03 березня 2009 р.
№ 17/55-08-2169
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Панової І.Ю.,
суддів
Заріцької А.О.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
закритого акціонерного товариства "Макрохім"
на постанову
у справі
Одеського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2008 року
№ 17/55-08-2169
господарського суду
Одеської області
за позовом
до
закритого акціонерного товариства "Макрохім"
Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про
стягнення 45 928, 95 грн.
за участю представників:
закритого акціонерного товариства "Макрохім" Смагіної Г.Ю.,
Рішенням господарського суду Одеської області від 21 липня 2008 року (суддя Зуєва Л.Є.) задоволено частково позов закритого акціонерного товариства "Макрохім" (далі -ЗАТ "Макрохім"), стягнуто з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ОВХФП "Біостимулятор") на користь ЗАТ "Макрохім" 28 724, 78 грн. основного боргу, 2 614, 64 грн. пені, 3 461, 23 грн. -10% річних, 9 505, 73 грн. інфляційних втрат, 561, 06 грн. судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2008 року (колегія суддів у складі: Таценко Н.Б. -головуючий, Сидоренко М.В., Мишкіної М.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано, ЗАТ "Макрохім" в задоволенні уточнених позовних вимог відмовлено, із ЗАТ "Макрохім" стягнуто на користь ОВХФП "Біостимулятор" 221, 53 грн. державного мита за подання апеляційної скарги; зобов'язано господарський суд Одеської області видати відповідний наказ.
Не погодившись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2008 року позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить прийняту у справі постанову скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 2 березня 2009 року змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: судді Панової І.Ю. -головуючого, суддів Заріцької А.О., Продаєвич Л.В.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги позивача у справі виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 28 вересня 2006 року було укладено договір поставки № 825, згідно із п. 1.1 якого ЗАТ "Макрохім" зобов'язався передати у власність ОВХФП "Біостимулятор", а ОВХФП "Біостимулятор" прийняти та оплатити хімічну продукцію (далі -продукція) в асортименті, кількості та за цінами, викладеними в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 6.1 вказаного договору ОВХФП "Біостимулятор" зобов'язано здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 3 банківські дні з дати її поставки. У випадку порушення строку оплати продукції, ОВХФП "Біостимулятор" повинен сплатити ЗАТ "Макрохім" пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі -НБУ), що діяла у період за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочки, також ОВХФП "Біостимулятор" на вимогу ЗАТ "Макрохім", у випадку несвоєчасної оплати продукції, зобов'язано сплатити суму боргу з урахуванням десяти процентів річних від простроченої суми (п.п. 10.3, 10.4 договору). Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 28 вересня 2007 року (п. 13.1).
Судом першої інстанції встановлено, що ЗАТ "Макрохім" передало, а представник ОВХФП "Біостимулятор" Боровська Л.С. по довіреності ЯНГ № 191179 від 11 червня 2007 року отримала товар на суму 59 624, 28 грн. Оплата проведена у розмірі 30 899, 50 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену йому продукцію склала 28 724, 78 грн. Відповідно до заяви ЗАТ "Макрохім" про збільшення позовних вимог було нараховано пеню у розмірі 6 413, 10 грн., 10% річних в сумі 3 461, 23 грн. та 9 505, 73 грн. інфляційних втрат.
Судом першої інстанції позовні вимоги визнані обґрунтованими, однак, Одеський апеляційний господарський суд з таким висновком не погодився.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23 червня 2006 року було порушено справу про банкрутство ОВХФП "Біостимулятор" № 2/171-06-6019, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відтак, в обґрунтування постанови суд апеляційної інстанції послався на вказану ухвалу місцевого господарського суду та ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Одеським апеляційним господарським судом при перегляді справи в порушення приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не перевірив законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі і скасувавши рішення суду першої інстанції не послався на відповідні норми матеріального права, а відтак належним чином не обґрунтував відмову ЗАТ "Макрохім" у задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції зробив лише висновок про те, що рішення господарського суду не відповідає чинному законодавству, матеріалам та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги за винятком посилань на введення мораторію у якості підстави для скасування судового рішення заслуговують на увагу, виходячи також з ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспро- можності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Судом першої інстанції встановлено, що сума заборгованості у розмірі 28 724, 78 грн. виникла 15 червня 2007 року.
Таким чином, позовні вимоги позивача виникли після порушення справи про банкрутство відповідача.
За таких обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив всі позовні вимоги ЗАТ "Макрохім".
В свою чергу суд першої інстанції при частковому задоволенні позову не дослідив питання порушення по відношенню до відповідача справи про банкрутство і задовольнив вимоги в частині стягнення пені, які не підлягають стягненню з урахуванням приписів ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Із приписів ст. 12 Закону вбачається, що мораторій на задоволення вимог кредиторів на поточні вимоги не розповсюджується.
Згідно із ст. 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, є такою, що заявлена в порушення ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимога позивача про стягнення з відповідача, на підставі ст. 232 Господарського кодексу України, пені у розмірі 2 614, 64 грн., оскільки пеня є штрафною санкцією у розумінні ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 12 Закону.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача десяти процентів річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 10.4 договору, а також інфляційних втрат, колегією суддів визнаються обґрунтованими, оскільки з аналізу ст. 1 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що зазначені нарахування входять до грошових зобов'язань боржника.
Оскільки інфляційні втрати є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 10 процентів річних -платою позивачу за користування коштами, що не були своєчасно сплачені відповідачем, то ні 10 процентів річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та у зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи, викладені в касаційній скарзі щодо скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду переконливими та такими, що свідчать про наявність підстав для її скасування.
Однак, рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2 614, 64 грн. також підлягає скасуванню, як прийняте в порушення приписів ст. 12 Закону, у зв'язку з чим касаційна скарга ЗАТ "Макрохіми" підлягає частковому задоволенню.
В іншій частині рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Макрохім" задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2008 року у справі № 17/55-08-2169 скасувати.
Рішення господарського суду Одеської області від 21 липня 2008 року у справі № 17/55-08-2169 в частині стягнення з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь закритого акціонерного товариства «Макрохім»пені у розмірі 2 614,64 грн. та державного мита у розмірі 30,31 грн., скасувати і у задоволенні позову у цій частині закритому акціонерному товариству «Макрохім»відмовити.
В решті рішення господарського суду Одеської області від 21 липня 2008 року залишити в силі.
Головуючий І. Панова
Суддя А. Заріцька
Л. Продаєвич