01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
16.02.09 р. № 13/316
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Агрикової О.В. (доповідач по справі),
суддів:
Разіної Т. І
Жук Г. А.
при секретарі судового засідання Єрмак Л.В.,
за участю:
від позивача: Долбієв Ф.В. -представник за дов. №02-04/16-4 від 26.12.2008 року,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції на рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2008 року,
у справі №13/316 (суддя Босий В.П.),
за позовом акціонерно-комерційного банку «Укрсоцбанк» в особі Полтавської обласної дирекції АКБ «Укрсоцбанк», м. Полтава,
до відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції, м. Полтава,
про звільнення майна з-під арешту, -
встановив:
16.09.2008 року акціонерно-комерційний банку «Укрсоцбанк»в особі Полтавської обласної дирекції АКБ «Укрсоцбанк»(позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області за позовом до відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції (відповідач) про звільнення майна з-під арешту (а.с. 2-4).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.11.2008 року у справі №13/316 позов акціонерно-комерційного банку «Укрсоцбанк»в особі Полтавської обласної дирекції АКБ «Укрсоцбанк» до відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту задоволено. Звільнено з-під арешту, накладеного відділом державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції, автомобіль марки CHERY S11, рік випуску -2007, червоного кольору, державний номерний знак ВІ 3984 АР, який перебуває в заставі АКБ «Укрсоцбанк»згідно з договором застави №710/2903/1 від 17.12.2007 року. Стягнуто з відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції на користь акціонерно-комерційного банку «Укрсоцбанк»в особі Полтавської обласної дирекції АКБ «Укрсоцбанк»85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 46-48).
При прийнятті рішення місцевий господарський суд, визнавши, що позивач має право вимагати від будь-яких осіб припинення зазіхань на автомобіль марки CHERY S11, рік випуску -2007, червоного кольору, державний номерний знак ВІ 3984 АР, який перебуває в заставі у позивача, в тому числі шляхом подання позову про звільнення заставлено майна з-під арешту, накладено органом виконавчої служби, керуючись ст. 1 Закону України «Про заставу», ст. ст. 52, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, задовольнив позов.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, відділ державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2008 року у справі №13/316 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким вирішити розподіл господарських судових витрат згідно чинного законодавства. Розглянути справу за відсутності свого представника.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом неправильно розподілено між сторонами спору судові витрати, оскільки дії відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції відповідають вимогам ст. ст. 5, 11 та 53 Закону України «Про виконавче провадження»і є правомірними, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте при повному з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, а доводи відповідача вважає такими, що не спростовують висновків, викладених в рішенні.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2009 року у справі №13/316 апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції на рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2008 року у справі №13/316 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
17.12.2007 року між позивачем та громадянкою Кислою Ніною Юхимівною було укладено договір №710/2903/2 про надання відновлювальної кредитної лінії (договір відновлювальної кредитної лінії, а.с. 17-22) та договір кредиту №710/2903/25-Ф (договір кредиту, а.с. 23-27) на купівлю автотранспортних засобів, з умов яких вбачається, що Кисла Ніна Юхимівна отримала у позивача кредит на купівлю автомобілю марки CHERY S11.
17.12.2007 року між позивачем та громадянкою Кислою Ніною Юхимівною було укладено договір застави №710/2903/1 (договір застави, а.с. 29-33), за умовами якого в заставу позивача передано автомобіль марки CHERY S11, рік випуску -2007, червоного кольору, державний номерний знак ВІ 3984 АР, для забезпечення вимог позивача за договорами відновлювальної кредитної лінії та кредиту.
Позивач зазначає, що 12.09.2008 року йому надійшов лист №15647 від 10.09.2008 року відділу державної виконавчої служби Полтавського районною управління юстиції (а.с. 11), в якому повідомлялось, що 10.09.2008 року на виконання наказу Полтавського районного суду Полтавської області №2н-250/2008р. від 18.06.2008 року (а.с. 16) відповідачем в порядку ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження»було накладено арешт на майно громадянки Кислої Ніни Юхимівни - автомобіль марки CHERY S11, рік випуску -2007, червоного кольору, державний номерний знак ВІ 3984 АР, з метою його примусової реалізації для погашення її заборгованості перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Відомості, викладені в зазначеному листі, підтверджуються актом опису та арешту майна №326891 від 10.09.2008 року (а.с. 12-15).
Підставами для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, у разі примусового виконання наказу Полтавського районного суду Полтавської області №2н-250/2008р. від 18.06.2008 року та реалізації майна громадянки Кислої Ніни Юхимівни, позивач буде позбавлений можливості задовольнити свої кредиторські вимоги, забезпечені згідно договору застави.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу»в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Позивач у справі є заставодержателем автомобіля марки CHERY S11, рік випуску -2007, червоного кольору, державний номерний знак ВІ 3984 АР, що підтверджується договором застави №710/2903/1 від 17.12.2007 року.
Частиною 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, зокрема, виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.
З матеріалів справи вбачається, що договір застави між позивачем та громадянкою Кислою Ніною Юхимівною було укладено 17.12.2007 року, а наказ Полтавського районного суду Полтавської області №2н-250/2008р. виданий 18.06.2008 року, тобто після передання громадянкою Кислою Ніною Юхимівною автомобіля марки CHERY S11, рік випуску -2007, червоного кольору, державний номерний знак ВІ 3984 АР, в заставу.
Таким чином, позивач має переважне право перед іншими кредиторами задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок заставленого майна.
Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає висновки місцевого господарського суду про те, що у випадку реалізації відповідачем заставленого у позивача майна для задоволення вимог інших кредиторів позивач буде позбавлений можливості задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок предмету застави у зв'язку з накладенням органом державної виконавчої служби арешту на заставлене майно, та що позивач має право вимагати від будь яких осіб припинення зазіхань на предмет застави, в тому числі шляхом подання позову про звільнення заставленого майна з-під арешту, накладеного органом державної виконавчої служби, та задоволення позовних вимог, - законними та обґрунтованими.
Одночасно, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо розподілу між сторонами спору судових витрат з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що державне мито покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Частина 2 ст. 49 ГПК України встановлює виняток із правила, викладеного в ч. 1 цієї ж статті, який полягає в тому, що господарський суд може покласти державне мито на одну з сторін, якщо встановить, що спір виник внаслідок неправильних дій цієї сторони або дії відповідача перешкоджали вирішенню спору у позасудовому порядку. Отже, ця норма застосовується як процесуальна санкція незалежно від результату вирішення спору по суті.
Згідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
На виконанні у відповідача знаходиться судовий наказ Полтавського районного суду Полтавської області №2н-250/2008р. від 18.06.2008 року про стягнення коштів з громадянки Кислої Ніни Юхимівни на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Відповідно до ст. 111 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових установах, своєчасно з'явитися за викликом державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або у інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Матеріали справи не містять відомостей про повідомлення громадянкою Кислою Ніною Юхимівною відповідача відповідно вимог ст. 111 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
10.09.2008 року відповідачем було описано та накладено арешт на автомобіль марки CHERY S11, рік випуску -2007, червоного кольору, державний номерний знак ВІ 3984 АР, що підтверджується актом опису та арешту майна №326891.
Під час здійснення дій по опису та арешту майна Кислої Ніни Юхимівни, а саме автомобіля марки CHERY S11, рік випуску -2007, червоного кольору, державний номерний знак ВІ 3984 АР, відповідачем встановлено, що зазначене майно знаходиться в заставі у позивача, про що останнього було повідомлено листом №15647 від 10.09.2008 року.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що дії відповідача щодо опису та арешту заставлено майна не можна вважати неправильними, оскільки вони були вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження»на виконання наказу Полтавського районного суду Полтавської області №2н-250/2008р. від 18.06.2008 року про стягнення коштів з громадянки Кислої Ніни Юхимівни на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги і той факт, що дії позивача щодо подання позову про звільнення мана з-під арешту теж не можна вважати неправильними, оскільки такі дії були спрямовані на захист свого законного права одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами та на забезпечення можливості задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок предмету застави.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав застосування у даному випадку ч. 2 ст. 49 ГПК України.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2008 року у справі №13/316 в частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції на рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2008 року у справі №13/316 за позовом акціонерно-комерційного банку «Укрсоцбанк»в особі Полтавської обласної дирекції АКБ «Укрсоцбанк»до відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 27.11.2008 року у справі №13/316 за позовом акціонерно-комерційного банку «Укрсоцбанк»в особі Полтавської обласної дирекції АКБ «Укрсоцбанк»до відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції про звільнення майна з-під арешту в частині стягнення державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити без змін.
3. Справу №13/316 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя: Агрикова О.В.
Судді:
Разіна Т. І
Жук Г. А.
Дата відправки 25.02.09