ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 34/403
11.02.09
За позовом
Дочірньої компанії «Газ України»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство редакція загальноукраїнської громадсько-політичної газети «Столиця»
про
стягнення 10 242,50 грн.
Суддя
Сташків Р.Б.
Представники:
від позивача
Клімова С.В., гол юр-т, дов. №161/10 від 17.12.2008;
від відповідача
не з'явився.
Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -Позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство редакція загальноукраїнської громадсько-політичної газети «Столиця»(далі -Відповідач) про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 10 242,50 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2008 порушено провадження у справі №34/403 та призначено розгляд справи на 26.11.2008.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначив, що 15.03.2000 останній безпідставно перерахував на рахунок ТОВ «Спільне підприємство редакція загальноукраїнської громадсько-політичної газети «Столиця»грошві кошти в сумі 10 242,50 грн.
На виконання рішення Спостережної ради НАК «Нафтогаз України»№ від 26.12.2000 створено ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» шляхом реорганізації ДК «Торговий дім «Газ України»та ДК «Укртрансгаз», а згідно з наказом НАК «Нафтогаз України»№14 від 18.01.2001 ДК «Газ України»є правонаступником всіх прав та зобов'язань ДК «ТД «Газ України».
Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, про що зокрема свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №06056796 від 06.11.2008.
Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до наказу №14 від 18.01.2001 НАК «Нафтогаз України»на виконання рішення спостережної ради Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»від 26.12.2000 року визнано дочірню компанію «Газ України»НАК «Нафтогаз України»правонаступником прав та зобов'язань ДК «Торговий дім «Газ України»та Головного управління з експлуатації систем газопостачання природного та скрапленого газу «Головпобутгаз»ДК «Укртансгаз».
Як слідує з матеріалів справи, 08.02.2000 ТОВ «Редакція газети «Столиця»виставило рахунок №15 на оплату замовлення: «Згідно договору-замовлення №23 від 08.02.2000»на загальну суму 10 242,50 грн.
15.03.2000 Торговий дім «Газ України»перерахував на користь ТОВ «Редакція газети «Столиця»грошові кошти в сумі 10 242,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням 404 від 15.03.2000.
Відповідно до платіжного доручення №404 від 15.03.2000 призначення платежу «оплата за рекламні послуги зг. рах. №15 від 08.02.2000, ПНР-42,50 грн.; ПДВ -1700,00 грн.».
На думку Позивача, вказаним платіжним дорученням підтверджується факт отримання відповідачем безпідставно отриманих коштів в сумі 10 424,50 грн.
Пунктом 1 ст. 381 Цивільного кодексу Української РСР (1963) (далі -ЦК УРСР) юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності розпоряджаються коштами, що зберігаються на їх рахунках у банках, згідно з цільовим призначенням цих коштів.
Відповідно до п.20 Інструкції №7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України»(затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.08.1196 №204), яка була чинна на момент перерахування коштів, платіжне доручення (далі - доручення) - документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.
Згідно з п.21 Інструкції доручення приймаються до виконання банками протягом десяти календарних днів з дня виписки. День заповнення доручення не враховується.
Доручення подається клієнтом у банк і оформлюється відповідно до пп. 8 та 11 цієї Інструкції.
Відповідно до п.п. «д»п. 8 Інструкції розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, мають відповідати вимогам установлених стандартів та вміщувати (залежно від їх форми) такі реквізити: призначення платежу: назву товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та інше), із зазначенням його номера й дати, назви і відповідної статті закону, якою передбачено безспірне списання (стягнення) коштів, тощо.
Відповідно до п.1 ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно з п.1 ст. 151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась (п.1 ст. 154 ЦК УРСР).
Відповідно до ст. 155 ЦК УРСР коли пропозицію укласти договір зроблено з зазначенням строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа, яка зробила пропозицію, одержала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Згідно з п.1 ст. 156 ЦК УРСР коли пропозиція укласти договір зроблена усно без зазначення строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо друга сторона негайно заявила особі, яка зробила пропозицію, про прийняття цієї пропозиції.
Пунктом 1 статті 153 ЦК УРСР передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Відповідно до п.1 ст. 43 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній) (п.1 ст. 42 ЦК УРСР).
У випадках, коли угоди між організаціями або між організацією і громадянином укладаються в усній формі, організація, яка оплатила товари або послуги, повинна одержати від другої сторони письмовий документ, що стверджує одержання грошей і підстави їх одержання (п.2 ст. 43 ЦК УРСР).
Відтак, за встановлених в судовому засіданні обставин, господарський суд прийшов до висновку про існування між сторонами угоди, про що зокрема свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №1730 від 15.03.2000 та рахунок №15 від 08.02.2000.
Що ж стосується посилань представника Позивача на п.1 ст. 1212 ЦК України, суд вважає їх безпідставними в силу наступного.
Судом неодноразово витребовувався у Позивача договір-замовлення №23 від 08.02.2008, про зокрема свідчать наявні в матеріалах справи ухвали від 17.12.2008 та від 26.01.2009.
На вимогу суду представником Позивача було надано пояснення, відповідно до яких договір №23 від 08.02.2000 між сторонами не укладався, тому надати його, останній не має можливості.
Суд відзначає, що відсутність угоди як єдиного письмового документа не посвідчує право Позивача на отримання безпідставно отриманих коштів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов:
- набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої;
- відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з урахуванням вказаних вимог чинного законодавства та всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що оплата Позивачем відбулась на підставі угоди укладеної між Позивачем та Відповідачем, а тому підстави для повернення безпідставно отриманих коштів, згідно зі ст. 1212 ЦК України відсутні.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Суддя
Сташків Р.Б.