04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" травня 2013 р. Справа№ 5011-53/15430-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Грищенко О.Р., представник за довіреністю № 01/1 від 12.12.2012;
від відповідача - Шепель В.Г., представник за довіреністю № 1135 від 24.10.2012; Чернецький О.Я., представник за довіреністю № Д12/000/34 від 16.11.2012,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-53/15430-2012 (колегія суддів у складі: Грєхова О.А. - головуючий суддя, судді - Бондарчук В.В., Васильченко Т.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" про стягнення 662 035 грн. 16 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" про стягнення заборгованості за Генеральним договором № 003-08-25 від 05.05.2008 в сумі 662 035 грн. 16 коп., з яких: 550 398 грн. 17 коп. - основний борг з урахуванням індексу інфляції, 75 965 грн. 76 коп. - неустойка, 35 671 грн. 23 коп. - 3% річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-53/15430-2012 позов задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 550 398 грн. 17 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 75 965 грн. 76 коп. неустойки та 35 671 грн. 23 коп. 3% річних.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що оскільки відповідач не виконав робіт та не надав послуг позивачу за Генеральним договором № 003-08-25 від 05.05.2008, то зобов'язаний повернути останньому авансові кошти в сумі 500 000 грн. 00 коп., сплатити договірну неустойку, 3% річних та інфляційні втрати.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-53/15430-2012 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо наявності підстав для розірвання в односторонньому порядку договору, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань.
Так, апелянт посилається на те, що відсутність підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт та послуг не може свідчити про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Також, апелянт вказує на недійсність Додаткової угоди від 05.05.2008 року до Генерального договору № 003-08-2 5 від 05.05.2008 року.
Крім цього, відповідач зазначає про те, що підстави для задоволення вимоги про стягнення неустойки відсутні, у зв'язку зі спливом строку позовної давності та шести місяців з моменту виникнення прострочки, зі спливом яких нарахування припиняється на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" по справі №5011-53/15430-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-53/15430-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 по справі №5011-53/15430-2012 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 16.04.2013.
У судовому засіданні 16.04.2013 оголошено перерву до 14.05.2013, а у судовому засіданні 14.05.2013 - до 22.05.2013.
В процесі здійснення апеляційного провадження відповідачем подано до суду клопотання про застосування строку позовної давності.
Так, в обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на те, що оскільки п. 3.1.2 Генерального договору встановлено кінцевий термін виконання останнім зобов'язань - 31.12.2008, то трирічний строк позовної давності повинен обчислюватись з 01.01.2009.
Таким чином, апелянт зазначає, що строк позовної давності сплив 01.01.2012.
Тому, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 01.11.2012, тобто після спливу строку позовної давності, апелянт вважає за необхідне заявити про застосування такого строку.
Розглянувши дане клопотання колегія суддів відхиляє його з наступних підстав.
Перш за все, застосування судом апеляційної інстанції позовної давності за заявою сторони у спорі, якщо таку заяву не було зроблено в місцевому господарському суді є неможливим з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом зазначеної норми відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог. Інше означало б можливість скасування апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду (внаслідок застосування позовної давності та в зв'язку з цим необхідності відмови в позові) за відсутності підстав для такого скасування, передбачених статтею 104 ГПК України.
Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду від 12.03.2009 N 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України".
За таких обставин, у апеляційного суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності за заявою сторони, яку не було подано до суду першої інстанції.
Крім цього, слід зазначити, що у будь-якому випадку строк позовної давності позивачем не було пропущено з наступних підстав.
Так, оскільки позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача не повернутих останнім авансових коштів, то обчислення строку позовної давності потрібно проводити саме з 20.06.2010, враховуючи те, що зобов'язання з повернення авансових коштів повинно було бути виконано відповідачем до 19.06.2010 (10 днів з дати вручення вимоги позивача про повернення авансу, оскільки така вимога отримана відповідачем 09.06.2010).
Таким чином, з вимогою про стягнення з відповідача не повернутих авансових коштів позивач міг звернутися до суду у строк до 20.06.2013.
Оскільки, з даним позовом позивач звернувся до суду 01.11.2012, то строк позовної давності останнім пропущено не було.
Представники апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 22.05.2013 надали пояснення, якими підтримали апеляційну скаргу.
Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2013 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовної вимоги про стягнення неустойки з прийняттям нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні даної позовної вимоги, з наступних підстав.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" (Сторона - 1 за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" (Сторона - 2 за договором) 05.05.2008 укладено Генеральний договір № 003-08-25, відповідно до умов п. 2.1 якого Сторона - 1 зобов'язалась:
- виконати за замовленням Сторони - 2 підготовчі роботи щодо проектування оптимальної схеми розміщення мережі АГНКС (автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій) на умовах, передбачених Додатком № 1 до цього договору (п. 2.1.1);
- систематизувати та передати Стороні - 2 динаміку завантаження та результати продажу стиснутого природного газу (обсяги метану, ціна, виручка, найменування клієнтів, діяльність транспортних засобів та ін.) на будь-якій з АГНКС відповідача, експлуатацію якої було розпочато у поточному, 2008 році (Довідка завантаження АГНКС) на умовах, передбачених Додатком № 2 до цього договору (п. 2.1.2);
- передати Стороні - 2 власну інформацію у сфері ефективної співпраці із проектними організаціями в галузі будівництва та експлуатації АГНКС (Проектна інформація) на умовах окремого договору, який є Додатком № 3 до цього договору (п. 2.1.3);
- передати Стороні - 2 права інтелектуальної власності на належній їй торговельні марки (бренди) "ІТЕРА" (на українській мові), "ИТЕРА" (на російській мові) та "ITERA" (на англійській мові) на умовах окремого ліцензійного договору, який є Додатком № 4 до цього договору (п. 2.1.4);
- надати Стороні - 2 рекламні послуги (Рекламні послуги) на умовах окремого договору, який є Додатком № 5 до цього договору (п. 2.1.5);
- надати Стороні - 2 агентські послуги із залучення клієнтів-замовників будівництва АГНКС (Агентські послуги) на умовах договору, який є Додатком № 6 до цього договору (п. 2.1.6).
Згідно пункту 2.3.1 договору Сторона - 2 зобов'язалася прийняти та оплатити на умовах цього договору роботи та послуги Сторони - 1.
Відповідно до п. 3.1.1 договору зобов'язання, передбачені пунктами 2.1.1, 2.1.4 - 2.1.6 повинні у повному обсязі бути виконані протягом 3 (трьох) років з моменту підписання сторонами відповідних Додатків до цього договору з урахуванням особливостей та застережень, передбачених цими Додатками.
Зобов'язання, передбачені пунктами 2.1.2 та 2.1.3 повинні у повному обсязі бути виконані не пізніше 31 грудня 2008 року (п. 3.1.2 договору).
Пунктом 3.4 договору передбачено, що у разі, якщо для будь-якої із сторін стане очевидним, що робота та/або послуги за цим договором не може бути виконана належним чином, сторони також мають право відмовитися від договору в цілому або в частині.
Загальна ціна цього договору становить 5 442 500,00 гривень, крім того ПДВ (податок на додану вартість) 1 088 500,00 гривень, разом з ПДВ 6 531 000,00 гривень (п. 4.7 договору).
Відповідно до п. 4.11 договору протягом 15-ти банківських днів з дня набрання чинності цим договором Сторона - 2 перераховує Стороні - 1 аванс у розмірі 1 250 000,00 гривень, крім того ПДВ у сумі 250 000,00 гривень, разом з ПДВ 1 500 000,00 гривень.
Решта коштів, належних до виплати Стороні - 1 за цим договором, сплачується на умовах передоплати до виконання робіт та надання послуг. Протягом 10-ти банківських днів після підписання сторонами Актів передачі-приймання результатів робіт та послуг, оформлених відповідно до діючого законодавства України, сторони зобов'язуються здійснити остаточні розрахунки між собою у випадку, якщо такі розрахунки не було завершено раніше (п. 4.13 договору).
Згідно з п. 4.15 договору у випадках, визначених п. 3.3 та п. 3.4 договору, сторони за домовленістю між собою можуть повернути одна одній у натурі все, що вони одержали на виконання договору, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні правами, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що після виконнання робіт, але не пізніше терміну, вказаного у п. 3.1 договору, Сторона - 1 направляє Стороні - 2 проект Акту приймання-передачі виконаних робіт та послуг разом з результатами та матеріалами виконання.
Відповідно до п.5.2 договору Сторона - 2 зобов'язана протягом 10-ти робочих днів розглянути надані їй документи та підписати Акт приймання-передачі виконаних робіт та послуг. Підписи представників повинні бути завірені печатками сторін.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином або у передбачений Договором строк, Сторона - 2 призначає Стороні - 1 строк для усунення недоліків, а в разі невиконання Стороною - 1 цієї вимоги може відмовитись від Договору, достроково його розірвавши у односторонньому порядку, та вимагати відшкодування збитків (п. 6.4 договору).
Також, 05.05.2008 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року (про особливі умови виконання), якою Генеральний договір було доповнено розділом 8 "Особливі умови".
Так, за умовами даної угоди сторони домовились, зокрема, про наступне:
- кожна із сторін має право в односторонньому порядку відмовитись від договору та усіх додатків до нього у разі невиконання та (або) неналежного виконання зобов'язань за договором іншою стороною (п. 8.3);
- у випадку дострокового розірвання договору та (або) відмови від нього хоча б однією із сторін, кожна сторона повертає іншій стороні все отримане по договору.
Сторона, яка на момент дострокового розірвання договору та (або) відмови від нього хоча б однією із сторін отримала від іншої сторони грошові кошти за договором, зобов'язана повернути їх на протязі 10-ти робочих днів з дати вручення їй відповідної письмової вимоги іншої сторони (п.8.4);
- за несвоєчасне повернення грошових коштів, результатів (матеріалів) робіт винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у цей період, від суми неповернених коштів або договірної вартості неповернених результатів (матеріалів) робіт, за кожний день затримки (п.8.5).
Крім цього, на виконання умов пунктів 2.1.1 - 2.1.6 Генерального договору сторони підписали Додатки №№ 1-6 до Генерального договору.
Також, 31.12.2008 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року, якою сторони внесли зміни до пункту 3.1.2 Генерального договору і встановили, що зобов'язання, передбачені пунктами 2.1.2 та 2.1.3 повинні бути виконані у повному обсязі не пізніше 01 грудня 2009 року.
На виконання своїх зобов'язань за Генеральним договором № 003-08-25 від 05.05.2008 року позивач здійснив авансове перерахування грошових коштів відповідачу в загальній сумі 6 531 000,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" (т.1, а.с. 54-55).
Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем 02.06.2010 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" направлено повідомлення від 02.06.2010 № 04/10-18 про відмову від Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року та вимогу від 02.06.2010 № 04/10-17 про повернення авансу в розмірі 6 531 000,00 грн., що підтверджується описами вкладення у цінний лист та фіскальними чеками підприємства поштового зв'язку (т.1, а.с. 56-65).
Повідомлення від 02.06.2010 № 04/10-18 про відмову від Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року та вимога від 02.06.2010 № 04/10-17 про повернення авансу в розмірі 6 531 000,00 грн. отримані відповідачем 09.06.2010, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 58, 60, 62-63).
Вимога про повернення авансу в розмірі 6 531 000,00 грн. залишена відповідачем без задоволення.
У зв'язку з тим, що відповідачем вимога позивача про повернення авансованих грошових коштів виконана не була, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення неповернутого авансу в сумі 500 000 грн. 00 коп.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Оцінивши зміст Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року та додаткових угод до нього, з яких виникли спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є змішаним договором, в якому в містяться елементи як договору підряду, так і договору про надання послуг.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3.1.2 Генерального договору (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою до нього від 31.12.2008 року) зобов'язання, передбачені пунктами 2.1.2 та 2.1.3 повинні бути виконані відповідачем у повному обсязі не пізніше 01 грудня 2009 року.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Як вже зазначалось вище, на виконання своїх зобов'язань за Генеральним договором № 003-08-25 від 05.05.2008 року позивач здійснив авансове перерахування грошових коштів відповідачу в загальній сумі 6 531 000,00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" (т.1, а.с. 54-55).
Відповідачем в свою чергу зобов'язання за договором виконані не були, доказів на підтвердження зворотнього останнім до суду не надано.
Так, відповідно до умов пунктів 5.1-5.3 Генерального договору сторони домовились оформлювати факти виконання відповідачем робіт, надання ним послуг і отримання вказаного позивачем разом з результатами та матеріалами виконання актами приймання-передачі виконаних робіт та послуг.
Згідно з пунктом 8.2 (в редакції Додаткової угоди від 05.05.2008 року) акт приймання-передачі виконаних робіт та послуг, підписаний повноважними представниками сторін та завірений їх печатками сторони домовились вважати єдиним доказом своєчасного та належного виконання відповідачем зобов'язань за договором.
При цьому, сторони обумовили у пункті 4.13 Генерального договору, що саме акти приймання-передачі виконаних робіт та послуг, оформлені відповідно до діючого законодавства України, є підставою для сплати позивачем відповідачу решти коштів, належних до виплати за цим договором та здійснення остаточних розрахунків.
Актів приймання-передачі виконаних робіт та послуг, підписаних сторонами і скріплених їх печатками до суду не надано.
Крім цього, рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2011 року у справі № 45/30 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 року у справі № 45/30) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" про визнання Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року недійсним та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" про зобов'язання підписати акти встановлено факт не підписання з боку ТОВ "СБФ "СІЕНДЖІ" заявлених ТОВ "ТЕК "Ітера Україна" у позові актів та відмовлено у задоволенні цього зустрічного позову повністю.
Також, в постанові Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 року у справі № 45/30 встановлено, що акти приймання-передачі за договором свідчать про наявність чи відсутність факту передачі однією стороною предмету та прийняття його іншою стороною, що є лише доказом, а не окремим обов'язком щодо виконання сторонами договірних зобов'язань; … суд не може примусити суб'єкта господарювання підписати акт, оскільки це є втручанням в його господарську діяльність і може призвести до порушення його вільного волевиявлення.
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів виконання зобов'язань за Генеральним договором № 003-08-25 від 05.05.2008 року.
Частинами 2-4 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника відмовитись від договору у визначених випадках: - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим; - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, та після невиконання підрядником вимоги про усунення недоліків у призначений строк; - а також у будь-який час до закінчення роботи.
Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін; порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання допускається, якщо про таке встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили двосторонній правочин, мають право відмовитися від нього у випадках, передбачених законом, навіть і у тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Згідно з ч. 4 ст. 214 Цивільного кодексу України правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.
Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання; внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання у повному обсязі зобов'язання припиняється.
Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що і без звернення до суду договір вважається розірваним у силу самого факту односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором або законом.
Так, пунктами 3.3, 3.4, 6.4, 8.1, 8.3, 8.4 Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року з урахуванням додаткових угод до нього передбачено право сторін на відмову від договору в односторонньому порядку, в результаті якої даний договір буде вважатися розірваним.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем 02.06.2010 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" направлено повідомлення від 02.06.2010 № 04/10-18 про відмову від Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку (т.1, а.с. 64-65).
Дане повідомлення отримано відповідачем 09.06.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 62-63).
Враховуючи отримання відповідачем 09.06.2010 повідомлення про відмову від Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року, даний договір вважається розірваним.
Відповідно до ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору сторони мають право вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо таке встановлено договором.
Відповідно до п. 8.4 договору (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою від 05.05.2008 року) у випадку дострокового розірвання договору та (або) відмови від нього хоча б однією із сторін, кожна сторона повертає іншій стороні все отримане по договору.
У зв'язку з відмовою від договору в односторонньому порядку, позивачем 02.06.2010 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" направлено вимогу від 02.06.2010 № 04/10-17 про повернення авансу в розмірі 6 531 000,00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку (т.1, а.с. 57,59).
Дана вимога отримана відповідачем 09.06.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1, а.с. 58, 60), проте залишена останнім без задоволення.
Доводи апелянта про недійсність Додаткової угоди від 05.05.2008 року до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року, зокрема і п. 8.4, яким передбачено повернення однією стороною іншій стороні всього отриманого за договором у випадку дострокового розірвання договору та (або) відмови від нього хоча б однією із сторін, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, відповідачем доказів визнання недійсною судом вищезазначеної Додаткової угоди не надано.
В засіданнях суду апеляційної інстанції представник відповідача зазначав про те, що в провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/26019 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" про визнання недійсними окремих частин Додаткової угоди від 05.05.2008 до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року.
В судовому засіданні 22.05.2013 представник відповідача повідомив про прийняття рішення господарським судом міста Києва по вищезазначеній справі, яким у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними окремих частин Додаткової угоди від 05.05.2008 до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року відмовлено.
Таким чином, відповідачем належних доказів на підтвердження недійсності як всієї Додаткової угоди від 05.05.2008, так її окремих частин до суду не надано.
Отже, доводи апелянта про недійсність Додаткової угоди від 05.05.2008 року до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008 року відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, п. 8.4 договору (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою від 05.05.2008 року) передбачено, що сторона, яка на момент дострокового розірвання договору та (або) відмови від нього хоча б однією із сторін отримала від іншої сторони грошові кошти за договором, зобов'язана повернути їх на протязі 10-ти робочих днів з дати вручення їй відповідної письмової вимоги іншої сторони.
Отже, враховуючи отримання 09.06.2010 відповідачем вимоги від 02.06.2010 № 04/10-17 про повернення авансу, строк виконання даного зобов'язання на момент звернення позивача з позовом до суду настав, проте зобов'язання виконано не було.
Так, відповідач необґрунтовано не повернув позивачу кошти у заявленій до стягнення сумі.
Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки факт перерахування позивачем відповідачу авансових коштів в сумі 500 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, встановлений строк для повернення відповідачем даних коштів сплинув, а доказів повернення вищезазначених коштів, як і виконання робіт, надання послуг останнім до суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми правомірно задоволена судом першої інстанції.
Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 50 398 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 3 % річних в сумі 35 671 грн. 23 коп. та неустойку в сумі 75 965 грн. 75 коп.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Повернення авансового платежу внаслідок припинення дії договору стало грошовим зобов'язанням відповідача.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання вказаного грошового зобов'язання перед позивачем колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 50 398 грн. 17 коп. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 35 671 грн. 23 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.
Стосовно задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки (пені) в сумі 75 965 грн. 75 коп., слід зазначити наступне.
Неустойка за несвоєчасне повернення грошових коштів в сумі 75 965 грн. 75 коп. розрахована позивачем за період починаючи з 03.11.2011 по 01.11.2012.
Тобто, нарахування неустойки позивачем проводилось за останній рік до моменту подання даної позовної заяви до суду.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 8.5 договору (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою від 05.05.2008 року) за несвоєчасне повернення грошових коштів, результатів (матеріалів) робіт винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у цей період, від суми неповернених коштів або договірної вартості неповернених результатів (матеріалів) робіт, за кожний день затримки.
Отже, умовами договору не передбачено нарахування неустойки у строк один рік до дня подачі до суду позовної заяви.
Положення вказаного пункту щодо нарахування за кожен день затримки визначає алгоритм розрахунку та в свою чергу свідчить, що дана неустойка за своєю природою є пенею.
Тому, нарахування неустойки потрібно проводити у шестимісячний строк з дня виникнення прострочки.
Враховуючи те, що зобов'язання з повернення авансових коштів повинно було бути виконано відповідачем до 19.06.2010 (10 днів з дати вручення вимоги позивача про повернення авансу, оскільки така вимога отримана відповідачем 09.06.2010), то нарахування неустойки потрібно проводити за період з 20.06.2010 по 26.12.2010.
Отже, період за який було нараховано позивачем неустойку за несвоєчасне повернення грошових коштів є невірним.
Суд самостійно не може визначити пеню за зовсім інший період ніж заявлено позивачем.
Тому, сума неустойки розрахована за вказаний період не підлягає задоволенню.
Крім цього, відповідач на підставі п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України заявив про застосування строку позовної давності.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік встановлена, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як вже було зазначено вище, зобов'язання з повернення авансових коштів повинно було бути виконано відповідачем до 19.06.2010.
З вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання.
Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-27гс12.
Тому, навіть розрахувавши пеню за шість місяців з моменту виникнення прострочки (з 20.06.2010 по 26.12.2010) позивач мав право звернутись до суду з вимогою про стягнення неустойки в сумі 75 965 грн. 75 коп. протягом одного року.
З вимогою про стягнення неустойки в сумі 75 965 грн. 75 коп. позивач звернувся (відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду) 01.11.2012, тобто після спливу строку позовної давності.
Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем у додаткових поясненнях (т.2, а.с. 36-39) заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки.
Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Проте, судом першої інстанції в порушення вищенаведених норм було прийнято рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, однак не застосував норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а відтак його висновки щодо наслідків розгляду даної справи в частині задоволення вимог про стягнення неустойки не є законними та обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення неустойки в сумі 75 965 грн. 75 коп. В решті рішення залишається без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 11 720 грн. 67 коп. та апеляційної скарги в сумі 5 860 грн. 34 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-53/15430-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" про стягнення 662 035 грн. 16 коп. задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-53/15430-2012 про задоволення позову в повному обсязі скасувати в частині задоволення вимоги про стягнення неустойки в сумі 75 965 грн. 75 коп.
В цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні даної позовної вимоги.
3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "ІТЕРА УКРАЇНА" про стягнення 662 035 грн. 16 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" (м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 2, код ЄДРПОУ 32668118) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" (м. Київ, вулиця Святошинська, будинок 34, код ЄДРПОУ 33778270) 550 398 грн. 17 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 35 671 грн. 23 коп. 3% річних та 11 720 грн. 67 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.».
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-будівельна фірма "СІЕНДЖІ" (м. Київ, вулиця Святошинська, будинок 34, код ЄДРПОУ 33778270) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Ітера Україна" (м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 2, код ЄДРПОУ 32668118) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 760 грн. 02 коп.
5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
6. Матеріали справи № 5011-53/15430-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.
Судді Дідиченко М.А.
Руденко М.А.