Іменем України
05.02.09 Справа №8/443-08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Кагітіна Л.П. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Пересаді О.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Ващук М.В. (довіреність б/н від 14.10.2008 р.);
Астахов А.І. (довіреність б/н від 01.02.2008 р.)
від відповідача - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» (м. Нова Каховка Херсонської області)
на рішення господарського суду Херсонської області від 14.11.2008 р. у справі № 8/443-08
за позовом Спільної виробничо-комерційної фірми «Діпаріс» (м. Херсон)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго»
(м. Нова Каховка Херсонської області)
про стягнення 358 187,88 грн.,
Спільна виробничо-комерційна фірма «Діпаріс» звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» 266821,20 грн. основного боргу за договором підряду № 22 від 14.07.2007 р., а також 28814,40 грн. пені за несвоєчасну оплату підрядних робіт та будівельних матеріалів, 57815,40 грн. втрат від інфляції та 4736,88 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 27.10.2007 р. по 30.05.2008 р.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.11.2008 р. у справі № 8/443-08 (суддя Хом'якова В.В.) позовні вимоги СВКФ “Діпаріс» задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 266821,20 грн. основного боргу, 24280,73 грн. пені, 52772,00 грн. втрат від інфляції та 4386,10 грн. річних. В решті позову відмовлено. Судові витрати у справі покладено на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог обґрунтовано приписами ст.ст. 526, 837 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського Кодексу України, умовами Договору підряду № 22 та наявністю у відповідача заборгованості за цим договором в розмірі 266 821,20 грн. Часткова відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції мотивована невірним визначенням позивачем періоду їх нарахування.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю “Південенерго» (відповідач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Заявник просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 14.11.2008 р. у справі № 8/443-08 і прийняти інше рішення.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає рішення господарського суду Херсонської області незаконним, прийнятим за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням окремих норм матеріального і процесуального права. Зокрема, не погоджується з висновком суду щодо дати підписання Акта приймання виконаних робіт за жовтень 2007 р., стверджує, що ним його було підписано не 01 листопада 2007 р., а в грудні 2007 р. Крім того, заявник посилається на те, що не отримував від позивача довідку форми КБ-3, у зв'язку з чим вважає, що строк сплати боргу ще не настав, тож господарським судом неправомірно стягнуто з нього суму основного боргу, пеню та інші санкції.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Південенерго» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.12.2008 р.
На підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника заявника (відповідача) та враховуючи подане ним клопотання про відкладення слухання справи, розгляд справи було відкладено на 05.02.2009 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 187 від 05.02.2009 р. справу № 8/443-08 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Зубкова Т.П. (доповідач), судді Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М.
Позивач у справі - Спільна виробничо-комерційна фірма «Діпаріс» апеляційну скаргу відповідача не визнає, вважає її безпідставною, а рішення суду у справі - законним. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві на скаргу. Зокрема, зазначив, що Додатковою угодою від 02.08.2007 р. до договору підряду № 22 сторони погодили вартість складних паль, а саме: вартість занурення однієї складної палі довжиною 22 м складає 1733,70 грн., вартість палі ОС-12.35 (основна паля довжиною 12 м) складає 2300,00 грн., вартість палі ДС-10.35 (додаткова паля 10 м) складає 1925,00 грн. Вартість однієї палі довжиною 22 метри із занурюванням складає 1733,70 грн. + 2300,00 грн. + 1925,00 грн. = 5958,70 грн., а вартість 160 паль складає 953 392,00 грн. Таким чином, сторони погодили, що ціна договору підряду складає 953 392,00 грн. і в цю ціну включається і вартість паль як товару, і вартість робіт по їх занурюванню.
Позивач зауважує, що розмежувати оплати відповідача за договором підряду (плата за палі як за товар, або плата за роботи по їх занурюванню) неможливо і, з огляду на вищезазначене, в цьому немає жодного сенсу. Вказує, що вартість виконаних ним робіт складає 277 392,00 грн., що підтверджується відповідним актом приймання виконаних робіт за жовтень 2007 р. (форма КБ-2в), який підписаний обома сторонами (при цьому відповідачем в акті не зроблено жодних зауважень по кількості або якості робіт, отже роботи за договором підряду прийнято ним у повному обсязі); а вартість паль складає 719429,20 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання товару.
Наголошує, що належним чином виконав свої зобов'язання за договором підряду і передав виконані роботи відповідачу за актом, що є підставою для повного розрахунку.
Посилаючись на викладене, позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду від 14.11.2008 р. у справі № 8/443-08 - без змін.
В судових засіданнях представники позивача підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Відзначили, що на думку позивача доводи відповідача є надуманими і спрямовані на ухилення від оплати виконаних для нього позивачем робіт.
Відповідач (заявник апеляційної скарги) 05.02.2009 р. в судове засідання свого представника знов не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Згідно Повідомлення (оригінал міститься в матеріалах справи), поштове відправлення вручено уповноваженій особі ТОВ «Південенерго» 05.01.2009 р.
За клопотанням присутніх в судовому засіданні представників позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
По закінченні судового засідання 05.02.2009 р., за згодою присутніх представників позивача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача, Запорізький апеляційний господарський суд
У 2007 році між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південенерго» (Замовником, відповідачем у даній справі) та Спільною виробничо-комерційною фірмою «Діпаріс» (Підрядником, позивачем у даній справі) було укладено договір № 22 (далі - Договір), відповідно до умов якого Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався виконати власними та залученими силами і засобами роботи по зануренню паль в кількості 160 шт. довжиною 23 м, загальним об'ємом 451 м3, на об'єкті: 9-поверховий будинок по вул. 49 Гвардійської дивізії у м. Херсоні (абз.1 п. 1.1 Договору).
Згідно з абзацом 2 п. 1.1 Договору вартість робіт, передбачених п. 1.1 Договору, визначається рахунками і розрахунком договірної ціни, який є невід'ємною частиною даного Договору і підставою для взаємних розрахунків.
Договірну ціну узгоджено розділом 2 Договору «Ціна предмета Договору».
Первісно, згідно з п. 2.1 Договору, вартість робіт було визначено сторонами в сумі 290 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ).
При цьому пунктом 2.2 Договору сторони обумовили, що договірна ціна є динамічною, оформлюється розрахунком договірної ціни, узгодженим Сторонами, і може коригуватися у відповідності з п. 2.3 даного Договору…
Відповідно до п. 2.3 Договору встановлена при укладанні Договору договірна ціна робіт може змінюватись у випадку:
1. Зміни обсягів та складу робіт;
2. Зупинення робіт за рішенням замовника та обставинами непереборної сили;
3. Зміни в установленому порядку узгодженої з Замовником номенклатури матеріалів та обладнання.
4. Істотних розбіжностей фактичних та проектних умов, передбачити які при узгодженні договірної ціни Підрядник не міг.
Умови щодо здійснення розрахунків та платежів було визначено розділом 4 Договору.
Зокрема, п. 4.1 Договору встановлено, що розрахунок за виконані будівельно-монтажні роботи буде проводитись шляхом здійснення грошових платежів;
З метою покриття витрат, пов'язаних з перебазуванням механізмів та обладнання, а також придбання матеріалів та конструкцій, необхідних Підряднику для якісного та своєчасного виконання робіт, Замовник сплачує Підряднику аванс у розмірі 50% договірної вартості, визначеної в п. 2.1 Договору, протягом 5 днів з моменту підписання Договору ( п. 4.2 Договору).
Пунктом 4.3 Договору передбачалось, що остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 днів після підписання Сторонами Акта про фактично виконані роботи по формі КБ-2в та Довідки КБ-3 в комплекті з податковою накладною.
Як вбачається з пунктів 7.6 та 7.7 Договору, сторони обумовили, що за порушення строків оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,05% від вартості платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. У всіх випадках нарахування до сплати, сума пені не повинна перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасного виконання сторонами своїх зобов'язань.
02.08.2007 р. сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору (далі - Додаткова угода), якою вони змінили редакцію пункту 1.1 Договору щодо довжини паль: встановили, що позивач повинен виконати роботи по зануренню паль довжиною 22 м (замість 23 м, як передбачалось первісно).
Також сторони внесли зміни до пункту 2.1 Договору, виклавши його в наступній редакції: «Вартість робіт, зазначених в п. 1.1 Договору, визначається із розрахунку:
- ціна занурення складних паль довжиною 22 м - 1 733,70 грн./шт.;
- ціна паль з доставкою на об'єкт: ОС-12.35 - 2 300,00 грн./шт.;
ДС-10.35 - 1 925,00 грн./шт.
І орієнтовно складає 953 392,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%».
Крім того, Додатковою угодою сторони доповнили пункт 2.3 Договору підпунктом 5, встановивши таким чином, що зміна договірної ціни можлива також у випадку зміни цін на палі.
Пунктом 6. 2 Договору сторони встановили, що приймання робіт здійснюється до 25-го числа поточного місяця, а приймання КБ-3 - до 30-го числа поточного місяця.
На виконання умов Договору позивач в жовтні 2007 р. виконав замовлені відповідачем підрядні роботи на загальну суму 277 392,00 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 р. (форма КБ-2в), копія якого міститься в матеріалах справи (арк. справи 36-38).
Також в матеріалах справи містяться копії Актів огляду прихованих робіт від 30.10.2007 р. №№ 1-10 (арк. справи 39-48).
Матеріали справи свідчать, що протягом серпня-жовтня 2007 року відповідач отримав від позивача за видатковими накладними № 0000009 від 31.08.2007 р., № РН-041007 від 30.09.2007 р. та № РН-3010 від 31.10.2007 р. палі загальною вартістю 719429,41 грн., що підтверджується долученими до справи копіями вказаних накладних, а також довіреностей на отримання цінностей серія ЯОА № 719232, серія ЯОА № 719233 та серія НБВ № 642122 (арк. справи 21-26).
Для оплати виконаних підрядних робіт та використаних при цьому матеріалів (паль) позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки, які останнім оплачені частково. Як встановлено судом, загальна сума здійснених відповідачем за Договором платежів становить 730 000,00 грн., в результаті чого у нього утворилась заборгованість в сумі 266 821,20 грн.
03.06.2008 р. позивач направив на адресу відповідача лист (вих. № 17 ю від 30.05.2008 р.) з вимогою протягом 7-и календарних днів з моменту його отримання сплатити СВКФ «Діпаріс» 266821,20 грн. основного боргу за Договором, а також 28814,00 грн. пені, 4736,88 грн. - 3% річних та 57815,40 грн. втрат від інфляції.
Вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.
Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго» на користь СВКФ «Діпаріс» 266821,20 грн. основного боргу за Договором, 28814,40 грн. пені, 4736,88 грн. - 3% річних та 57815,40 грн. втрат від інфляції стало предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Обставини справи свідчать про те, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі № 22, який за своїм змістом є договором будівельного підряду.
Згідно зі ст. 875 Цивільного кодексу України та ст. 318 Господарського кодексу України за договором будівельного підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Договір підряду укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів (ч. 2 ст. 875 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 875 ЦК України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
За загальним правилом, закріпленим статтею 839 ЦК України, підрядні роботи виконуються з матеріалів, силами і засобами підрядника.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Матеріалами справи, зокрема, Актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 р. (форма КБ-2в), кошторисом та Актами огляду прихованих робіт від 30.10.2007 р. №№ 1-10, підтверджується, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання.
Акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 р. підписаний обома сторонами без зауважень, посвідчений печатками підприємств.
Загальна вартість виконаних позивачем для відповідача робіт та використаних для цього матеріалів (паль) становить 996821,20 грн., що підтверджується вищевказаним Актом за жовтень 2007 р. (форма КБ-2в на суму 277 392,00 грн.), видатковими накладними № РН- 0000009 від 31.08.2007 р. (на суму 415 464,36 грн.), № РН-041007 від 30.09.2007 р. (на суму 153 550,68 грн.), № РН-3010 від 31.10.2007 р. (на суму 150 414,37 грн.) на загальну суму 719 429,20 грн. та відповідними довіреностями на отримання матеріальних цінностей.
Чинним законодавством України встановлено обов'язок замовника оплатити виконані роботи після їх прийняття.
Так, згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Аналогічне положення закріплено в ч. 5 ст. 321 ГК України: якщо договором не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Умовами Договору, а саме пунктами 4.2, 4.3 та 4.4 передбачено, що оплата робіт здійснюється шляхом перерахування Замовником (відповідачем) Підряднику (позивачу) авансу в розмірі 50% договірної вартості, визначеної в п. 2.1 Договору, протягом 5 днів з моменту підписання Договору. Остаточний розрахунок проводиться протягом 10 днів після підписання сторонами Акта про фактично виконані роботи по формі КБ-2в та Довідки КБ-3. Інші супутні затрати відшкодовуються за фактичними витратами з наданням копій документів, що їх підтверджують.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сторони, уклавши Додаткову угоду, дійшли згоди про те, що договірна ціна включає і вартість матеріалів (паль), і вартість робіт по їх занурюванню.
Відповідач, як замовник, свої зобов'язання щодо оплати, всупереч умов Договору та вимог закону, виконав не своєчасно і не у повному обсязі. В якості оплати за Договором позивачем прийнято перераховані відповідачем грошові кошти у розмірі 730 000,00 грн.
В результаті неналежного виконання договірних зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість в сумі 266 821,20 грн.
Доказів погашення суми боргу за виконані роботи та матеріали відповідачем господарському суду не було надано. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу за Договором заявлені обґрунтовано і правомірно задоволені судом.
Доводи заявника апеляційної скарги не приймаються судом до уваги з огляду на вищевикладене, а також наступне.
Відсутність такого реквізиту як дата підписання Акта відповідачем, не спростовує самого факту вчинення господарської операції - прийняття відповідачем виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 р.
На останній сторінці долученого до матеріалів справи Акту (форма КБ-2в) містяться засвідчені печатками підписи обох сторін - і позивача, і відповідача, виконані в двох відповідних рядках. Перший з цих рядків, який містить підпис позивача, заповнений повністю, включаючи дату підписання: «1 листопада 2007 р.». При цьому відповідач, не будучи позбавлений права самостійно проставити дату підписання Акта, поставивши свій підпис і відбиток печатки в наступному рядку, іншої дати не вказав.
Слід зазначити, що виконаний невідомою особою на першій сторінці Акта напис щодо його отримання в грудні 2007 р. не спростовує зробленого судом першої інстанції висновку про підписання сторонами даного Акта 01.11.2007 р.
Оцінивши надані докази, колегія суддів не вбачає підстав вважати помилковим вказаний висновок господарського суду щодо дати підписання сторонами Акта (форми КБ-2в) за жовтень 2007 р.
До доводів заявника, що через неотримання ним Довідки КБ-3 та відсутність на Акті приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 р. дати підпису з боку відповідача (Замовника), термін сплати боргу не настав, колегія суддів ставиться критично.
За змістом норм Цивільного та Господарського кодексів України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.
Як вже зазначалось, статті 854, 879 ЦК України, стаття 321 ГК України до обов'язків замовника, зокрема, відносять оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані Договором інше не встановлено. Факт виконання робіт за Договором підтверджений матеріалами справи.
Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо здійснення у повному обсязі оплати виконаних позивачем робіт.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів погоджується з правомірністю та доведеністю заявлених СВКФ «Діпаріс» позовних вимог про стягнення основного боргу і вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про наявність підстав для їх задоволення.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції є правомірними.
Господарським судом вірно визначено період, за який ці вимоги заявлені позивачем обґрунтовано (а саме: 3% річних - з 11.11.2007 р. по 30.05.2008 р., інфляційні втрати - з листопада 2007 р. по серпень 2008 р.), але, перевіривши розрахунок, колегія суддів встановила, що за цей період 3% річних складають 4398,98 грн., а сума інфляційних втрат становить 52771,87 грн. У зв'язку з цим позовні вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню в іншому, ніж визначив суд першої інстанції, розмірі.
У відповідності зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 цього ж Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з пунктів 7.6 - 7.7 Договору, сторони обумовили, що у випадку порушення строків оплати виконаних робіт, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,05% від вартості платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяло в період несвоєчасного виконання зобов'язань.
Період, за який вимога про стягнення пені заявлена позивачем обґрунтовано, господарським судом визначений вірно (з 11.11.2007 р. по 11.05.2008 р.), але, здійснивши перерахунок пені, колегія суддів встановила, що позовна вимога про стягнення пені належить задоволенню в іншому, ніж визначив суд першої інстанції, розмірі, оскільки за вказаний період сума пені становить 25 444,18 грн.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, тому апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
В той же час, у зв'язку з допущеними господарським судом арифметичними помилками при визначенні сум пені, 3% річних та втрат від інфляції, які належать стягненню, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Херсонської області слід змінити.
Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції відповідно до приписів статті 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції згідно з вимогами ст. 49 ГПК України покладаються на заявника апеляційної скарги (відповідача у справі).
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Південенерго» (м. Нова Каховка Херсонської області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 14.11.2008 р. у справі № 8/443-08 змінити.
Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
«2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Південенерго»(м. Нова Каховка Херсонської області) на користь Спільної виробничо-комерційної фірми «Діпаріс» (м. Херсон) 266821,20 грн. основного боргу, 25444,18 грн. пені, 52 771,87 грн. втрат від інфляції, 4 398,98 грн. - 3% річних, 3 474,54 грн. державного мита та 114,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.».
Видачу відповідного наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Кагітіна Л.П. Шевченко Т. М.