ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 34/25
11.02.09
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф»
про
стягнення 90 576,92 грн.
Суддя
Сташків Р.Б.
Представники:
від позивача
Дубовик А.А., нач. юр. відділу, дов. №736 від 21.04.2008;
від відповідача
не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» (далі -Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф» (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 90 576,92 грн. за поставлену продукцію за видатковими накладними, з яких 90 532,40 грн. основна заборгованість, 44,52 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2008 порушено провадження у справі №34/25 та призначено розгляд справи на 26.01.2009.
26.01.2009 відкладено розгляд справи на 11.02.2009.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за поставлений товар за видатковими накладними в сумі 90 532,40 грн.
У ході проведення судового засідання 11.02.2009 Позивач уточнив позовні вимоги та повідомив, що Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, а відтак, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 60 004,00 грн.
Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Ухвали суду надсилались Відповідачу за адресою: 04073, м. Київ, вул. Сирецька,28/2, зазначеною у позовній заяві.
Юридична адреса Відповідача підтверджується наданим Відповідачем Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від13.01.2009.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як слідує з матеріалів справи та пояснень представника Позивача, Позивач протягом серпня-вересня 2008 року поставив Відповідачу товар на загальну суму 138 742,32 грн., що підтверджується видатковими накладними:
№ПМ-0003172 від 29.08.2008 на загальну суму 68 209,92 грн.;
№ПМ-0003473 від 22.09.2008 на загальну суму 44 528,40 грн.;
№ПМ-0003538 від 25.09.2008 на загальну суму 26 004,00 грн.
Товар відповідно до довіреностей №100 від 29.08.2008, №222 від 22.09.2008 та №242 від 25.09.2008 отримав Фісун Владислав Леонідович.
19.11.2008 Позивач направив на адресу вимогу, в порядку ст. 530 ЦК України, з проханням сплатити за неотриманий та несплачений товар не пізніше 30 днів з дня підписання кожної з вищевказаних видаткових накладних на поточний банківський рахунок ТОВ «Поліграфімпорт».
Дана вимога була отримана Відповідачем 04.12.2008, про що зокрема свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення №5042863 від 02.12.2008.
Однак, Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, про що зокрема свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 ЦК України).
Частиною 1 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі -ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Пунктом 1 статті 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Відповідно до частин 2, 3, статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Таким чином, між сторонами у справі було укладено договір поставки, про що зокрема свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні та довіреності.
В матеріалах справи наявний Акт звірки взаєморозрахунків складений, підписаний та скріплений печатками обох підприємств, відповідно до якого заборгованість Відповідача станом на 04.02.2009 складає 60 004,00 грн.
У пункті 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 №01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006»зазначалось, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, Відповідач повинен був оплатити вартість поставленого Позивачем товару в сумі 60 004,00 грн. у семиденний термін після отримання вимоги.
Відтак, суд визнає вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 60 004,00 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що ж стосується вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 44,52 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи той факт, що судом задоволено вимогу Позивача про стягнення 60 004,00 грн. основного боргу, вимога Позивача про стягнення з відповідача 44,52 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача в сумі 44,52 грн. Розрахунок Позивача відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.
Враховуючи той факт, що Відповідачем було сплачено частково суму основного боргу, вже після порушення провадження у даній справі, судові витрати, які були понесені Позивачем, в порядку ст. 49 ГПК України, підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вольф» (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, ідентифікаційний код 23395449, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, ідентифікаційний код 31987931) 60 004 (шістдесят тисяч чотири) грн. 00 коп. боргу, 44 (сорок чотири) грн. 52 коп. 3% річних, а також 906 (дев'ятсот шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Суддя Сташків Р.Б.