83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.02.09 р. Справа № 10/97пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Приходько І.В.;
при секретарі судового засідання - Давидовській Т.В.;
за участю представники сторін:
від позивача - Коваль С.І. - довіреність;
від відповідача - Ластовецький В.В.- довіреність;
розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквугілля-ПШК» м.Донецьк,
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» м.Горлівка, про визнання недійсною додаткової угоди, -
в судовому засіданні оголошувалась перерва:
з 12.02.2009 р. до 19.02.2009 р.;
До господарського суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьквугілля-ПШК» м.Донецьк, з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» м.Горлівка, про визнання недійсною додаткової угоди № 11 від 18.12.2007 р. до договору № 3879 від 04.02.2003 р.
В обгрунтування позовних вимог, позивач посилались на Акт № 023402 від 10.10.2007 р. про порушення Правил користування електричною енергією, Акт № 14518 від 17.10.2007 р. про проведення експертизи лічильника, протокол № 329 від 13.11.2007 р. засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України, відсутність вільного волевиявлення під час укладання додаткової угоди № 11.
15.10.2008 р. від позивача надійшло клопотання (арк.54), в якому він просив у випадку визнання недійсною додаткової угоди, зобов'язати відповідача на підставі положень ст.216 Цивільного кодексу України повернути отримані за додатковою угодою № 11 грошові кошти у розмірі 8 940 грн.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву № 26-14 від 08.09.2008 р. (арк.45-46, 62) та в судових засіданнях проти позову заперечував, при цьому посилався на договір № 3879, яким визначено, що у випадку виявлення у споживача порушень Правил користування електричною енергією, сторони користуються Правилами користування електричної енергії.
У жовтні 2007 р. на об'єкті позивача під час обстеження приладу обліку електричної енергії представниками постачальника виявлено пошкодження пломби Держпотребстандарту, про що було складено акт № 023402.
17.10.2007 р. було проведено експертизу приладу обліку та складено акт № 14518. В подальшому на підставі Акту № 023402 позивачу був нарахований обсяг недорахованої електричної енергії 20 878 кВт.год та суму недорахованої електричної енергії у розмірі 8 940,92 грн.
На підставі заяви споживача № 71 від 18.12.2007 р. сторони уклали додаткову угоду № 11 про реструктуризацію недорахованої електричної енергії у розмірі 8 940,92 грн., якою визначили строки та порядок її погашення. Станом на січень 2008 р. реструктуризована сума у повному обсязі сплачена споживачем та господарські зобов'язання за додаткової угодою № 11 ним виконані у повному обсязі.
На підставі положень ст.69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.
Розглянув матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухав пояснення сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
10.10.2007 р. на об'єкті споживача під час перевірки приладу обліку електричної енергії було виявлено пошкодження пломби Держпотребстандарту, про що складено акт № 023402 (арк.9).
17.10.2007 р. в присутності представника споживача було проведено експертизу приладу обліку про що складено акт № 14518 (арк.8).
13.11.2007 р. відбулось засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, про що складено протокол № 329, та на підставі Акту № 023402 та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року N 562 (далі - Методики), позивачу був нарахований обсяг недорахованої електричної енергії 20 878 кВт.год та суму недорахованої електричної енергії у розмірі 8 940,92 грн. (арк.7).
Як свідчить копія рахунку № 3879 від 13.11.2007 р. , представник споживача Дзогий Ю.А. від отримання рахунку відмовився (арк.14).
14.11.2007 р. Куйбишевськими РЕМ направлено до позивача повідомлення № 235 про необхідність оплати у 31-денний термін недорахованої електричної енергії у розмірі 8 940 грн. та у випадку її несплати попередження про відключення від енергопостачання (арк.14).
23.11.2007 р. не погоджуючись з прийнятим рішенням комісії, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією № 329 від 13.11.2007 р. (арк.33-35).
27.11.2007 р. Донецький окружний адміністративний суд прийняв ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі (арк.37-38).
17.12.2007 р. листом за № 53 позивач повідомив відповідача про оскарження рішення комісії та клопотав про призупинення дій пов'язаних з відключенням від енергопостачання (арк.36).
18.12.2007 р. на підставі заяви споживача № 71 від (арк.47) було укладено додаткову угоду № 11 про реструктуризацію недорахованої електричної енергії у розмірі 8 940,92 грн., якою сторони визначили строки та порядок її погашення (арк.18). Як зазначає відповідач у своєму відзиві (арк.45-46), станом на січень 2008 р. реструктуризована сума у повному обсязі сплачена споживачем.
21.02.2008 р. Донецький окружний адміністративний суд прийняв ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі про скасування рішення комісії № 329 від 13.11.2007 р. у зв'язку з тим, що вказаний спір не є публічно-правовим та справа не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства (арк.19-20).
11.03.2008 р. ухвалою господарського суду Донецької області позивачу було відмовлено у прийнятті позову про визнання недійсним та скасування рішення комісії відповідача з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією за протоколом № 329 від 13.11.2007 р. та акту проведення експертизи лічильника № 14518 від 17.10.2007 р. (арк.71).
Обгрунтовуючи позовні вимоги щодо недійсності додаткової угоди № 11 від 18.12.2007 р., позивач посилався:
- на відсутність свобідного волевиявлення під час укладання, тиск відповідача та факт відключення від енергопостачання 17.12.2007 р. (арк.16-17);
- оскарження протягом листопада 2007 р. - березня 2008 р. прийнятих відповідачем рішень до Донецького окружного адміністративного суду та господарського суду Донецької області;
- прийняття рішення комісії на підставі незаконних документів, а саме акту № 14518 проведення експертизи лічильника електроенергії;
Приймаючи рішення, суд враховує наступне.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього ж кодексу.
Відповідно до частини першої, другою, третьою, п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
З наданих до суду документів, а саме листа позивача № 71 від 18.12.2007 р. (арк.47), суд встановив, що директор Борисова Л.А., звернулась до відповідача з пропозицією про розстрочку сплати боргу, нарахованого за рішенням № 329, протягом грудня 2007 р., січня, лютого 2008 р.
Таким чином, суд встановив, що перед укладанням додаткової угоди № 11, посадовою особою позивача, були вчинені свідомі дії у вигляді письмового звернення № 71, спрямовані на створення конкретного цивільного правового результату для себе як юридичної особи по сплаті конкретної суми боргу.
Крім того, суд вважає, що не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на тиск з боку відповідача під час укладання оспорюваної угоди, виходячи з наступного.
Вольова спрямованість правочину характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи, яке реалізується через відповідну об'єктивно виражену форму виявлення.
Воля особи має бути спрямована на досягнення відповідного наслідку. Укладаючи додаткову угоду № 11, сторони домовились про погашення боргу у розмірі 8 940,92 грн. протягом грудня 2007 р.- лютого 2008 р.
Як убачається з пояснень відповідача, проти чого не заперечував представник позивача, зобов'язання прийняті на себе за додатковою угодою № 11 по сплаті боргу, позивачем були виконані у добровільному порідку у повному обсязі.
Крім того статтею 231 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої сторони є правочином, який вчинено під впливом насильства.
Обґрунтовуючи відсутність вільного волевиявлення та тиск з боку відповідача, позивач посилався на можливість останнього відключити його від енергопостачання.
Дослідив повідомлення № 325 від 14.11.2007 р., суд встановив, що за змістом відповідач вимагає погашення боргу у 31-денний строк після отримання рахунку.
Рахунок № 3879 містить позначку від 13.11.2007 р., що представник споживача відмовився від отримання рахунку.
Інших документів які б свідчили про отримання позивачем рахунку № 3879 у розпорядженні суду не має.
Також суд звертає увагу на той факт, що інші посилання позивача на недійсність Акту № 14518 про проведення експертизи лічильника електроенергії, стосуються саме порядку та форми цього акту, і ніяким чином не відносяться до форми, порядку укладання оспорюваної угоди № 11, а тем більше наявності чи відсутності вільного волевиявлення під час її укладання.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
Положеннями статті 36 цього ж кодексу передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, суд вважає, що позивач не довів підстав недійсності додаткової угоди № 11 від 18.12.2007 р. до договору № 3879 від 04.02.2003 р.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не доведені належним чином та не підлягають задоволенню.
Господарські витрати підлягають віднесенню у порядку передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 203, 215, 231 Цивільного кодексу України, на підставі статей 1, 12, 32, 33, 36, 43, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Відмовити в задоволені позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецьквугілля-ПШК» м.Донецьк, заявлених до Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» м.Горлівка, про визнання недійсною додаткової угоди № 11 від 18.12.2007 р. до договору № 3879 від 04.02.2003 р.
В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст підписано 24.02.2009 р.
Суддя
Пом.Давидовська Т.В.
305-75-46,
3 при.
1 прим- позивачу,
2 прим.- відповідачу,
1 при.- до справи.