04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" травня 2013 р. Справа№ 5011-69/14313-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Синиці О.Ф.
Шевченка Е.О.
при секретарі: Волуйко Т.В.
Представники сторін:
позивача:Шмаров О.В., довіреність б/н від 09.07.2012;
відповідача:не з'явився;
третя особа: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"
на рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013
у справі № 5011-69/14313-2012 (суддя: Стасюк С.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста"
третя особа Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу 26 245,72 грн.
Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста", третя особа Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в порядку регресу 26 245,72 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2013 у справі № 5011-69/14313-2012 в позові відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Іллічівське" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 у справі № 5011-69/14313-2012 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2013 № 5011-69/14313-2012 у справі № 5011-69/14313-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 прийнято до розгляду справу № 5011-69/14313-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 20.05.2013 о 12:30.
20.05.2013 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу.
20.05.2013 представником третьої особи через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення на апеляційну скаргу.
20.05.2013 відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач та третя особа повідомлені належним чином.
Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
20.05.2013 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів встановила наступне.
21.06.2011 у м. Києві по вул. М. Гречка, 2 сталася ДТП за участю автомобіля марки "Хюндай", державний номер AA 4688 КІ та автомобіля марки "Богдан", державний номер 02745 КМ, яким керував Карнафель Г.В.
Згідно постанови Подільського районного суду міста Києва від 22.07.2011 року у справі № 3-3986/11 ДТП сталась в результаті порушення Карнафелем Г.В. правил дорожнього руху України, в зв'язку з чим останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Внаслідок ДТП автомобіль марки "Хюндай", державний номер AA 4688 КІ отримав механічні пошкодження.
11.04.2011 між Приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське" (страховик) та Іосіфовою Д.Г. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № ЦО-05-006994, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Хюндай", державний номер AA 4688 КІ.
В свою чергу, цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "Богдан", державний номер 02745 КМ була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Наста", що підтверджується договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту від 11.06.2010 року № 302.0060961 та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8794909 від 05.07.2010 року.
Згідно звіту № 385 від 15.07.2011 року про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Естімейт Плюс", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Хюндай", державний номер AA 4688 КІ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 53029,32 грн.
На підставі зазначеного звіту позивачем було складено страховий акт № ЦО-22258-ЦО-05-0000006994-02 від 29.07.2011 та визначено розмір страхового відшкодування в розмірі 51745,72 грн., який було сплачено страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням № 6405 від 02.08.2011 року.
З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" виконало свої зобов'язання згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8794909 від 05.07.2010 року, сплативши на користь позивача 25 500,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
16.05.2012 позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою за вих. № 615 на виплату страхового відшкодування у розмірі 26245,72 грн.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".
Пунктом 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Відповідно до абз.10 ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону України, проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.
Згідно ст. 34 Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ", а також п. 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України, як належний доказ розміру заподіяної шкоди, вартості та об'єму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт, - має бути наданий відповідний звіт суб'єкта оціночної діяльності.
Як зазначалось раніше згідно звіту № 385 від 15.07.2011 року про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Естімейт Плюс", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Хюндай", державний номер AA 4688 КІ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 53029,32 грн. при визначеній ринковій вартості досліджуваного ТЗ в розмірі 68499,36 грн.
Згідно з умовами пунктів 20.3., 20.4. договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту від 11.06.2010 року № 302.0060961 - зазначений розрахунок застосовується лише у випадку пошкодження транспортного засобу, при якому вартість відновлювального ремонту не перевищує 75 % дійсної вартості самого автомобіля.
Оскільки, з матеріалів справи вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Хюндай", державний номер AA 4688 КІ перевищує 75 % дійсної вартості самого транспортного засобу (68499,36 грн.) і становить 77,42%, то наявний факт повної конструктивної загибелі транспортного засобу.
Однак, у звіті про визначення суми відшкодування, спірна сума розрахована як вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.
Відповідно до пункту 20.9. договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту від 11.06.2010 року № 302.0060961 в разі конструктивного повного знищення ТЗ страховик проводить на власний розсуд: визначення вартості ТЗ шляхом вивчення попиту та пропозицій на ринку щодо таких залишків оцінки; виплату страхового відшкодування за одним із двох варіантів :
20.9.1. У розмірі збитку, який визначається як різниця між дійсною вартістю ТЗ в непошкодженому стані на дату страхового випадку та дійсною вартістю ТЗ в пошкодженому стані на дату настання страхового випадку, з вирахуванням встановленої франшизи. При цьому залишки ТЗ залишаються у страхувальника.
20.9.2. У разі збитку ,який дорівнює дійсній вартості ТЗ на дату настання страхового випадку, з вирахуванням франшизи. При цьому страхувальник зобов'язаний передати страховику свої права на ТЗ.
Примітка: конструктивним знищенням ТЗ вважається таке пошкодження, коли витрати на відновлення ТЗ перевищують 75% дійсної вартості.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не проведено належного розрахунку розміру збитків (згідно з вимогами пункту 20.9 договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту від 11.06.2010 року № 302.0060961), а також взагалі не визначено вартості конструктивних залишків застрахованого автомобіля в зв'язку з чим зазначена у позові сума страхового відшкодування не відповідає дійсним обставинам справи, так як її нарахування проведено всупереч умовам вищевказаного договору.
Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 у справі № 5011-69/14313-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2013 у справі № 5011-69/14313-2012 - без змін.
2. Матеріали справи № 5011-69/14313-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Синиця О.Ф.
Шевченко Е.О.