ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-Трейдінг»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріум»
про
стягнення 12 420, 80 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача:
Просвірнін С.О. -представник за довіреністю б/н від 27.01.2009 року;
Від відповідача:
не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-Трейдінг»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріум»про стягнення заборгованості за неналежне виконання останнім зобов'язань за договором поставки продукції № 1029 від 01.04.2007 року у розмірі 12 420, 80 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.12.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.01.2009 року.
Позивач у судове засідання 28.01.2009 року з'явився, надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідач не виконує покладених на нього зобов'язань за договором поставки продукції № 1029 від 01.04.2007 року та не сплачує позивачу вартість переданої продукції. Крім того, просив суд зобов'язати відповідача підписати акт звірки розрахунків.
У судове засідання 28.01.2009 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 27/49 від 30.12.2008 року не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника суд не повідомив.
Враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає розгляду справи по суті, суд відклав розгляд справи до 11.02.2009 року.
У судовому засіданні 11.02.2009 року представник позивача надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 11.02.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
На адресу Господарського суду м. Києва повернулися ухвали суду, які були направлені на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, а саме: 02097, м. Київ, вул. Луначарського, 24 із зазначенням, що товариство за вказаною адресою не значиться.
Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.
Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
01.04.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-Трейдінг»(надалі -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акваріум»(надалі -покупець) було укладено договір поставки продукції № 1029 (надалі -Договір), за умовами якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами договору.
Позивач на виконання зобов'язань за Договором поставив відповідачу товар на суму 12 420, 80 грн. відповідно до товарно-транспортних накладних № 40604 від 01.08.2007 року, № 41535 від 07.08.2007 року, № 42275 від 11.08.2007 року, № 42276 від 11.08.2007 року, № 42788 від 15.08.2007 року, № 42789 від 15.08.2007 року, № 43388 від 18.08.2007 року, № 43505 18.08.2007 року, № 44114 від 22.08.2007 року, № 45714 від 31.08.2007 року, № 45715 від 31.08.2007 року, № 46447 від 05.09.2007 року, № 47107 від 08.09.2007 року, № 47108 від 08.09.2007 року, № 50740 від 03.10.2007 року, № 51324 від 06.10.2007 року, № 56909 від 14.11.2007 року, № 56910 від 14.11.2007 року, № 58400 від 26.11.2007 року, № 58401 від 26.11.2007 року, № 61107 від 17.12.2007 року.
Відповідно до чинного законодавства передача матеріальних цінностей здійснюється на підставі довіреності.
Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.
Ухвалою суд вимагав від позивача надати довіреності на підставі, яких передавалася продукція Товариству з обмеженою відповідальністю «Акваріум».
Позивач довіреності на отримання матеріальних цінностей не надав, посилаючись на те, що він здійснював поставку продукції власними силами та за власний рахунок у місця, вказані відповідачем без оформлення зі сторони відповідача довіреностей.
Однак, позивач в якості доказу передання відповідачеві продукції надав податкові накладні, які підтверджують сплату податку на додану вартість згідно вищезазначених накладних.
Згідно із нормами Закону України «Про податок на додану вартість»продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем була передана відповідачу продукція на загальну суму 12 420, 80 грн. згідно товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.
Як вбачається зі змісту договору поставки продукції № 1029 від 01.04.2007 року, ним не встановлено строку оплати за поставлену продукцію, а тому на підставі ст. 530 ЦК України відповідач повинен здійснити оплату у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Так, позивач звернувся до відповідача з претензією № 166 від 07.10.2008 року у якій вимагав у триденний строк з моменту отримання претензії сплатити заборгованість у сумі 12 420, 80 грн. (претензія була направлена відповідачу 08.10.2008 року, що підтверджується квитанціями та описами вкладення до цінного листа які в оригіналі наявні у матеріалах справи). Строк виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару є таким, що настав 16.10.2008 року, розрахунку за отриманий товар відповідачем не здійснено, заборгованість в сумі 12 420, 80 грн. відповідачем не погашена.
З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з'явився, докази що підтверджують виконання зобов'язання в строк встановлений договором не надав.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за отриманий товар відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за поставлену продукцію в розмірі 12 420, 80 грн., обов'язок по оплаті якої виник у відповідача згідно надісланої претензії матеріали справи не містять, а тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 509, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваріум»(02097, м. Київ, вул. Луначарського, 24; код ЄДРПОУ 30973603), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛГА-Трейдінг»(юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А; 04073, м. Київ, вул. Сиренька, 33-А; п/р 26008003072900 в АБ «Інг Банк Україна», МФО 300539, код ЄДРПОУ 32425662) суму заборгованості у розмірі 12 420 (дванадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 124 (чсто двадцять чотири) грн. 20 коп., та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Дідиченко М.А.
Дата підписання 18.02.2009 року