26 лютого 2009 р.
№ 7/130-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
суддів:
Добролюбової Т.В.
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Управління майном міста Ужгородської міської ради
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.08
у справі
№ 7/130-2008
за позовом
Управління майном міста Ужгородської міської ради
до
третя особа:
Приватного торгово-виробничого підприємства "Коруна" (надалі-підприємство)
Контрольно-ревізійний відділ в місті Ужгород
про
стягнення 161 434,64 грн
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Управління майном міста Ужгородської міської ради у квітні 2008 року заявило позов про стягнення з Приватного торгово-виробничого підприємства "Коруна" 161434,64 грн - заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення. Свої вимоги позивач обґрунтовував висновками перевірки відділу конрольно -ревізійної служби України у місті Ужгороді, якими встановлено, що 11.03.99 між позивачем та відповідачем, укладено договір оренди №6/265 нежитлового приміщення, розташованого в місті Ужгород, пл. Театральна 5,7. При укладанні цього договору розмір орендної плати визначався на підставі рішення сесії від 22.12.98, при цьому,
доповідач: Добролюбова Т.В.
рішенням ХХІІ сесії ІІІ скликання від 21.06.2000, рішеннями Ужгородської міської ради від 14.05.03, від 30.06.05, від 28.10.05 було змінено розмір орендних ставок, проте, до договору змін не внесено. Оскільки, невідповідність розміру орендної плати ставкам, встановленим органом місцевого самоврядування, спричинило заниження надходжень до місцевого бюджету в період з 01.01.03 до 01.01.07 на спірну суму, позивач просив стягнути її у судовому порядку.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.06.08, ухваленим суддею Швед С., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 59 402,20 грн заборгованості з орендної плати. В задоволенні іншої частини позову судом відмовлено. Суд першої інстанції, посилаючись на акт Державної контрольно - ревізійної служби України у місті Ужгороді, складений за результатами проведеної перевірки дотримання вимог законодавства при наданні в оренду відповідачеві нежитлового приміщення, дійшов висновку про заниження орендної плати за період з 01.01.03 до 01.01.07 на суму 161 434,64 грн. При цьому, суд врахував встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності та задовольнив позов частково за період з 15.04.05 до 31.12.06.
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Мурської Х.В.- головуючого, Давид Л.Л., Кордюк Г.Т., постановою від 08.10.08, перевірене рішення суду першої інстанції скасував. Прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки сторонами не вносилися зміни до договору оренди від 11.03.99 про збільшення розміру орендної плати. Постанова суду обґрунтована приписами статті 143 Конституції України, статей 1, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 2, 10, 12, 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пункту 1 статті 283, статей 174, 188 Господарського кодексу України, статей 4, 151, 161 Цивільного кодексу УРСР, статті 629 Цивільного кодексу України.
Управління майном міста Ужгородської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення у справі просить залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом вимог статей 627, 628 Цивільного кодексу України, якими визначено, що сторони є вільними при укладанні договорів та наділені правом, на власний розсуд і за взаємним погодженням визначати умови договору. Скаржник наголошує на тому, що відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України форма змін до договору може встановлюватися умовами договору. Зокрема, пунктом 4.7 договору сторони узгодили порядок внесення змін до договору у випадку зміни рішення міської ради з питань орендної плати. Таким чином, скаржник наголошує, що орендна плата нараховується відповідно до цих рішень після письмового повідомлення орендаря. Заявник зазначає, що саме з врахуванням цих положень договору та рішень Ужгородської міської ради про ставки за оренду комунального майна, які діяли в період з 01.01.03 до 01.01.07, Державною контрольно -ревізійною службою України обрахована заборгованість відповідача перед позивачем. Крім того, скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції не було спростовано фактів встановлених при здійсненні перевірки відповідача. Разом з цим, скаржник вказує на те, що за пунктом 4.7 договору орендодавець лише зобов'язаний проінформувати орендаря про факт здійснення ним нарахування за зміненими ставками. На думку скаржника, судом порушено статтю 213 Цивільного кодексу України, оскільки клопотання про тлумачення змісту правочину сторонами не заявлялось.
Від Приватного торгово-виробничого підприємства "Коруна", Контрольно-ревізійного відділу в місті Ужгород відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.03.99 між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради - орендодавцем та ПТВП "Коруна" -орендарем, укладено договір №6/265 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 3882 кв.м, що знаходиться у місті Ужгород на площі Театральній № 5,7. Пунктом 3.1 цього договору сторони визначили строк його дії до 01.02.2047. Як установлено судами, предметом позову у справі є вимога Управління майном міста Ужгородської міської ради про стягнення з Приватного торгово-виробничого підприємства "Коруна" 161434,64 грн заборгованості з орендної плати. З матеріалів справи вбачається, що позивач як на підставу своїх вимог посилався на факти встановлені при здійсненні перевірки контрольно-ревізійним відділом Державної контрольно-ревізійної служби України у місті Ужгороді з питань дотримання вимог законодавства при наданні в оренду відповідачеві вказаного нежитлового приміщення, за результатами якої виявлено заниження розмірів нарахування орендної плати за період з 01.01.03 до 01.01.07 на суму 161 434, 64 грн, а саме, невнесення до договору оренди змін та доповнень у зв'язку зі зміною розміру орендних ставок, які затверджені рішеннями Ужгородської міської ради від 14.05.03 №48, від 30.06.05 №612, від 28.10.05 №715. Між тим, відповідач мотивував свою відмову сплатити вказані кошти твердженням про те, що довідка контрольно-ревізійного відділу не може бути підставою для виникнення у нього зобов'язань зі сплати цих коштів, оскільки розмір орендної плати і порядок її нарахування встановлені та погоджені сторонами при укладенні договору оренди. Скасовуючи рішення у справі та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача спірної суми. Так, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно з частиною 7 статті 179 Господарського Кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За частиною 1 статті 626 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір спрямований на виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами, що його уклали. Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно статті 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За приписами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Судами попередніх інстанцій установлено, що вимоги позову ґрунтуються на умовах договору від 11.03.99, який за своєю правовою природою є договором оренди. Як вбачається з матеріалів справи, орендоване нежитлове приміщення є комунальною власністю. Оренда комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справи необхідно застосовувати норми, як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного і Господарського кодексів України. Відповідно до приписів статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування державним майном є договір оренди. Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За приписами статті 762 цього ж Кодексу за користування майном справляється плата, розмір якої встановлюється договором оренди. Згідно зі статтею 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частиною 1 статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленостей з усіх істотних умов. Згідно з приписами статей 10, 18 вказаного Закону однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції. Судом апеляційної інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 23.12.02 між сторонами, на виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.10.02 у іншій справі (№ 2/230) укладено додаток №5 до договору оренди від 11.03.99, котрим, зокрема, переглянуто відсоткові ставки орендної плати, а саме: 5% з березня 1999 року до листопада 2000 року та 10%, 3%, 1% з грудня 2000 року від вартості об'єкта згідно експертної оцінки, що становить відповідно 39 938, 03 грн та 14 306,33 грн в рік. Разом з цим, 25.12.07 сторонами укладено додаткову угоду до договору від 11.03.99, згідно з якою зокрема, переглянуто відсоткові ставки орендної плати, а саме визначено орендну плату відповідно до рішення IV Ужгородської міської ради V скликання від 10.08.07 №414 та з листопада 2007 року складає 15% від вартості об'єкта, що становить 134 404,01 грн в рік. Сума плати за листопад місяць 2007 року з урахуванням індексу інфляції за період з липня 1998 року до листопада 2007 року складає 42 359,75 грн з ПДВ. Судом апеляційної інстанції також установлено, що інших додаткових угод до договору оренди між сторонами не укладалось. Відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Приписами статті 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Пунктом 4.7 договору сторони визначили, що у випадку внесення змін в чинне законодавство, або в рішення міської ради щодо орендної плати, орендна плата нараховується відповідно до цих рішень, про що письмово повідомляється орендар. Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Судом апеляційної інстанції установлено, що позивачем не надано, а відтак матеріали справи не місять доказів, які б свідчили про повідомлення орендаря щодо зміни розміру орендної плати. За приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів визнає вірним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача спірної суми без внесення змін до договору.
Таким чином, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують встановленого судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117 , 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.10.08 у справі №7/130-2008 залишити без змін.
Касаційну скаргу Управління майном міста Ужгородської міської ради залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець