18.12.06 р. Справа № 41/98а
м. Донецьк, вул. Артема, 157, к. 223
Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.
при секретарі судового засідання Возневій Н.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські промислові
ресурси», м. Донецьк
до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000352342/0/263/23-
111/30415558/1609/10 від 01.03.05р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Українські промислові ресурси», звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Будьонівскої МДПІ в м. Донецьку про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень: №0000352342/0/263/23-111/30415558/1609/10 від 01.03.05р. в частині податку на прибуток в сумі 25320 грн. та штрафних санкцій з такого податку в сумі 12700 грн. та №0000362342/0/263/23-111-30415558/1609/10 від 01.03.05р. в частині податку на додану вартість в розмірі 5200 грн. та штрафних санкцій з такого податку в сумі 3400 грн.
Ухвалою по справі від 05.10.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі № 41/98а та по справі призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою по справі від 19.10.06р. відповідача у справі було замінено його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька, розгляд справи розпочатий спочатку.
Ухвалою по справі від 19.10.2006р. роз'єднані у самостійне провадження позовні вимоги про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000352342/0/263/23-111/30415558/1609/10 від 01.03.05р. в частині нарахування податку на прибуток в сумі 25320грн. та штрафних санкцій з такого податку в сумі 12700грн. та позовні вимоги про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000362342/0/263/23-111-30415558/1609/10 від 01.03.05р. в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 5200грн. та штрафних санкцій з такого податку в сумі 3400грн.
Адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські промислові ресурси» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000352342/0/263/23-111/30415558/1609/10 від 01.03.05р. в частині нарахування податку на прибуток в сумі 25320 грн. та штрафних санкцій з такого податку в сумі 12700 грн. присвоєно номер 41/98а.
Заявами по справі № 0326 від 20.10.2006р. та від 07.11.2006р. позивач змінював позовні вимоги. Остаточними вимогами є позивача є визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000352342/0/263/23-111/30415558/1609/10 від 01.03.05р. частково у розмірі 25305 грн. за основним платежем з податку на прибуток та 12655 грн. штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що:
- безпідставні висновки відповідача про завищення позивачем суми валових витрат за 4-й квартал 2003р. на 129800 грн., оскільки всі суми валових витрат, відображені у декларації за цей період відповідають фактично проведеним витратам та підтверджуються відповідними первинними документами;
- безпідставні висновки податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до валових витрат витрат за послугами з підбору кадрового резерву фахівців у перевірений період, оскільки такі витрати відповідають специфіці підприємства та мають право бути господарсько-доцільними. Доцільність таких витрат підтверджується постачанням великої кількості продукції до Росії, Беларусі, Молдови, Казахстану, а також веденням інтелектуальної власності у вигляді товарних знаків у Росії та Беларусі. В результаті таких витрат підприємством сформований кадровий резерв у странах СНД з чіткою спеціалізацією та досвідом роботи;
- відповідачем безпідставно не прийняті до валових витрати витрати по проведенню рекламних заходів, які відповідають специфіці підприємства, оскільки такі заходи проводились відносно продукції позивача, яка у значних обсягах реалізується на території України;
- позивачем правомірно віднесено до валових витрат витрати по експертизі навантажувача, оскільки відповідно до ст. 21 Закону України “Про охорону праці» проведення такої експертизи є обов'язковим;
- відповідач безпідставно не врахував у складі валових витрат перевіреного періоди витрати на технічне обслуговування, пально-мастильні матеріали та запчастини, зазначивши, що ці витрати зроблені щодо автотранспорту, який не значиться на балансі підприємства. Насправді, такі транспортні засоби рахуються у складі основних фондів позивача, а крім того, позивач відносив до складу валових витрат витрати на ПММ в розмірі 50% від загальної суми витрат на ПММ, що і передбачено податковим законодавством.
Відповідач надав заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що в ході перевірки ним встановлено порушення позивачем п. 5.3.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» через те, що позивачем було віднесено до складу валових витрат 4-го кварталу 2003р. витрати у розмірі 129800 грн. без підтверджуючих документів; також встановлено порушення п. 5.1. ст. 5 цього ж закону через віднесення до валових витрат витрат на рекламні, маркетингові послуги та послуги з підбору кадрів без надання первинних документів.
У запереченнях відповідач також стверджує, що позивачем безпідставно віднесено до валових витрат витрати на утримання та експлуатацію автомобілів, зокрема, витрат на придбання пально-мастильних матеріалів, оскільки такі витрати здійснювались щодо автомобілів, які не входять до складу основних засобів позивача. Відповідач стверджує, що витрати на придбання пально-мастильних матеріалів у розмірі 50 відсотків відносяться до валових виключно за умов їх використання для послуг, передбачених п.п. 5.3.2., 5.4.10 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».
Ухвалою по справі від 21.04.2005р. судом була призначена судово-бухгалтерська експертиза та ухвалою від 21.04.2005р. зупинялось провадження по справі.
По закінченні експертизи та надходження від судового експерта висновку № 97/24 від 05.09.2006р., ухвалою від 28.09.2006р. провадження по справі поновлено.
Позивачем надано суду погодження до висновку, відповідно до якого він вважає висновки експерта з поставлених йому питань обґрунтованими.
Відповідачем надані суду заперечення до висновків експертизи, у яких відповідач послався на порушення встановлені в ході перевірки та відображені у акті перевірки, а також зазначив, що висновки експерта не відображають порушень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», встановлені актом перевірки, в результаті чого не можливо зрозуміти, на підставі яких документів та з яких підстав експертом був наданий висновок.
Представником відповідача у судовому засыданні надані суду пояснення з приводу повернення позивачем товарів, відповідно до яких він стверджує, що такі дані були з'ясовані в ході перевірки на підставі аналізу регістрів бухгалтерського обліку позивача. Представником відповідача також заявлялись клопотання про витребування у позивача регістрів бухгалтерського обліку за 4-й квартал 2003р., які були частково задоволені судом.
Представником відповідача також пояснено, що при дослідженні наданих позивачем документів бухгалтерського обліку та даних на електронному носії інформації ним не виявлено відомостей про повернення позивачем товарів та завищення, у зв'язку з таким поверненням валових витрат. Проте, представник відповідача стверджує, що такі документи та відомості не можуть бути належним підтвердженням відсутності порушення і наполягає на тому, що в момент перевірки такі документи та відомості існували.
Також, представник відповідача пояснив, що не може визначити які товари та за якими операціями насправді повертались позивачем, оскільки документи з цього приводу йому в ході перевірки надані не були. Крім того, з посиланням на п. 4.2.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», представник відповідача наполягає, що позивач не довів неналежність зроблених відповідачем нарахувань.
В судовому засіданні судом досліджені документи щодо правового статусу позивача та статусу позивача як платника податків; податкове повідомлення-рішення №0000352342/0/263/23-111/30415558/1609/10 від 01.03.05р., акт № 443/23-111-1/3045558 від 28.02.2005р., декларації позивача з податку на прибуток за 3 квартали 2003р., 2003 рік з додатками, інвентарні картки обліку основних засобів, акти введення основних засобів в експлуатацію, вантажні митні декларації за 2003 рік, свідоцтва на товарні знаки (знаки обслуговування), договори та акти виконаних робіт по правовідносинам позивача з кадровим агентством “Астар», ТОВ “Адамант кадровий центр», ТОВ “Кадри Профі», FPC HR-Consalting SRL, ТОВ “Фейм», ТОВ “Лідер», ТОВ “Персонал Маркетинг Сольюшнз», ТОВ “Ален», ДП “Донецький експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці», розрахунок податку на прибуток до акту перевірки позивача, висновок судово-бухгалтерської експертизи № 97/24 від 05.09.2006р., зворотно-сальдова відомість позивача по рахунку 63 за 4-й квартал 2003 р., картки по рахункам 63, 20 позивача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 30415558, перебував на податковому обліку у ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька.
В період з 09.12.2004р. по 27.02.2005р. відповідачем була проведена комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003р. по 30.06.2004р.
За результатами перевірки відповідачем, зокрема, зроблені висновки про порушення позивачем п.п. 5.1. 5.2.1., 5.3.9. 5.4.10. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 25960 грн. в т.ч. за 2003р. в сумі 23460 грн., за 1 піврічча 2004 р. в розмірі 2500 грн.. Зазначені порушення відображені відповідачем у акті № 443/23-111-1/3045558 від 28.02.2005р. (надалі - акт перевірки).
На підставі висновків акту перевірки відповідачем було складено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000352342/0/263/23-111/30415558/1609/10 від 01.03.05р., яке є предметом спору та якими позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 38940,00 грн., в тому числі 25960,00 грн. - сума основного платежу, 12980,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Підставою його прийняття визначені п.п. 5.1. 5.2.1., 5.3.9. 5.4.10. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. “б» п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підставами визначення суми штрафних (фінансових) санкцій визначений п. 17.1.3. ст. 17 цього ж закону.
З акту перевірки (т. 1 лист спр. 54) та наданих відповідачем на вимогу суду розрахунку суми спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що спірна сума нарахованого податку в розмірі 139500,00 грн. складається з сум, які нараховані внаслідок висновків акту перевірки про завищення позивачем валових витрат у 1-му, 2-му, 3-му, 4-му кварталах 2003р., 1-му та 2-му кварталах 2004 р. в сумі 176000 грн. через порушення п. п. 5.1., 5.2.1, 5.3.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».
Зокрема, виявлені порушення, на думку відповідача, полягають у:
завищені валових витрат на суму 129800 грн. через віднесення до складу валових витрат витрат у наведеній сумі, які не підтверджені документами на придбання товарів;
завищення валових витрат на суму 30800 грн. через віднесення до складу валових витрат витрат у наведеній сумі, які були понесених у зв'язку з техобслуговуванням, придбанням запчастин та ПММ для автомобілів, які не рахуються на балансі позивача;
завищення валових витрат на суму 15400 грн. через віднесення до складу валових витрат витрат у наведеній сумі щодо реклами, маркетингу та підготовці кадрів.
В ході провадження по справі для роз'яснення питань відносно проведених відповідачем розрахунків валових витрат позивача на підставі дослідження первинних документів та облікових регістрів призначалась експертиза.
Висновок судово-бухгалтерської експертизи № 97/24 від 05.09.2006р. доданий до матеріалів справи. Дослідження проводилось і висновок складений експертом Машиніченко О.О., який має вищу економічну освіту, спеціальність економіст, експерт-бухгалтер, має стаж експертної роботи з 2000р. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України. За таких умов, у суду не має підстав для сумнівів в упередженості або недостатній кваліфікації особи, що дала експертний висновок.
Огляд експертного висновку показує, що в ході дослідження експертом використовувались матеріали справи, первинні бухгалтерські документи та облікові регістри позивача надані експерту на задоволення його клопотань. Висновок складений у відповідності з вимогами Закону України «Про судову експертизу», містить докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті таких досліджень висновки та надано відповідь на поставлені судом питання. За таких умов, висновок експерта прийнято судом в якості належного доказу по справі.
Стосовно завищення валових витрат на суму 129800 грн.
Як вбачається з акту перевірки (т. 1 лист спр. 54), в ході перевірки відповідачем встановлено завищення валових витрат у 4-му кварталі 2003р. на суму 129800 грн. Таке завищення встановлено як віднесення до валових витрат 4-го кварталу 2003р. витрат по придбанню товарів без наявності підтверджуючих документів та визначено як порушення п.п. 5.2.1., 5.3.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому акт перевірки не містить посилань на склад такої суми, або операції щодо яких таке завищення встановлено, а мається лише посилання на суму, яка віднесена до валових витрат без наявності підтверджуючих документів.
Позивач такі висновки відповідача заперечує та у судовому засіданні пояснив, що проведений ним аналіз валових витрат 4-го кварталу 2003р. свідчить про відсутність будь-яких витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, у відповідності до положень 5.3.9. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».
Питання щодо складу та підтвердженості витрат сформованих позивачем за 4-му кварталі 2003р. були предметом дослідження експертом в ході проведеної судово-бухгалтерської експертизи, а саме, перед експертом ставилось питання чи підтверджуються первинними документами витрати позивача в сумі 129800 грн. щодо яких податковим органом встановлено завищення валових витрат і якщо так, то встановити суму валових витрат, які не підтверджуються первинними документами.
У висновку експертизи таке питання докладно розглянуто, на стор. 10-41 висновку експертизи висвітлені дані про валові витрати, які зазначені у декларації за 2003 рік, визначені дані щодо валових витрат задекларованих позивачем у 4-му кварталі 2003 р. та наведений перелік первинних документів на підставі яких експертом з'ясований склад та обсяг валових витрат позивача у 4-му кварталі 2003 р.
За висновками проведеного дослідження експертом зроблений висновок, що проведеним дослідженням висновки про не підтвердженість валових витрат у 4-го кварталу 2003 р. в сумі 129800 грн. через відсутність первинних документів на цю суму не підтверджуються.
Згідно висновків наведених у експертному висновку та пояснень експерта, наданих у судовому засіданні експертом досліджено, що сума валових витрат, яка задекларована позивачем у 4-му кварталі 2003 р. складає 9042,6 тис. грн.., при цьому первинними документами підтверджуються валові витрати позивача за цей період в сумі 9047,9 тис. грн.. Експертом пояснено суду, що в ході дослідження ним не з'ясовано будь-яких сум, які б не були підтверджені первинними документами.
Посилання відповідача на те, що в ході перевірки ним були з'ясовані правовідносини позивача щодо яких він повертав отриманий товар суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Як зазначалось, у акті перевірки порушення в цій частині визначено як відсутність первинних документів щодо суми у розмірі 129800 грн., яка входить до складу валових витрат 4-го кварталу 2003 р. Будь-яких зауважень або посилань на операції, за якими позивач здійснював повернення товару, суми таких операцій, податкові періоди у яких відбувалось таке повернення акт перевірки не містить. Експертом у судовому засіданні пояснено, що проведене ним дослідження не виявило обставин, які б свідчили про здійснення позивачем повернення будь-яких товарів, вартість яких віднесена до складу валових витрат 4-го кварталу 2003 р. Відповідачем у судовому засіданні не надано пояснень ні щодо складу товарів, які на його думку повертались, ні їх кількісного або цінового вираження.
Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні відповідач належними та допустимими доказами не довів що позивачем здійснювалось повернення товару. Таке не випливає ні з акту перевірки, ні з будь-яких інших доказів, які витребувані судом у позивача та досліджені вході судового розгляду, в тому числі, відповідачем. Більш того, відповідачем взагалі не доведено, що такі обставини стали підставою для висновків про завищення позивачем валових витрат. Як зазначалось, у акті перевірки зазначено про зовсім інше порушення, наявність якого спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Посилання відповідача на положення п. 4.2.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд також не приймає до уваги, оскільки, як зазначено, процесуальний обов'язок доведення спірних обставин Законом покладений на орган владних повноважень.
З огляду на наведене суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат 4-го кварталу 2003 р. на суму 129800 грн. та зроблене у зв'язку з цим нарахування податку в сумі 9735 грн.
Стосовно завищення валових витрат на суму 30800 грн.
З акту перевірки та наданого відповідачем розрахунку сум завищення валових витрат випливає, що встановлене порушення полягає у віднесенні до складу валових витрат витрат на техобслуговування, придбання запчастин та пально-мастильних матеріалів для автомобілів, які не рахуються на балансі позивача та входять до складу його основних засобів.
Зокрема, податковим органом із зазначених підстав встановлено завищення валових витрат у 1-му кварталі 2003 р. на суму 1,4 тис. грн., у 2-му кварталі 2003 р. на суму 3,1 тис. грн., у 3-му кварталі 2003 р. на суму 5,6 тис. грн., у 4-му кварталі 2003 р. на суму 1,0 тис. грн., у 1-му кварталі 2004 р. на суму 12,8 тис. грн., у 2-му кварталі 2004 р. на суму 6,9 тис. грн.
Висновки щодо наведених порушень позивачем оспорюються частково, а саме: за 1-й квартал 2003 р. в сумі 1,4 тис. грн., за 2-й квартал 2003 р. в сумі 2,7 тис. грн., за 3-й квартал 2003 р. в сумі 5,3 тис. грн., за 1-й квартал 2004 р. в сумі 11200 тис. грн., за 2-й квартал 2004 р. в сумі 5,4 тис. грн.
В обґрунтування правомірності віднесення витрат до валових витрат наведених податкових періодів, позивач наполягає на тому, що у наведених сумах витрати здійснювались ним виключно щодо транспортних засобів, які є у його власності та включені до складу основних засобів, а саме, автомобілів Фольксваген Пасат та Шкода Октавія. Крім того, він стверджує, що відносив до складу витрат витрати з придбання пального у розмірі 50% таких витрат і, відповідно до положень закону, в решті частини він не повинен доводити правомірність такого віднесення.
Дослідження судом наданих позивачем та долучених до матеріалів справи наряд-заказів, податкових накладних, рахунків фактур щодо придбання запчастин та послуг з ремонту автомобілів дозволяє зробити висновок, що ці витрати, в частині, правомірність віднесення якої до валових витрат оспорює позивач, стосуються автомобіля Фольксваген Пасат (рег. № 00045 ЕС) та автомобіля Шкода Октавія (рег. № 04832 ЕВ). Ці автомобілі були власністю позивача, введені до експлуатацію актом № 0000000015 від 31.05.2000р. та рахувались на балансі позивача згідно до інвентарних карток обліку основних засобів.
Наведене спірне питання також досліджувалось експертом та в ході проведення експертизи ним встановлено (стор. 47-48 висновку експертизи, табл.. 14), що позивачем проводилось технічне обслуговування та придбавались запчастини для автомобілів, зокрема, Фольксваген Пасат та Шкода Октавія, при цьому експертом також підтверджено, що ці автомобілі входять до складу основних засобів позивача.
З огляду на наведене, спростовуються висновки відповідача про те, що позивачем відносились до складу валових витрат витрати на технічне обслуговування, ремонт та придбання запчастин для автомобілів, які не відносяться до складу основних засобів позивача.
Щодо викладених у акті перевірки висновків про нібито неправомірне віднесення до складу валових витрат витрат на придбання пально-мастильних матеріалів, то з цього приводу слід зазначити таке.
Відповідно до абзацу п'ятого пп. 5.4.10 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.
Тобто, спеціальною нормою спеціального податкового закону встановлено обмеження щодо віднесення до валових витрат 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів. В іншій частині (що також визначено спеціальною нормою спеціального закону) такі обмеження відсутні, при цьому прямо встановлено відсутність обов'язку платника податків якимось чином доводити зв'язок таких витрат з його господарською діяльністю.
Як пояснено сторонами у судовому засіданні, спір в частині розміру відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів між сторонами відсутній. Сторонами підтверджено, що такий розмір не перевищував у перевіреному періоді 50 відсотків. Крім того, це питання досліджувалось експертом, яким в ході проведення експертизи встановлено та відображено у експертному висновку (стор. 41-44, стор. 54 експертного висновку), що до складу валових витрат за період з 1-го кварталу 2003р. по 2-й квартал 2004р. позивачем віднесено витрати на придбання ПММ в розмірі 50 відсотків.
Таким чином, з огляду на наведені приписи законодавства та обставини встановлені в ході розгляду спору спростовуються висновки відповідача про завищення валових витрат перевіреного періоду у зв'язку з безпідставним віднесенням до них витрат на придбання пально-мастильних матеріалів.
До складу оскарженої позивачем суми входять також витрати, віднесені ним до складу валових витрат у першому кварталі 2004 р. та понесені у зв'язку з проведенням експертизи навантажувача та сплачені в сумі 513,75 грн. на адресу ДП ДЕТЦ “Держнаглядохоронпраці».
Фактичне понесення таких витрат не є спірним між сторонами, а, крім того, підтверджується наявними в матеріалах справи договором № 733 від 12.02.2004р., актом сдання-приймання виконаних робіт від 26.02.2004р., висновком експертизи з питань охорони праці № 786.04.14-24.51.0.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про охорону праці», технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, хімічні речовини і їх сполуки та інша небезпечна продукція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України. Наявність навантажувача у складі основних засобів позивача також підтверджена експертом в ході проведеного дослідження (стор. 47 акту експертизи, табл. 14).
Тобто, законодавством передбачена обов'язковість проведення відповідної експертизи певних машин, механізмів, транспортних засобів, яка є передумовою її експлуатації (застосування).
Враховуючи наведене, суд вважає, що понесені позивачем витрати на проведення експертизи є витратами, понесеними у зв'язку з підготовкою та організацією виробництва, що цілком відповідає напрямкам витрат визначеним п. 5.2.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» та спростовує висновки відповідача щодо неправомірності віднесення цих витрат до складу валових витрат, зроблені в ході перевірки.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 30800 грн. та зроблене у зв'язку з цим нарахування податку.
Стосовно завищення валових витрат на суму 15400 грн.
Наданим відповідачем розрахунком суми спірного податкового повідомлення рішення підтверджується нарахування з цих підстав податку в загальному розмірі 2290 грн., в тому числі, за 1-й квартал 2003 р. в сумі 1440 грн. (завищення валових витрат в сумі 9700 грн.), за 2-й квартал 2003 р. в сумі 200 грн. (завищення валових витрат в сумі 1500 грн.), за 3-й квартал 2003 р. в сумі 500 грн. (завищення валових витрат в сумі 3200 грн.), за 4-й квартал 2003 р. в сумі 150 грн. (завищення валових витрат в сумі 1000 грн.).
Актом перевірки (т. 1 лист спр. 54), визначено, що на підставі наданих до перевірки документів витрати на рекламні, маркетингові послуги та послуги по підбору кадрів понесені позивачем при здійснені фінансово-господарських операцій у 2003 - 2004 р.р. не відповідають визначенню валових витрат, наведених у п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».
Такі висновки податкового органу не відповідають вимогам законодавства та спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.
Статтею 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. (п. 5.1. закону)
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. (п. 5.1. закону).
Пунктом 5.11. ст. 5 цього ж закону визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Позивач відносив до складу валових витрати понесені ним у зв'язку з придбанням послуг у кадрового агентства “Астар», ТОВ “Адамант кадровий центр», ТОВ “Кадри Профі», FPC HR-Consalting SRL, ТОВ “Фейм».
Судом досліджені надані позивачем документи, якими оформлені правовідносини із зазначеними контрагентами та які свідчать про те, що ці послуги полягали у підборі персоналу, пошуку та підбору фахівців на заміщення вакантних посад позивача, пошуку та підбору кадрів. Внаслідок цих правовідносин позивачем отримана інформація про осіб, професійні якості яких відповідають вимогам позивача, зокрема, така інформація стосується осіб, які мають займати посади регіональних менеджерів, менеджерів з реклами, менеджерів по просуванню товарів на ринку і т. ін. Отримання наведеної інформації підтверджується звітами виконавців, актами виконаних робіт до відповідних договорів та анкетами кандидатів на посади наданими виконавцями робіт (послуг).
Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави вважати, що зазначені витрати позивача понесені не у зв'язку підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не зв'язку у використанням у власній господарській діяльності і що ці витрати якимось чином суперечеть вимогам до валових витрат визначених наведеними нормами ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».
Суд зазначає, що до даних правовідносин теж цілком застосовні наведені вище положення частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язку доказування правомірності свого рішення.
З огляду на ці приписи процесуального закону, у спірних відносинах, податковий орган повинен довести, що спірні послуги придбавались для використання або були використані позивачем не у власній господарській діяльності і не у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Тобто, податковий орган повинен довести напрямки використання придбаних послуг та відсутність зв'язку таких напрямків із зазначеними у п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" видами діяльності платника податків.
У спірних відносинах таких доказів відповідачем в ході провадження по справі не надано, відповідач посилається лише на сумнівність таких операцій. Проте, такі посилання не узгоджуються з наведеними вимогами процесуального закону, а надані позивачем докази обґрунтовано доводять зв'язок отриманих послуг саме з господарською діяльністю позивача.
Щодо витрат позивача на здійснення рекламних та маркетингових заходів, які входять до спірної суми валових витрат, то суд враховує наступне.
Відповідно до абзацу першого пп. 5.4.4. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.
Тобто, правомірність включення до складу валових витрат витрат платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів, що продаються платником податку прямо встановлена законом та не обмежень не містить.
Питання здійснення позивачем продажу товарів, відносно яких ним проводились рекламні заходи ставилось перед експертом та ним досліджено. Так, згідно висновку експертизи (стор. 49-53) позивачу за актами виконаних робіт від 29.07.2003р., 15.06.2003р., 30.06.2003р. надані послуги з розміщення рекламного матеріала, маркетингові послуги, послуги з надання місця для проведення рекламних акцій щодо товарів за торгівельними марками “Солнышко» та «Флора». Продаж цього товару підтверджена дослідженими експертом документами, а саме, накладні від 19.08.2003р., 30.07.2003р., 23.07.2003р., 24.06.2003р.
Таким чином, віднесення позивачем до валових витрат витрат на проведення передпродажних та рекламних заходів проведено у відповідності до вимог закону, та у податкового органу були відсутні підстави вважати завищеними валові витрати позивача у зв'язку з таким віднесенням.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 15400 грн. та зроблене у зв'язку з цим нарахування податку в розмірі 2290 грн.
Таким чином, безпідставні висновки відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25305 грн., що обґрунтовує безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12655 грн. на підставі п. 17.1.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Враховуючи викладене та керуючись п.п. 5.1, 5.2.1., 5.3.9. 5.4.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 1, 9 Закону України “По бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 1, 4, 5, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські промислові ресурси» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000352342/0/263/23-111/30415558/1609/10 від 01.03.05р. частково у розмірі 25305 грн. за основним платежем з податку на прибуток та 12655 грн. за штрафними фінансовими санкціями - задовольнити.
Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька №0000352342/0/263/23-111/30415558/1609/10 від 01.03.05р. у розмірі 25305 грн. за основним платежем, у розмірі 12655 грн. за штрафними фінансовими санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські промислові ресурси» витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Гончаров С.А.