Справа № 750/4640/13-к
Провадження № 1-кс/750/685/13
23.05.2013 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
головуючого - судді - Григор'єва Р.Г.,
при секретарі - Чернобай Н.О.,
з участю прокурора - Грицана А.А.,
заявника - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову дільничного інспектора міліції ДВМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області про відмову в порушенні кримінальної справи, -
15.05.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову дільничного інспектора міліції ДВМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області Галати О.М. від 24.07.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 125, ст. 190 КК України.
Свою скаргу заявник обґрунтовує тим, що перевірка за його заявою проведена поверхово, звертає увагу суду на передчасність і незаконність оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим, просить скасувати вказану постанову.
В судовому засіданні заявник підтримав скаргу, наполягав на її задоволенні.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, посилаючись на законність та обґрунтованність оскаржуваної постанови.
Заслухавши пояснення заявника, думку прокурора, дослідивши матеріали перевірки, на підставі яких була винесена оскаржувана постанова, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
20.07.2012 року до Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області в порядку ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року) звернувся ОСОБА_1 із заявою, в якій просить вжити заходів до ОСОБА_3, який завдав йому тілесних ушкоджень та вчинив шахрайські дії.
За зверненням заявника проводилася перевірка дільничним інспектором міліції ДВМ Чернігівським МВ УМВС України в Чернігівській області Галатою О.М., який постановою від 24.07.2012 року відмовив в порушенні кримінальної справи за ч.1 ст. 125 КК України на підставі п.7 ст.6, ч.1 ст. 27 КПК України та за ст. 190 КК України на підставі п.2 ст. 6 КПК України.
Відповідно до ст. 236-1 КПК України (в редакції 1960 року) скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови отримав лише 13.05.2013 року, а до суду із скаргою звернувся 15.05.2013 року, тобто в межах семиденного терміну, встановленого ст. 236-1 КПК України.
Отже, за приписами ст. 236-1 КПК України, розділу Х1 «Перехідні положення» КПК України, п.5 листа ВССУ «Про деякі питання застосування розділу Х1 «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України», розгляд даної скарги має відбуватися за правилами, передбаченими КПК України (в редакції 1960 року).
Відповідно до ч.2 ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Згідно ст. 99 КПК України при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.
При чому встановлення відсутності або наявності підстав до порушення кримінальної справи має відбуватися на основі всебічного, повного, об'єктивного дослідження обставин справи, що випливає зі змісту ст. 22 КПК України.
Прийнята дізнавачем постанова про відмову в порушенні кримінальної справи не ґрунтується на вимогах кримінально - процесуального закону та матеріалах перевірки.
Так, відповідно до п. 2 ст. 76 КПК України, п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997 року призначення судово-медичної експертизи (дослідження) є обов'язковим для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень.
За змістом п.п. 4.1, 4.4 п. 4 «Методичні вказівки» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6 вбачається, що судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами (історією хвороби, індивідуальній карті амбулаторного хворого тощо) допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості. При проведенні експертизи експерт повинен використовувати оригінали медичних документів, у виняткових випадках дозволяється використання копій і виписок, за умови відображення в останніх вичерпних відомостей про ушкодження та їх клінічний перебіг. Ці документи мають бути засвідчені підписом лікаря і печаткою лікувального закладу.
Як вбачається з акту судово - медичного дослідження (обстеження) № 1003 від 24.07.2012 року, визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 відбувалося 24.07.2012 року шляхом його обстеження.
Але, покладаючи в основу постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.07.2012 року даний акт, дізнавач не врахував, що заявник на момент його медичного обстеження проходив стаціонарне лікування в неврологічному відділенні Чернігівської міської лікарні № 2 і виписаний був лише 01.08.2012 року з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, об'ємне утворення головного мозку правої лобної та скроневої долі головного мозку, епісиндрому, що вбачається з наданої суду виписки -епікризу № 8917 та в подальшому проходив неодноразове лікування в інших медичних закладах.
Незважаючи на цю обставину, додаткове судово-медичне обстеження для визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 з урахуванням встановлених діагнозів під час його стаціонарного лікування в медичних закладах, дізнавачем не було призначено. Тому, акт судово-медичного дослідження № 1003 від 24.07.2012 року є неповним, в ньому, зокрема, не врахований діагноз, встановлений лікарями Чернігівської міської лікарні № 2, який вочевидь може вплинути на визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у ОСОБА_1
Крім того, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи має бути мотивованою, що випливає зі змісту ст. 130 КПК України.
Натомість, оскаржувана постанова є невмотивованою в частині відсутності складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
За таких обставин, прийняте за результати перевірки рішення про відмову в порушенні кримінальної справи є передчасним, прийнятим без всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, а тому підлягає безумовному скасуванню з поверненням матеріалів для організації додаткової перевірки.
На підставі викладеного, керуючись ст. 236 - 2 КПК України (в редакції 1960 року), -
Скаргу - задовольнити.
Постанову дільничного інспектора міліції ДВМ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області Галати О.М. від 24.07.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ч.1 ст.125, ст. 190 КК України - скасувати, а матеріали перевірки направити прокурору міста Чернігова для організації проведення додаткової перевірки.
Копію постанови направити заявнику, особі, яка винесла постанову, що була оскаржена та прокурору міста Чернігова.
На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом семи діб з дня її винесення.
Суддя Р.Г.Григор'єв