73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"20" травня 2013 р. 15 год. 50 хв.Справа № 821/1023/13-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Попова В.Ф.,
при секретарі: Якущенко К.Ю.,
за участю:
позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Кротко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Цюрупинському районі, відповідач), в якому просить захистити своє порушене право, визначене статтею 58 Конституції України, шляхом скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2013р. № 0000011500 про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води на 510,00 грн., у тому числі за штрафними санкціями на 510,00 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги, пояснили, що за спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції за не подання звітності зі збору за спеціальне використання води. Вважають, що вимоги відповідача щодо подачі звітності є протиправними, оскільки отримана вода використовується для задоволення санітарно-гігієнічних потреб і тому позивач не є платником цього податку.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, обґрунтовуючи свої заперечення на позов, пояснила, що позивач є вторинним водокористувачем, за характером здійснення підприємницької діяльності (громадське харчування) використовує воду не тільки для санітарно-гігієнічних потреб, але й для приготування напоїв, миття посуду, яким користуються відвідувачі кафе, та ін., тобто використовує воду в господарській діяльності. Тому позивач мав звітувати про отриману воду та напрями її використання для визначення можливого розміру грошового зобов'язання із збору за спеціальне використання води.
На думку відповідача, він правомірно застосував до позивача штрафні санкції за не подання податкової звітності із збору за спеціальне використання води, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта від 04.02.2013 р. № 85/1500/НОМЕР_2, складеного за наслідками камеральної перевірки податкової звітності позивача.
За зазначеним актом перевірки відповідачем встановлено, що позивач в порушення пунктів 328.1, 328.3 ст.328 Податкового кодексу України не надав податкову декларацію по збору за спеціальне використання води за І, ІІ та ІІІ квартали 2012 року.
Як зазначає відповідач, МКП "Водоканал" листом від 25.02.2013р. № 85 повідомив податковий орган, що позивач за І-ІІІ квартали 2012 року використав води 244,4 куб. м. води. Місцем споживання води є заклад громадського харчування, який належить та використовується позивачем. Оскільки отримана вода може бути використана як для здійснення підприємницької діяльності, так і для задоволення санітарно-гігієнічних потреб позивача, відповідач вважає, що позивач мав надавати податкові декларації по збору за спеціальне використання води, у якій декларувати напрям використання отриманої води.
Відповідно до п. 323.1 ст. 323 ПК України платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Згідно з п. 323.2 ст. 323 ПК України не є платниками збору водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та платників єдиного податку.
За приписами п. 326.1 ст. 326 ПК України водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.
Як підтвердив позивач, отримана від МКП "Водоканал" у 2012 році вода використовувалась для обслуговування закладу громадського харчування , який належить та позивачу та використовується ним для отримання доходів від підприємницької діяльності. Але, позивач стверджує, що отримана вода була використана виключно для задоволення його санітарно-гігієнічних потреб. Ці відомості не підтверджені та не спростовані відповідачем під час розгляду справи, оскільки документальна перевірки напрямів та обсягів використання отриманої води не проводилась.
Суд звертає увагу, що предметом спору у справі не є наявність та розмір грошових зобов'язань позивача із збору за спеціальне використання води у 2012 році, спірним є існування у позивача обов'язків щодо надання податкової звітності з цього збору.
На думку суду, визначаючи обов'язок платника податків стосовно надання податкової звітності із збору за спеціальне використання води, платник та податковий орган мають виходити із специфіки здійснення підприємницької діяльності цього платника податків.
Оскільки, отримана вода має подвійне призначення, тобто може бути використана у виробничій та невиробничій діяльності суб'єкта господарювання, тому суд вважає, що позивач у 2012 році мав надавати позивачеві податкову звітність із збору за спеціальне використання води, у якій визначати пільговий та виробничий об'єм спожитої води, або взагалі нічого не зазначаючи.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач у 2012 році не виконав податковий обов'язок щодо надання відповідачеві податкових декларацій збору за спеціальне використання води і тому за спірним податковим повідомленням-рішенням до платника збору правомірно застосовано штрафні санкції за не подання податкової звітності за І-ІІІ квартали 2012 року.
За змістом ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, якою визначені підставі для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем не надано суду належних доказів на обґрунтування своїх вимог. В свою чергу, підстави, на які посилається відповідач, та встановлені судом обставини свідчать про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,
постановив:
В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2013р. № 0000011500 - відмовити повністю.
Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судовий збір у сумі 51,00 грн. (п'ятдесят одна гривня нуль копійок), сплачений згідно квитанції № 0410033 від 08.04.2013 р., як такий, що сплачений надлишково.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 травня 2013 р.
Суддя Попов В.Ф.
кат. 8.2