04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" травня 2013 р. Справа№ 5011-69/14311-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі Майданевич Г.А.
за участю від позивача - не з'явився.
представників сторін: від відповідача - не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
на рішення господарського суду м. Києва від 19.02.2013 року.
у справі № 5011-69/14311-2012 (суддя: Стасюк С.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"
до Приватного акціонерного товариства
"Українська пожежно-страхова компанія"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 23 593,00 грн.,
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.02.2013 року поновлено Приватному акціонерному товариству "Просто-страхування" строк позовної давності на стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" страхового відшкодування у розмірі 23 593,00 грн.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) 21 990 (двадцять одну тисячу дев'ятсот дев'яносто) грн. 32 коп. заборгованості, 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 17 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.02.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.
В судовому засіданні 23.04.2013 року розгляд справи відкладено на 21.05.2013 року.
В судове засідання 21.05.2013 року представники позивача та відповідача не з'явилися про причини неявки суд не повідомили хоча належним чином повідомлені про дату, місце та час судового засідання.
Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17 грудня 2007 року між Акціонерним товариством "Просто - Страхування" правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (страховик) та В'ялим Сергієм Петровичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № АТК 139558, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Chevrolet Captiva", державний номер АА 4492 ЕР.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2008 року у м. Києві на перехресті вул. Фрунзе - вул. Заводської сталася ДТП за участю автомобіля марки "Chevrolet Captiva", державний номер АА 4492 ЕР та автомобіля марки "Daewoo Lanos", державний номер АА 1394 ЕХ, який належить на праві приватної власності Національному агентству екологічних інвестицій України та яким керував Онищенко Валентин Миколайович.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Онищенком Валентином Миколайовичем пункту 14.6 Правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Подільського районного суду міста Києва від 05.11.2008 року.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля автомобіля марки "Daewoo LANOS", державний номер АА 1394 ЕХ була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5130532 від 21.05.2008 року.
Внаслідок вищевказаної ДТП автомобіль марки "Chevrolet Captiva", державний номер АА 4492 ЕР отримав механічні пошкодження.
Відповідно до Звіту № 2466/19790 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Chevrolet Captiva", державний номер АА 4492 ЕР, в результаті його пошкодження при ДТП складає 22 500,32 грн.
Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № АТК 139558 від 17.12.2007 року, позивачем було здійснено оплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 24103,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 24396 від 30.10.2008 року та № 24397 від 30.10.2008 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, що транспортним засобом "Daewoo Lanos", державний номер АА 1394 ЕХ, яким керував Онищенко Валентин Миколайович, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Chevrolet Captiva", державний номер АА 4492 ЕР.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У відповідності до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Вина водія який керував автомобілем "Daewoo Lanos", державний номер АА1394ЕХ, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Подільського районного суду міста Києва від 05.11.2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки автомобілем "Daewoo Lanos", державний номер АА 1394 ЕХ була застрахована відповідачем на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5130532 від 21.05.2008 від року (тип договору - 1) (а.с. 100). Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза - 510 грн., строк дії полісу з 21.05.2008 року до 21.05.2009 року.
Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВВ/5130532) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.
Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Chevrolet Captiva", державний номер АА 4492 ЕР відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5130532 від 21.05.2008 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № АТК 139558 від 17.12.2007 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В процесі розгляду даної справи в суді першої інстанції, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача.
Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності з поважних причин на стягнення з відповідача страхового відшкодування 23593,00 грн., з огляду на те, що факт перебування Онищенка В.М. у трудових відносинах з Національним агентством екологічних інвестицій України, яке є власником автомобіля марки автомобілем "Daewoo Lanos", державний номер АА 1394 ЕХ, було встановлено рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17.09.2012 року.
Позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з даним позовом негайно після встановлення відповідальної особи, тобто належного відповідача у справі.
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлює загальні критерії визначення початку перебігу строку позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
У відповідності до частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 24103,00 грн. 30.10.2008 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 24396 та № 24397.
Позовну заяву за вих. № 04-6825 від 25.09.2012 року, зареєстровано канцелярією суду першої інстанції за вх. № 19132 від 04.10.2012 року (направлено на адресу господарського суду міста Києва 02.10.2012 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом з поштовим штампом), тобто поза межами строку позовної давності.
Нормою частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.
Доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності відповідають фактичним обставинам справи. Однак, право позивача порушено, а строк позовної давності на стягнення з відповідача заборгованості в сумі 23593,00 грн. пропущений з поважних причин. Маючи на це право, встановлене статтею 267 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції цілком правомірно поновив позивачу строк позовної давності на стягнення з відповідача спірної суми заборгованості.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5130532 від 21.05.2008 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про часткове задоволення позовних вимог, а саме, про стягнення з відповідача на користь позивача вартість матеріального збитку, встановленого висновком автотоварознавчої експертизи за мінусом франшизи, визначеної вищезазначеним полісом, що у сумі становить 21990,32 грн.
Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 19.02.2013 року у справі № 5011-69/14311-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 5011-69/14311-2012 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя Баранець О.М.
Судді Калатай Н.Ф.
Пашкіна С.А.
Повний текст постанови складено 21.05.2013 року.