Первомайський міськрайонний суд Харківської області
Справа № 2030/4530/12
провадження № 1-кп/632/6/13
22 травня 2013 р. м. Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області в складі: судді Васяновича Г.М., за участю секретарів судового засідання Боровок Т.П., Тимченко С.В., Первушиної Г.С., прокурорів Сапсая І.В., Фільова С.В., потерпілого ОСОБА_1, обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника - адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки і мешканки АДРЕСА_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, українки, громадянки України, з професійно - технічною освітою, не працюючої, не заміжньої, в силу ст. 89 КК України не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця та мешканця АДРЕСА_5, росіянина, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -
ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб шляхом зловживання довірою заволоділи майном ОСОБА_1 за таких обставин.
Так, 13 листопада 2012 року близько першої години ОСОБА_2 зустрілася з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за місцем мешкання останнього в кімнаті АДРЕСА_5.
Знаходячись на першому поверсі вказаного будинку вони зустріли незнайомих людей, між якими відбувалася лайка. Серед зазначених осіб ОСОБА_4 впізнав свого знайомого ОСОБА_1, якого взяв за руку та вивів на вулицю, де попросив у останнього 10 гривень. ОСОБА_1 погодився та передав йому гроші.
Після цього ОСОБА_4 знов попросив у ОСОБА_1 гроші, не вказуючи суму. Під час даної розмови, до них підійшли ОСОБА_3 та ОСОБА_2
ОСОБА_1 погодився та пояснив, що грошей при собі він не має, але при ньому є банківська картка «Ощадбанку» з якої можна зняти кошти в сумі 100 гривень. При цьому потерпілий добровільно передав банківську картку ОСОБА_4
Після цього ОСОБА_4 покликав ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Всі разом пішли до банкомату, який знаходиться за адресою: Харківська область, м. Первомайський, вул. Маршала Гречко, 24-А.
Знаходячись біля банкомату ОСОБА_4 передав банківську картку ОСОБА_2, а ОСОБА_1 передав їй код картки, який був записаний у нього на аркуші паперу.
ОСОБА_2 зняла через банкомат з картки кошти в сумі 100 гривень.
Зловживаючи довірою ОСОБА_1, а також скориставшись тим, що потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 перевірила залишок коштів на банківській картці та виявила, що баланс становить більше 1500 гривень, про що повідомила ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Дізнавшись, що на банківській картці у ОСОБА_1 є грошові кошти, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 діючи із корисливих мотивів домовилися про їх викрадення шляхом зловживання довірою потерпілого, а також користаючись тим, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Зі згоди ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_2, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння коштами ОСОБА_1, зловживаючи його довірою, а також користуючись тим, що потерпілий знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, та без перешкод передав банківську картку та код, не усвідомлюючи негативних наслідків такої передачі, здійснила зняття 1500 гривень.
В свою чергу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свідомо перебували біля ОСОБА_2 для досягнення злочинної мети.
Одразу після зняття грошей в сумі 1500 гривень ОСОБА_2 передала ОСОБА_4 500 гривень, а ОСОБА_3 1000 гривень.
Через незначний проміжок часу обвинувачені витратили частину коштів на власні потреби.
Таким чином ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 шляхом зловживання довірою заволоділи майном ОСОБА_1, спричинивши останньому матеріальну шкоду в розмірі 1500 гривень.
Дії ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
21 травня 2013 року між потерпілим і обвинуваченими відповідно до вимог ст. 471 КПК України були укладені угоди про примирення.
Згідно даних угод потерпілий ОСОБА_1 та обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 190 КК України, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинні понести ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3, у виді штрафу в розмір 1000 гривень, кожний.
Відповідно до вказаних угод, матеріальні збитки ОСОБА_1 були відшкодовані в повному обсязі, потерпілий претензій до обвинувачених не має, цивільний позов у даному кримінальному проваджені не заявлений. В угодах передбачені наслідки укладення та затвердження угод про примирення, встановлені ст. 473 КПК України.
Розглядаючи питання про затвердження угод суд виходить з наступного.
В судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та захисник - адвокат ОСОБА_5 просили затвердити угоди про примирення.
Потерпілий ОСОБА_1 наполягав на затвердженні угод про примирення.
Прокурор підтримав позицію обвинувачених та потерпілого щодо затвердження угод про примирення.
Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, який згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченим, суд визнає щире каяття останніх та добровільне відшкодування завданого збитку.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені цілком розуміють права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом.
Потерпілий також розуміє наслідки укладення та затвердження даних угод, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального та Кримінального кодексів України.
Крім того, суд переконався, що обвинувачені цілком розуміють права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угод про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченими ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та призначення обвинуваченим узгодженого сторонами виду і міри покарання.
Запобіжні заходи відносно: ОСОБА_2 - підписку про не виїзд, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 - особисте зобов'язання, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази: гроші в сумі 1197 гривень, банківську картку, особистий ідентифікаційний код до банківської картки, светр, відповідно до п. 5 ч. 9. ст. 100 КПК України - повернути потерпілому ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 373. 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду від 21 травня 2013 року про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченою ОСОБА_2.
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 1000 гривень.
Затвердити угоду від 21 травня 2013 року про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_4.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 1000 гривень.
Затвердити угоду від 21 травня 2013 року про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_3.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 1000 гривень.
Запобіжні заходи відносно: ОСОБА_2 - підписку про не виїзд, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 - особисте зобов'язання, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Речові докази: гроші в сумі 1197 гривень, банківську картку, особистий ідентифікаційний код до банківської картки, светр, відповідно до п. 5 ч. 9. ст. 100 КПК України - повернути потерпілому ОСОБА_1
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Первомайський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК України;
- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Копії вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: Г. М. Васянович