26 лютого 2009 р.
№ 21/326
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів :
Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги
Відкритого акціонерного товариства по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів “Західшляхбуд»
на постанову
від 16.09.2008 року Львівського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 21/326
господарського суду
Львівської області
за позовом
ВАТ по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів “Західшляхбуд»
до
Стрийської міської ради Львівської області
за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Яролев»;
2. Обласного комунального підприємства Львівської обласної Ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»
про
визнання незаконним та скасування рішення від 23.12.2005р. № 509, залишення у постійному користуванні земельної ділянки площею 0,7060га
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
Стадник А.Л. (довіреність від 01.01.2009р.)
від відповідача:
треті особи:
не з'явились
не з'явились
Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Масловська Л.З.) від 02.06.2008 року у справі № 21/326 позов задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення Стрийської міської ради № 509 від 23.12.2005 року “Про вилучення і надання земельних ділянок суб'єктам підприємницької діяльності і громадянам» в частині п.1.1. та 12; стягнуто з відповідача на користь позивача 42,50 грн. державного мита та 64,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Юрченко Я.О., судді -Якімець Г.Г., Давид Л.Л.) від 16.09.2008 року у справі № 21/326 рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2008 року скасовано; в позові відмовлено повністю.
В касаційній скарзі позивач просить залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2008 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.25 Закону України “Про землеустрій», ст.ст.141, 142 Земельного кодексу України, ст.328 ЦК України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач та треті особи не надіслали.
Відповідач та треті особи не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення №509 Стрийської міської ради від 23.12.2005 року. В обґрунтування позову зазначав, що спірне рішення прийняте на підставі добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою, яка була вчинена головою правління позивача з перевищенням повноважень; приймаючи рішення про вилучення земельної ділянки та надання в оренду ТзОВ “Яролев», Стрийська міська рада не врахувала інтереси власника нерухомого майна, яке на ній знаходиться, а також неможливість її відчуження з цих підстав на користь третьої особи.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням №195 від 19.06.2000 року Стрийської міської ради “Про вилучення та надання земельних ділянок підприємствам і підприємцям» було залишено мостобудівному управлінню №1 ВАТ “Західшляхбуд» у постійному користуванні земельну ділянку по вул. Сколівська, 17 у м. Стрий площею 53129кв.м., у тому числі сервітут №25 (під'їзні колії) для виробничих цілей, що підтверджується п.3.2. рішення.
У відповідності до ст.125 ЗК України, право власності чи право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування. У відповідності до ст.126 ЗК України, таким документом є, зокрема, державний акт. Факт набуття позивачем у 2000 році права користування земельною ділянкою сторонами не заперечувався.
У відповідності до наказу Мінтрансу №520 від 30.09.1994 року “Про створення Відкритого акціонерного товариства “Західшляхбуд», Міністерство транспорту України передало позивачу об'єкти нерухомого майна, у т.ч. лабораторно-побутовий корпус (Ш-1) та арматурний цех (Ц-1), що підтверджується додатком до листа Мінтрансзв'язку №4676/16/10-06 від 14.07.2006 року - Переліку майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства. При цьому, робочий проект на будівництво арматурного цеху в комплексі з лабораторно-побутовим корпусом був розроблений у 1990 році, що підтверджується пояснювальною запискою - том 1 робочого проекту, а будівництво цих об'єктів не було завершено, що підтверджується поясненнями позивача та даними матеріалів справи.
Рішенням Виконавчого комітету Стрийської міської ради №256 від 23.08.2006 року “Про оформлення та реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна», було вирішено оформити право власності та видати свідоцтво позивачу про право власності на будівлі та споруди (в кількості 46 штук) по вул. Сколівській, 17 в м. Стрию, що підтверджується п.1.7. рішення. 31.08.2006 року Стрийською міською радою було видано повивачу свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будівлі та споруди з переліком в 46 найменувань, у тому числі незакінчені будівництвом арматурний цех Ц-1 та лабораторно-побутовий корпус III-1. Право власності позивача на вказане майно підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.08.2006 року. Посилання відповідача на відсутність підстав для реєстрації права власності на вказані об'єкти нерухомого майна, які не завершені будівництвом - документів, передбачених в листі Міністерства юстиції України №19-32/1 від 10.05.2006 року, не стосуються предмету доказування в даній справі, оскільки судом не розглядається спір про право власності на вказані об'єкти незавершеного будівництва. Посилання на відсутність звернень позивача за одержанням дозволу на виконання будівельних робіт не заслуговує на увагу, оскільки вказані об'єкти нерухомого майна незавершені будівництвом позивач отримав у власність від Мінтрансу України на підставі наказу №520 від 30.09.1994 року. Станом на дату розгляду справи зазначені акти не скасовані, недійсними не визнавались, доказів зворотного суду не надавалось.
07.04.2004 року на адресу міського голови м. Стрий надійшов лист б/н, б/д, підписаний головою правління ВАТ “Західшляхбуд» Курдюмовим А.В., яким останній просив вилучити з постійного користування ВАТ “Західшляхбуд» земельну ділянку площею 7060кв.м. за адресою м. Стрий, вул. Сколівська, 17, яка не використовується у виробничих потребах. Посилання позивача на перевищення головою правління своїх повноважень за оцінкою обох судів не знайшло підтвердження матеріалами справи та спростовується змістом п.8.4.2. статуту ВАТ “Західшляхбуд», в редакції, зареєстрованій 26.09.2003 року, яким голові правління надано право приймати рішення з інших питань діяльності товариства крім тих, що належать до виключної компетенції іншого органу товариства за відсутності доказів балансової вартості відчуженої частини земельної ділянки. Посилання позивача про відкликання своєї згоди не доведено у встановленому порядку та спростовується листом виконавчого комітету Стрийської міської ради № 3.17 від 25.02.2008 року.
Як вбачається з плану розміщення земельної ділянки, в частині земельної ділянки площею 7060кв.м. розташовані належні позивачу об'єкти незавершеного будівництва Ш-1 та Ц-1. Доказів належності цих об'єктів не позивачу, а іншим особам, суду не надано.
Стаття 3 ЦК України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства є:
- неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
- неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;
- свобода договору;
- свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;
- судовий захист цивільного права та інтересу;
- справедливість, добросовісність та розумність.
Як передбачено частиною другою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Згідно із ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Проте, спірним рішенням Стрийської міської ради №509 від 23.12.2005 року “Про вилучення і надання земельних ділянок суб'єктам підприємницької діяльності і громадянам» вирішено вилучити земельну ділянку за згодою землекористувача - ВАТ “Західшляхбуд» по вул. Сколівській, 17 у м. Стрий площею 0,7060га (п. 1.1.).
Таким чином, встановивши, що на земельній ділянці, котра передається в оренду ТзОВ “Яролев» знаходиться майно яке належить позивачу на праві власності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що спірне рішення суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним в частині вилучення земельної ділянки із постійного користування позивача та передачі її ТзОВ “Яролев» (пункти 1.1. та 12. спірного рішення).
Разом з тим, безпідставним є посилання Львівського апеляційного господарського, як на підставу для відмови в позові, на не підтвердження позивачем права власності на передані у 1994 році об'єкти незавершеного будівництва, оскільки наявність права власності на ці об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці, вилученій з постійного користування позивача, останній підтвердив наданням належних засобів доказування (а.с.11, 12, 13, 17, 18, 22, 23).
Крім того, спірним рішенням вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки ТзОВ “Яролев» по вул. Сколівській, 17 площею 0,6529га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та ін. і передати в оренду на три роки (п.12). Зі змісту рішення не вбачається віднесення вилученої земельної ділянки до земель запасу Стрийської міської ради. Водночас, з вміщених у технічній документації із землеустрою актів встановлення та узгодження зовнішніх меж земельних ділянок вбачається, що вони узгоджені не із землекористувачем - ВАТ “Західшляхбуд», а із МБУ №1 ВАТ “Західшляхбуд», яке не є юридичною особою. Доказів наявності повноважень МБУ №1 погоджувати межі земельної ділянки від імені ВАТ “Західшляхбуд» суду не надано, а відтак, спірним рішенням затверджено технічну документацію, яка не відповідає законодавству.
Позивач також просить залишити в постійному користуванні спірну земельну ділянку. Оскільки така позовна вимога не відповідає встановленому у ч.2 ст.16 ЦК України способу захисту цивільного права; іншим способом суд може захистити цивільне право або інтерес лише якщо він встановлений договором чи законом, суд першої інстанції правомірно відмовив в цій частині позовних вимог.
Враховуючи викладене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 року підлягає скасуванню, а помилково скасоване рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2008 року - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.6 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ВАТ по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів “Західшляхбуд» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 року у справі № 21/326 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 року у справі № 21/326 -скасувати; рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2008 року у справі № 21/326 -залишити в силі.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С.Бакуліна
О.Глос