04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" травня 2013 р. Справа№ 5011-47/14304-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Новікова М.М.
при секретарі Загрунній Л.І.
від позивача: Яворська Г.І. -дов. № б/н від 15.10.2011 р.
від відповідача: Палій Є.В. - дов. № 225-КР-346 від 12.03.2013 р.
від третьої особи-1: не з'явились
від третьої особи-2: не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю
„Київське будівельне підприємство № 3"
на рішення Господарського суду м. Києва
від 06.02.2013 р.
у справі № 5011-47/14304-2012 (суддя Любченко М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
„Київське будівельне підприємство № 3"
до Київської міської ради
за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту економіки та інвестицій
виконавчого органу Київської міської ради
(Київської міської державної адміністрації)
за участю третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту будівництва та житлового
забезпечення виконавчого органу Київської
міської ради (Київської міської державної
адміністрації)
про визнання недійсним пункту рішення та пункту
договору
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство №3", звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради, про визнання недійсним та скасування п.2.1.7 рішення № 419-11/1829 від 15.07.2004 р. Київської міської ради, як такого, що суперечить нормам Закону України "Про планування і забудову територій"; визнання недійсним та виключення абзацу 9 п.8.4 договору оренди земельної ділянки від 03.11.2004р., який укладено між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство №3" в частині обов'язку передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинків (крім службової), як такого, що суперечить нормам Закону України "Про планування і забудову територій".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що п. 7 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набув чинності 12.03.2011 р., органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, що не може перевищувати 4% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.02.2013 р. у справі № 5011-47/14304-2012 в задоволенні позову відмовлено повністю. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство № 3" (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Новопромислова, буд.7/8, ЄДРПОУ 32156847) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2925,51 грн., сплачений на підставі платіжного доручення № 66 від 05.10.2012 р.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство №3" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 20.02.2013 р., в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2013 р. у справі № 5011-47/14304-2012, позовні вимоги задовольнити, припинити правовідношення шляхом: визнання недійсним та скасування пункту 2.1.7 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 419-11/1829; визнання недійсним та виключення абзацу 9 пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки від 03.11.2004 р., укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство № 3" в частині обов'язку передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 5 % загальної площі будинків (крім службової).
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2013 р. у справі № 5011-47/14304-2012 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський будівельне підприємство № 3" прийнято до провадження та призначено на 11.04.2013 р.
11.04.2013 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду третьою особою-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні від 11.04.2013 р. представники третіх осіб-1, 2 наголосили на тому, що вони є третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а не позивача, як помилково зазначено в рішенні Господарського суду м. Києва від 06.02.2013 р. у справі № 5011-47/14304-2012. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції визначила, що треті особи-1,2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору виступають на стороні відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 р. у справі № 5011-47/14304-2012 було відкладено розгляд справи на 16.05.2013 р., у зв'язку з витребуванням додаткових доказів.
13.05.2013 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду третьою особою-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи.
15.05.2013 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивачем подано письмові пояснення по справі, в яких останній просить апеляційну скаргу задовольнити.
Встановлено, що в судове засідання 16.05.2013 р. представники третіх осіб-1, 2 не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2013 р. у справі № 5011-47/14304-2012, позовні вимоги задовольнити, припинити правовідношення шляхом: визнання недійсним та скасування пункту 2.1.7 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 р. № 419-11/1829; визнання недійсним та виключення абзацу 9 пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки від 03.11.2004 р., укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство № 3" в частині обов'язку передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 5 % загальної площі будинків (крім службової).
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляцій скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2013 р. у справі № 5011-47/14304-2012 - без змін.
Судом встановлено, що 30.04.2013 р. до Господарського суду м. Києва від Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява про виправлення описки в ухвалі від 22.01.2013 р. та рішенні Господарського суду м. Києва від 06.02.2013 р. у справі № 5011-47/14304-2012. Листом Господарського суду м. Києва від 13.05.2013 р. надано відповідь Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що заява про виправлення описки в ухвалі від 22.01.2013 р. та рішенні Господарського суду м. Києва від 06.02.2013 р. у справі № 5011-47/14304-2012 буде розглянута після повернення справи до Господарського суду м. Києва.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Нормами ст.ст. 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
15.07.2004 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 419-11/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", у відповідності до якого, Товариству з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство № 3", за умови виконання п. 2.1 цього рішення, передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 1,15 га для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на просп. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва.
У відповідності до п.п.2.1, 2.1.6, 2.1.7 вказаного акту органу місцевого самоврядування позивача зобов'язано питання пайової участі вирішити відповідно до рішення № 271/431 від 27.02.2003 р. Київської міської ради "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"; передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової) відповідно до п. 41 рішення № 267/1142 від 18.12.2003 р. Київської міської ради "Про бюджет м. Києва на 2004 рік".
Згідно ст.12 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення № 419-11/1829 від 15.07.2004 р.) встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
На виконання рішення № 419-11/1829 від 15.07.2004 р. Київської міської ради 03.11.2004 р. між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки.
Згідно із п.п. 1.1, 2.1 договору, орендодавець на підставі п. 2 рішення № 419-11/1829 від 15.07.2004 р. Київської міської ради за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку на просп. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва розміром 11548 кв. м (кадастровий номер 8000000000:90:137:0091) для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом.
Пунктом 8.4 договору встановлено, що орендар зобов'язався, у тому числі, передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинку (крім службової) на підставі п. 41 рішення № 267/1142 від 18.12.2003 р. Київської міської ради "Про бюджет м. Києва на 2004 рік"; питання пайової участі вирішити відповідно до рішення № 271/431 від 27.02.2003 р. Київської міської ради "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва".
За змістом п. 1.1 додатку 1 до рішення № 271/431 від 27.02.2003 р. Київської міської ради "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (яке діяло на момент укладання договору № 92 від 21.02.2005 р.) пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати. Одноразовий внесок включає в себе наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.
Згідно зі ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 2 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент підписання договору оренди землі від 03.11.2004 р.) встановлено, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
21.02.2005 р. між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство № 3" було підписано договір № 92,
Згідно із п. 1.1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 07.04.2006 р.) предметом цього договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у зв'язку з будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир 18880,75 кв. м) з вбудованими приміщеннями площею 2230,2 кв. м (в тому числі: підприємство громадського харчування - 709,9 кв. м, магазин - 1235,65 кв. м, перукарня - 148,65 кв. м, приймальний пункт пральні - 136 кв. м) на просп. Павла Тичини, 18-б у Дніпровському районі м. Києва.
Пунктом 1.2 зазначеного договору встановлено, що розмір пайового внеску, згідно з розрахунком, становить 1825,75 тис. грн. і підлягає уточненню після затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації.
Відповідно до п.п. 2, 2.1, 2.2 додаткової угоди № 1 від 07.04.2006 р. до договору № 92 від 21.02.2005 р. розмір пайової участі (внеску) у зв'язку зі зміною техніко-економічних показників проекту та згідно із п. 1.2 договору підлягає коригуванню. Скоригована сума пайового внеску під житлову частину становить 1703,36 тис. грн. Пайовий внесок у зв'язку з будівництвом вбудованих приміщень визначається окремими розрахунками і становить 1178,8 тис. грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив оплату на підставі договору № 92 від 21.02.2005 р. на загальну суму 2879160 грн.
Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Пунктом 1 роз'яснення № 02-5/35 від 26.01.2000 р. Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" встановлено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. При цьому, у пункті 2 зазначеного роз'яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Частиною 1 ст. 59 Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що рішення № 419-11/1829 від 15.07.2004 р. було прийнято Київською міською радою в межах повноважень органу місцевого самоврядування та у відповідності до вимог Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" тощо, які діяли на момент його прийняття та є обов'язковим до виконання.
У відповідності до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, з огляду на наведене, Київська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство № 3" як сторони договору оренди від 03.11.2004 р., визначили умови вказаного договору на власний розсуд та прийняли на себе зобов'язання щодо його виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 40 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Згідно із п. 7 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.
За змістом п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.
З врахуванням вищезазначеного Товариство з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство № 3" не позбавлено права та можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав, а також законних інтересів, обравши спосіб захисту, що прямо передбачений наведеним нормативно-правовим актом.
Пунктом 2 Роз'яснення № 02-5/111 від 12.03.1999 р. Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" передбачено, що сторони не позбавлені права укласти угоду про внесення змін до договору з метою приведення його у відповідність із законом або про розірвання договору.
Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування п. 2.1.7 рішення № 419-11/1829 від 15.07.2004 р. Київської міської ради, визнання недійсним пункту договору оренди земельної ділянки від 03.11.2004 р., який встановлює обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське будівельне підприємство № 3" передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинків (крім службової) слід відмовити.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 06.12.2012 р. у справі № 5011-47/14304-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство № 3" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.02.2013 р. у справі № 5011-47/14304-2012 - без змін.
2. Матеріали справи № 5011-47/14304-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Зубець Л.П.
Новіков М.М.