Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
05.03.2009
Справа №2-18/134-2009
За позовом - Закритого акціонерного товариства «Кримтаксосервіс», м. Сімферополь (вул. Маяковського, 14, м. Сімферополь, 95051)
До відповідача - фізичної особи - підприємця Нікітіної Наталії Володимирівни, м. Сімферополь (вул. Сергеєва- Ценського/ Таврійська, б. 25/44, кв. 16, м. Сімферополь, 95001)
Про стягнення 7 862,31 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Від позивача - Мельников В.В. - представник, довіреність від 30.10.2008 року.
Від відповідача - Нікітіна Н.В., 21.02.1974 р. н., паспорт ЕС 320321, виданий Центральним РУ МВС м. Сімферополя, 27.05.1997р.
СУТЬ СПОРУ: Закрите акціонерне товариство «Кримтаксосервіс», м. Сімферополь (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - фізичної особи - підприємця Нікітіної Наталії Володимирівни, м. Сімферополь (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 7 862,31грн., з яких 7 000,00грн. - сума передоплати, 862,31грн. - сума збитків, які складаються з : суми 560 грн., яка, на думку позивача, була ним сплачена у якості овердрафту , який був наданий позивачу банком АКБ ЧБРР м. Сімферополь під 16 % річних, 3% річних у сумі 105 грн. та інфляційної суми у розмірі 197, 31 грн.
Позовні вимоги позивача ґрунтуються на приписах статей 525, 526, 623, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір на надання послуг від 02.06.2008р., за даним Договором позивачем було зроблено передоплату у розмірі 50% від суми договору, а саме - 7 000,00 грн.
Однак, як пояснив позивач, станом на 26.11.2008р. відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором, чим завдав позивачеві збитки на суму 862,31грн., що і стало причиною звернення до господарського суду з позовом про стягнення суми переплати та збитків.
Відповідач позовні вимоги не визнав в цілому, в своєму відзиві на позов пояснивши, що відповідачем дійсно був отриманий аванс у розмірі 50 % на суму 7000 грн., на яку відповідач закупив необхідні будівельні матеріали для початку роботи, та відповідач як виконавець по договору був готовий у будь-який час приступити до виконання будівельних робіт на об'єкті позивача.
У ході судового розгляду позивачем була надана на розгляд суду Заява про вжиття заходів по забезпеченню позову у порядку ст. 66, 67 ГПК України шляхом звернення стягнення на майно відповідача, а саме - автомобіль ГАЗ -32213 державний номер АК 0332 АО.
В зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення такої Заяви, 17.02.2009 року судом була винесена ухвала про відмову у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів про забезпечення позову.
Відповідно до ст..77 ГПК України розгляд справи судом відкладався, а також судом оголошувалася перерва з 17.02.2009 по 05.03.2009 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
02.06.2008 року між сторонами по даній справі був укладений договір, згідно п.1.1 якого позивач як замовник поручає, а відповідач як виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг по Тепло-Влаго-Звукоізоляції.
В дійсний час позивач звернувся з позовом до відповідача та просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця Нікітіної Н.В 7000 грн. передоплати, 862, 31 грн. збитків, які складаються з суми 560 грн., яка, на думку позивача, була ним сплачена у якості овердрафту , який був наданий позивачу банком АКБ ЧБРР м. Сімферополь під 16 % річних, 3% річних у сумі 105 грн. та інфляційну суму у розмірі 197, 31 грн.
Вивчивши матеріали справи, норми діючого законодавства, заслухавши доводи представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, при цьому суд виходить з наступного:
Дійсно, 02.06.2008 року між сторонами по даній справі був укладений договір, згідно якого позивач як замовник поручив, а відповідач як виконавець прийняв на себе зобов'язання по наданню послуг по Тепло-Влаго -Звукоізоляції.
Відповідно до ст.901 Цивільного Кодексу України (далі -ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Отже предметом такого договору про надання послуг є виконання певних дій або здійснення певної діяльності.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, діюче законодавство передбачає, що права та обов'язки сторін, які складають зміст зобов'язання, припиняють своє існування тільки в випадку НАЛЕЖНОГО виконання такого зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
Це означає, що особа, будучи виконавцем, зобов'язана надати послугу особисто, не покладаючи цього обов'язку на іншого суб'єкта цивільних правовідносин.
Статтею 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.2 ст. 903 ЦК України у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як свідчать матеріали справи, предметом договору, укладеного між позивачем та відповідачем, є виконання робіт відповідачем (як виконавцем) по Тепло-влаго звукоізоляції.
Згідно з п.3.3 Договору оплата за такі послуги здійснюється у наступному порядку:
- Оплата 50% суми виконується у вигляді передоплати;
- Останні 50% суми виконуються після виконання 50% послуг.
Як свідчать матеріали справи, позивачем відповідачу був сплачений аванс у розмірі 7000 грн., що складає 50% від вартості договору.
Цей факт підтверджується Квитанцією до прибуткового касового ордера № 2 (а/с 30), та не заперечувався відповідачем у ході судового розгляду справи.
Крім того, сторонами у п.3.2 договору передбачено, що строки виконання робіт узгоджуються при узгодженні вартості робіт.
Але у наступному, до теперішнього часу, сторони ні яких документів на виконання умов договору, у тому числі, пов'язаних з узгодженням вартості робіт, так і НЕ ПІДПИСУВАЛИ.
В зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що сторони так І НЕ УЗГОДИЛИ саме СТРОКИ ВИКОНАННЯ РОБІТ ПО ДОГОВОРУ.
Як свідчить ч.2 ст. 530 Цивільного Кодексу України , якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В зв'язку з тим, що сторонами не був узгоджений строк виконання зобов'язання з боку відповідача як виконавця, позивач як замовник повинен був звернутися до нього з письмовою вимогою у порядку ст.. 530 ч.2 ЦК України про виконання ним свого зобов'язання по договору.
Як встановлено судом, позивач до теперішнього часу так і не звертався до відповідача з такою вимогою, а одразу ж звернувся до суду з позовною заявою.
Але зазначені правила про звернення з вимогою про виконання зобов'язання є нормами матеріально-правовими, а не процесуальними і визначений Цивільним Кодексом України порядок пред'явлення такої вимоги не можна ототожнювати з досудовим порядком врегулювання спору
Лише у разі якщо сторони не досягли згоди щодо початку виконання робіт по договору від 02.06.2008 року з врахуванням 7-деного строку, встановленого ст.. 530 ч.2 ЦК України, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Крім того, згідно своїх Інформаційних Листів № 01-8/344 від 11.04.2005 року «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів» -п.11- та № 01-8/2351 від 20.10.2006 року «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року» - п.6 - Вищий Господарський суд України роз'яснив, що надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем процесуального обов'язку, покладеного на нього ст. 56 ГПК України, а не пред'явленням вимоги боржникові у розумінні частини 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України.
На підставі вищевикладеного, враховуючи ті обставини, що зобов'язання по договору до дійсного часу не виконано, в зв'язку з чим таке зобов'язання не припинило своє існування, а також те, що позивач не надсилав (але повинен був надіслати) на адресу відповідача відповідної пропозиції - вимоги про виконання свого зобов'язання по договору, суд прийшов до висновку, що зазначені обставини є підставою для відмови у позові в частині стягнення з відповідача 7000 грн., сплачених фізичній особі - підприємцю Нікітіної Н.В. у якості передоплати по договору.
Крім того, суд вважає, що також відсутні правові підстави і для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 105 грн. та інфляційної суми у розмірі 197, 31 грн., які позивач просить стягнути з посилкою на приписи ст. 625 ЦК України, в зв'язку з тим, що у відповідача перед позивачем не виникло ні якого грошового зобов'язання по договору від 02.06.2008 року.
Також суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача збитків у сумі 560 грн., яка, на думку позивача, була ним сплачена у якості овердрафту, який був наданий позивачу банком АКБ ЧБРР м. Сімферополь під 16 % річних в зв'язку з тим, що позивач документально так і не підтвердив той факт, що саме ця сума у розмірі 7000,00 грн. (яку позивач сплатив відповідачу) дійсно була отримана позивачем у банку у вигляді овердрафта під 16% річних та позивач реально (фактично) сплатив банку 560,00 грн. у якості 16% річних ( позивач так і не надав такі платіжні документи до матеріалів справи в обґрунтування своєї вимоги), крім того, позивач письмово так і не пояснив та не обґрунтував : які грошові зобов'язання відповідач не виконав перед позивачем, пояснюючи своє посилання на ст. 625 Цивільного кодексу України; також не надав суду правове обґрунтування своїй позовній вимозі про стягнення збитків з відповідача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, враховуючи всі обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в цілому так і не доведені, не обґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи, нормами діючого законодавства України, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Судові витрати суд відносить на позивача на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.-ст. 44, 49, 82-84 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.