ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
20 травня 2013 року № 813/1556/13-а
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді Сасевича О.М.,
з участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,
за участю сторін:
представників позивача Довгого В.М., Дегтяренка О.О.,
представника відповідача Крук І.В.,
представників третьої особи Пецюха А.С., Рури М.М., Шевціва М.М.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви с.Утіховичі Львівської області до Львівської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви с.Утіховичі Львівської області та Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області про скасування п.2.5.1. розпорядження №754 від 27.09.1995 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.03.2007 року,-
27.02.2013 року Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви с.Осталовичі Львівської області звернулась до суду з адміністративним позовом до Львівської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви с.Утіховичі Львівської області, в якому просить:
-скасувати п.2.5.1. розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №754 від 27.09.1995 року;
-скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будівлю церкви, що розташована за адресою: Львівська обл., Перемишлянський район, с.Утіховичі, вул.Центральна, буд. №3, від 13.03.2007 року, виданого громаді УГКЦ с.Утіховичі Львівської області.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що згідно Свідоцтва про реєстрацію статуту від 27.12.1991 року №733/103, зареєстрована 27.12.1991 року Релігійна громада УАПЦ с.Утіховичі Львівської області (надалі-Релігійна громада УАПЦ с.Утіховичі). Позивач, зокрема, стверджує, що богослужіння їх громадою проводилось у храмі Архестратига Михаїла с.Утіховичі самостійно, а з 1996 року - разом із громадою УГКЦ с.Утіховичі, однак, 20.01.2013 року їх безпідставно не допускають у храм.
Позивач також зазначає, що Релігійна громада УАПЦ с.Утіховичі зверталася у письмовій формі до Львівської обласної державної адміністрації з метою врегулювання конфліктної ситуації, про що їх було листом №78 від 14.02.2013 року повідомлено, що згідно розпорядження голови №754 від 27.09.1995 року церкву Архестратига Михаїла с.Утіховичі безоплатно передано громаді УГКЦ.
Також позивач вважає, що громадяни, які є членами Релігійної громади УАПЦ с.Утіховичі не можуть реалізувати свої права на віросповідування, що гарантовані Конституцією України, а конфліктна ситуація щодо обмеження у доступі для відправлення богослужінь є недопустимою з огляду на вимоги Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» .
Згідно ухвали судді від 28.02.2013 року, провадження у даній адміністративній справі відкрито.
Судом проведено заміну помилкового найменування позивача у позовній заяві з Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви с.Осталовичі Львівської області на Релігійну громаду Української Автокефальної Православної Церкви с.Утіховичі Львівської області.
Ухвалами судових засідань від 18.03.2013 року та від 25.03.2013 року із занесенням секретарем до журналу судового засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було визнано причини пропуску строку звернення позивача із вказаним позовом до адміністративного суду поважними та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Перемишлянську районну державну адміністрацію Львівської області.
Представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, просили суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача адміністративний позов не визнала з мотивів, наведених нею у письмових запереченнях проти позову. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви с.Утіховичі Львівської області просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Перемишлянська районна державна адміністрація Львівської області явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, проте надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника та письмові пояснення в обґрунтування безпідставності позову.
З огляду на викладене, судом було ухвалено на підставі ст.ст.71, 128 КАС України розглянути справу без участі представника Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області та за наявними доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про реєстрацію статуту від 27.12.1991 року №733/103, Релігійна громада УАПЦ с.Утіховичі Львівської області зареєстрована 27.12.1991 року.
Із Свідоцтва про реєстрацію статуту Релігійної громади від 13.02.1997 року №95/3 вбачається, що відбулась перереєстрація позивача.
Релігійна громада УГКЦ с.Утіховичі зареєстрована рішенням Виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів №495 від 17.09.1991 року і діє на підставі статуту.
Так, рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 05.06.1995 року у справі №2-12/1995 р. за позовом Виконкому Львівської обласної Ради народних депутатів до Релігійної громади УАПЦ с.Утіховичі Перемишлянського району задоволено вимоги позивача та вирішено припинити діяльність Релігійної громади УАПЦ с.Утіховичі Перемишлянського району Львівської області, анулювати Свідоцтво про реєстрацію громади від 27.12.1991 року №733/1.103, а також зобов'язати членів Релігійної громади УАПЦ с.Утіховичі не чинити громаді с.Утіховичі Перемишлянського району перешкоди в користуванні приміщенням церкви Св.Архістратига Михаїла в с.Утіховичі шляхом виселення із приміщення.
Таким чином, згодом право власності на культову будівлю - церкву Св.Архістратига Михаїла отримала Релігійна громада УГКЦ с.Утіховичі Перемишлянського району Львівської області, згідно розпорядження голови Львівської облдержадміністрації №754 від 27.09.1995 року. Пунктом 2.5.1 вказаного розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель Перемишлянську районну державну адміністрацію зобов'язано у місячний термін повернути у власність безоплатно Релігійній громаді УГКЦ церкву Св.Архістратига Михаїла в с.Утіховичі.
Із долучених до матеріалів справи документів судом вбачається, що 27.10.1995 року Перемишлянська районна державна адміністрація письмово звернулась до Перемишлянського районного суду Львівської області про сприяння у примусовому виконанні рішення суду в частині зобов'язання членів Релігійної громади УАПЦ не чинити перешкод громаді УГКЦ с.Утіховичі в користуванні приміщенням церкви.
Окрім цього, судом з'ясовано, що 27.10.1995 року Перемишлянська районна державна адміністрація письмово зверталась (лист №822 від 27.10.1995 року) до Перемишлянського районного суду щодо примусового виконання рішення суду в частині зобов'язання членів Релігійної громади УАПЦ не чинити перешкод громаді УГКЦ с.Утіховичі у користуванні приміщенням церкви Св.Архістратига Михаїла в с.Утіховичі.
Суд звертає увагу, що 26.11.1996 року була укладена Угода (термін дії 1 рік), відповідно до якої, громада УГКЦ надала згоду Релігійній громаді УАПЦ проводити до грудня 1997 року богослужіння у храмі Св.Архістратига Михаїла в с.Утіховичі.
Судом також встановлено, що 13.03.2007 року на підставі розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №754 від 27.09.1995 року громаді УГКЦ с.Утіховичі видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будівлю церкви, що розташована за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, с.Утіховичі, вул.Центральна, буд. №3.
Відповідно до ст.35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Згідно із ст.7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» №987-XII від 23.04.1991 року, релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями). На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія цього Закону не поширюється.
Статтею 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Згідно ст.13 вказаного Закону, релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації.
Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).
Так, положенням ст.16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначено, що діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією.
Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов. Реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України, її діяльність може бути припинено також за рішенням суду.
У судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється лише у випадках: 1)вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону; 2)поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи; 3)систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо); 4)спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов'язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій.
Таким чином, з приводу тверджень представника відповідача про те, що на момент видання головою Львівської обласної державної адміністрації оскаржуваного розпорядження позивач не міг і не мав правових підстав претендувати на передачу безоплатно у власність культової будівлі - церкви Св.Архістратига Михаїла в с.Утіховичі, суд зазначає, що рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 05.06.1995 року у справі №2-12/1995 р. на даний час вважається не виконаним, оскільки, як підтверджується довідкою начальника Відділу державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції від 14.05.2013 року №759, наявною у матеріалах справи, рішення суду не надходило і на даний час таке не перебуває на виконанні та примусового його виконання не проводилося.
Окрім того, відповідач, у свою чергу, не надав суду доказів, які би підтвердили виконання рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 05.06.1995 року. Одночасно із цим, усі фактичні обставини, встановлені у судовому засіданні вказують саме на те, що позивач своєї діяльності не припиняв і у культовій споруді - церкві Св.Архістратига Михаїла в с.Утіховичі богослужіння здійснювались почергово позивачем та третьою особою - Релігійною громада УГКЦ с.Утіховичі. Дані обставини не заперечувались сторонами у справі.
Отже, на момент винесення оскаржуваного розпорядження діяло дві релігійні громади: Релігійна громада УАПЦ с.Утіховичі та Релігійна громада УГКЦ с.Утіховичі.
Згідно ст.17 вказаного вище Закону, релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.
Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.
Культова будівля і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною згодою. За відсутності такої згоди державний орган визначає порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення з кожною громадою окремого договору.
Культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам'яток історії та культури.
Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.
Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.
Користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України. Земельні ділянки, що надаються релігійним організаціям у постійне користування для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності.
Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Самовільне захоплення культових будівель чи привласнення культового майна не допускається.
Рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст.69 КАС України).
За правилами, встановленими ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Щодо позовної вимоги про скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно - будівлю церкви, що розташована за адресою: Львівська обл., Перемишлянський район, с.Утіховичі, вул.Центральна, буд. №3, від 13.03.2007 року, виданого громаді УГКЦ с.Утіховичі Львівської області, суд зазначає, що вона за свою правовою природою є матеріально-правовою вимогою про речове право, обумовленою спором про право власності.
Суб'єктом владних повноважень відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Приписами ч.2 ст.4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ поширюється на:
1)спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2)спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3)спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4)спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5)спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Суд зазначає, що право власності в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, які встановлюють і охороняють належність матеріальних благ конкретним суб'єктам - власникам, у тому числі визначають підстави та умови виникнення і припинення в них цього права щодо цих благ. Такі правові норми у сукупності утворюють відповідний інститут права власності, норми якого закріплені у тому числі і Цивільним кодексом України.
В даному випадку, свідоцтво про право власності на нерухоме майно є документом, яке посвідчує таке право, що має наслідком вирішення спору в цій частині за правилами цивільного судочинства. Також, при розгляді спору в межах цивільного судочинства буде оцінена і підстава видачі такого Свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Відповідно п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що провадження у частині скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно - будівлю церкви, що розташована за адресою: Львівська обл., Перемишлянський район, с.Утіховичі, вул.Центральна, буд. №3, від 13.03.2007 року, виданого громаді УГКЦ с.Утіховичі Львівської області, належить закрити.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Частиною 3 статті 94 цього Кодексу встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, судові витрати слід розподілити у відповідності до ст.94 КАС України з урахуванням розміру фактичної сплати позивачем судового збору.
Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 128, 143, 157, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви с.Утіховичі Львівської області до Львівської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Релігійної громади Української Греко-Католицької Церкви с.Утіховичі Львівської області та Перемишлянської районної державної адміністрації Львівської області про скасування п.2.5.1. розпорядження №754 від 27.09.1995 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.03.2007 року задовольнити частково.
Скасувати пункт 2.5.1 розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №754 від 27.09.1995 року про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель.
В іншій частині позовних вимог, щодо скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно - будівлю церкви, що розташована за адресою: Львівська обл., Перемишлянський район, с.Утіховичі, вул.Центральна, буд. №3, від 13.03.2007 року, виданого громаді УГКЦ с.Утіховичі Львівської області, провадження закрити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Релігійної громади Української Автокефальної Православної Церкви с.Утіховичі Львівської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 (сімнадцять ) грн. 20 коп.
Роз'яснити позивачу, що він не позбавлений права на звернення з позовними вимогами, щодо яких провадження закрито, до місцевого суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сасевич О.М.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 травня 2013 року.