі.
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач отриманий по спірним накладним товар на день подачі позову до суду не оплатив, тобто не виконав грошового зобов'язання за договором поставки.
Відповідач надав до суду заперечення на позовні вимоги, в яких підтверджує факти укладення між сторонами договору постачання № 3 від 29.09.2006 р., отримання від позивача згідно видаткових накладних товару на суму 16117,92 грн., але поставку товару не пов'язує з виконанням вказаного договору поставки, тому як у всіх первісних документах відсутні посилання на цей договір. Відповідач вважає правовідносини між сторонами щодо поставки товару позадоговірними, заснованими на конкретних видаткових накладних. За таких обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Із матеріалів справи вбачається, що усі спірні видаткові накладні та акт звірки розрахунків між сторонами містять посилання на договір, як на підставу поставки товару, але під номером 30К1822 від 31.10.06 р.
Для з'ясування вказаних обставин суд витребував від сторін письмові пояснення щодо підстав поставки товару по спірним накладним.
Із письмових пояснень відповідача від 03.03.2009 р. вбачається, що договір № 30К1822 від 31.10.06 р. між сторонами не укладався.
Із письмових пояснень позивача від 03.03.2009 р. вбачається, що поставки товару між сторонами здійснювалися виключно на умовах письмового договору поставки № 3 від 29.09.2006 р., який під час його реєстрації в базі покупців працівниками економічного відділу (внутрішня реєстрація) був зареєстрований під іншим номером та датою, а саме під № 30К1822 від 31.10.06 р. Тому у всіх видаткових накладних вказаний номер договору, під яким він був зареєстрований у базі продавця. Договір постачання № 3 від 29.09.2006 р. та договір постачання № 30К1822 від 31.10.2006 р. - це один і той же договір.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що поставка товару між сторонами відбувалася на підставі договору, єдиним письмовим договором, укладення якого визнають обидві сторони, є договір поставки № 3 від 29.09.2006 р. Вказане підтверджується матеріалами справи, будь-яких інших доказів позадоговірних стосунків між сторонами відповідач не представив, тому заперечення відповідача судом до уваги не приймається.
Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Договір щодо строку оплати сторони не укладали, іншими актами цивільного законодавства строк оплати для сторін не встановлено, крім вищевказаної правової норми.
Таким чином, зобов'язання для відповідача оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 16117,92 грн. у термін після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього прямо передбачено спеціальною нормою закону, яка регулює правовідносини купівлі-продажу та поставки - ст. 692 ч.1 ЦК України. Товар був прийнятий за видатковими накладними у період з 04.06.2008 р. по 13.08.2008 р., наступного дня від дати отримання товару за кожною накладною для відповідача настав строк оплати за товар. Ще з наступного дня для відповідача почалося витікання прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином позовні вимоги щодо стягнення основного боргу на суму 16117,92 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані.
Пунктом 6.2 вищевказаного договору постачання передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Позивач на підставі вищевказаного пункту договору нарахував відповідачу пеню на суму 572,30 грн. Розрахунок пені наведений в тексті позову.
Згідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Іншого розміру процентів умовами договору або законом для даних правовідносин сторін не встановлено.
Позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних на суму 71,54 грн. Розрахунок 3% річних наведений в тексті позовної заяви.
Перевіркою вказаних розрахунків позивача стосовно заявлених позовних вимог по пені та 3% річних судом встановлено, що позивач неправомірно застосував 365 днів як загальну кількість днів у минулому році, тоді як 2008 рік містив 366 календарних днів. За власним розрахунком суду:
1) сума пені складає за період з 25.09.2008 р. по 17.11.2008 р.: 16117,92 грн. х 24% х 54 дні / 366 днів / 100% = 570,73 грн.
2) 3% річних за період з 25.09.2008 р. по 17.11.2008 р. складає: 16117,92 грн. х 3% х 54 дні / 366 днів / 100% = 71,34 грн.
Задоволенню підлягають позовні вимоги на вказані суми.
Згідно ст. 49 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог суд покладає судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 33-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта» (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, пр. Київський, 46; код ЄДРПОУ 34557310; розрахунковий рахунок 2600912620 в ДОД “Райффайзен Банк Аваль», МФО 335076) на користь дочірнього підприємства “КОНРІЛ» (юридична адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 11/27; поштова адреса: вул. Володимирська, 48А/9; код ЄДРПОУ 23703164; розрахунковий рахунок 260070101827 в ЗАТ “ПрокредитБанк», МФО 320984) суму 16759,99 грн. (а саме: основний борг у сумі 16117,92 грн., пеню на суму 570,73 грн., 3% річних на суму 71,34 грн.), крім того витрати на оплату державного мита у сумі 167,60 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,99 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні 05.03.2009 р. оголошено рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя