01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"26" березня 2013 р. Справа № 911/537/13-г
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ",
08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "БОРИСПІЛЬ"
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ",
08324, Київська область, Бориспільський район, село Гора
про стягнення 4 633,84 грн.
за участю представників:
позивача - Дзюбайло О.О. (довіреність від 02.01.2013 № 35-30-5);
відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "АВІАКОМПАНІЯ "АЕРОСВІТ" (далі - відповідач) про стягнення 4 633,84 грн., з яких: 4 437,71 грн. - основний борг, 154,93 грн. - пеня, 31,08 грн. - 3% річних та 10,12 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за послуги, що отримані відповідно до договору про відшкодування витрат балансоотримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 22.12.2010 № 37-14/1-72.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.03.2013.
12.03.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4289 від 12.03.2013) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 11.03.2013 №35-22/3-192, згідно якої заявлено до стягнення 6 557,70 грн., з яких: 6 288,40 грн. - основний борг, 215,90 грн. - пеня, 43,28 грн. - 3% річних, 10,12 грн. - інфляційні втрати.
На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.
За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні позовні вимоги про стягнення 6 557,70 грн., з яких: 6 288,40 грн. - основний борг, 215,90 грн. - пеня, 43,28 грн. - 3% річних, 10,12 грн. - інфляційні втрати.
У судове засідання 12.03.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 26.03.2013.
У судовому засіданні 26.03.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.
Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.
На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.03.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Державним підприємством "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (далі - балансоутримувач, аеропорт) та Закритим акціонерним товариством "АВІАКОМПАНІЯ "АЕРОСВІТ" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт»), (далі - орендар, клієнт) укладено договір про відшкодування витрат балансоотримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 22.12.2010 № 37-14/1-72 (далі - Договір), згідно якого, у зв'язку з наданням клієнту в оренду приміщень на 1-му та 2-му поверхах терміналу «В» балансоутримувача площею 11,5 м2 та 12,1 м2, для розміщення каси з продажу авіаквитків та офісу відповідно, балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги: забезпечення приміщень теплом (теплова енергія), забезпечення санітарно - гігієнічних умов праці, використання води для прибирання орендованих приміщень, прибирання (сміттєзбірник) та вивезення твердих побутових відходів, прибирання приміщення загального користування, відшкодування вартості спожитої електричної енергії (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 2.1.6. Договору, аеропорт зобов'язується щомісяця до 10 числа місяця виставляти клієнту рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання - здачі виконаних послуг, який є контролюючим та звітним документом сторін щодо надання - отримання послуг та їх якості. Орендар зобов'язується щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії аеропорту рахунок та акт приймання - здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється клієнтом до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання - здачі виконаних послуг клієнт зобов'язаний повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий аеропорту, він вважається підписаний сторонами (пункт 2.2.2. Договору).
Згідно пункту 4.2. Договору, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, клієнт зобов'язаний сплачувати аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
27.05.2010 між балансоутримувачем та орендарем складено акт про те, що балансоутримувач передав, а орендар прийняв у користування майно, яке знаходиться у Київській області, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль», для розміщення каси для продажу авіаквитків.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.
Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивачем надано відповідачу послуги за Договором у період з серпня 2012 року по січень 2013 року на загальну суму 6 288,40 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - здачі виконаних послуг (згідно звітів про використану електроенергію (активну, реактивну), а саме: від 31.08.2012 на суму 1 131,49 грн. (відшкодування вартості спожитої електроенергії), від 30.09.2012 на суму 635,05 грн. (відшкодування вартості спожитої електроенергії), від 31.10.2012 на суму 469,19 грн. (відшкодування вартості спожитої електроенергії), від 31.10.2012 на суму 202,96 грн. (забезпечення санітарно - гігієнічних умов праці за місяць, використання води для прибирання приміщення, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, теплова енергія), від 30.11.2012 на суму 307,13 грн. (забезпечення санітарно - гігієнічних умов праці за місяць, використання води для прибирання приміщення, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, теплова енергія), від 30.11.2012 на суму 726,44 грн. (відшкодування вартості спожитої електроенергії), від 31.12.2012 на суму 378,39 грн. (відшкодування вартості спожитої електроенергії), від 31.12.2012 на суму 587,05 грн. (забезпечення санітарно - гігієнічних умов праці за місяць, використання води для прибирання приміщення, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, теплова енергія), від 31.01.2013 на суму 1 238,62 грн. (відшкодування вартості спожитої електроенергії), від 31.01.2013 на суму 612,07 грн. (забезпечення санітарно - гігієнічних умов праці за місяць, використання води для прибирання приміщення, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, теплова енергія). Належним чином засвідчені копії вказаних актів залучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом у судовому засіданні.
Рахунки за надані послуги (копії залучені до матеріалів справи) разом з вищевказаними актами, у відповідності до пункту 2.2.2. Договору, передані відповідачу згідно реєстрів про передачу рахунків - фактур та доданих до них актів приймання-здачі виконаних послуг, що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача. Акти приймання-здачі від 31.08.2012, від 30.09.2012 та від 31.10.2012 повернуті відповідачем з підписом уповноваженої особи та відбитком печатки відповідача, решта актів за період з серпня 2012 року по січень 2013 року вважаються підписаними, відповідно до пункту 2.2.2. Договору.
Відповідно до вищевказаних документів, що долучені до матеріалів справи, позивачем за період з серпня 2012 року по січень 2013 року надано відповідачу послуги за Договором на суму 6 288,40 грн., які прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, оскільки в матеріалах справи відсутні акти приймання-здачі виконаних послуг із зауваженнями відповідача.
Доказів оплати послуг, що отримані відповідачем за Договором з серпня 2012 року по січень 2013 року, до матеріалів справи не надано.
Крім того, на підтвердження наявності заборгованості, позивачем надано довідки банківських установ, в яких відкрито поточні рахунки позивача, про відсутність надходжень коштів на рахунок позивача від відповідача за Договором у спірний період.
Зважаючи, що вказані довідки підписано уповноваженими особами банківських установ та скріплено відбитками їх печаток, на підставі статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, судом взято їх до уваги в якості письмових доказів невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором у спірний період, а, відтак, наявності заборгованості перед позивачем.
Відповідач не скористався правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.
Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем в частині оплати послуг, що надані позивачем, а, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором в сумі 6 288,40 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню.
Крім того, до складу позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, входить стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 215,90 грн., інфляційних втрат у розмірі 10,12 грн. та 3% річних у розмірі 43,28 грн.
При розгляді вказаних позовних вимог, господарським судом, зважаючи на те, що відповідно до норм чинного законодавства пеня, інфляційні втрати та 3% річних нараховуються на суму боргу за період прострочення платежу, враховано умови Договору, якими визначаються строки оплати та наявні в матеріалах справи письмові докази для встановлення розмірів сум, що підлягали сплаті, строку виникнення обов'язку відповідача з оплати послуг, на які мають бути нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.
У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню, передбачену пунктом 4.2. Договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, що в сумі складає 215,90 грн.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 215,90 грн. відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 43,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10,12 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3% річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунки є арифметично вірними, а тому, позовні вимоги про стягнення 43,28 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно інфляційних втрат, судом враховано наступне.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При перевірці нарахованих позивачем сум інфляційних втрат, судом виявлена помилковість їх обрахування, яка, з огляду на наявний в матеріалах справи розрахунок позивача, зумовлена неврахуванням місяців у періоді прострочення, в яких мала місце дефляція, за таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4,50 грн. не підлягають задоволенню.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 6 288,40 грн. основної заборгованості, 215,90 грн. пені, 5,62 грн. інфляційних втрат та 43,28 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4,50 грн. задоволенню не підлягають.
Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АВІАКОМПАНІЯ "АЕРОСВІТ" (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20048090) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20572069) 6 288 (шість тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 40 коп. основної заборгованості, 43 (сорок три) грн. 28 коп. 3% річних, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 90 коп. пені, 5 (п'ять) грн. 62 коп. інфляційних втрат та 1 719 (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять) грн. 32 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 01.04.2013.
Суддя С.О. Саванчук