ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
20 травня 2013 року справа № 813/2012/13-а
зал судових засідань № 6
Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Гулика А.Г.,
судді Коморного О.І.,
судді Потабенко В.А.,
секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідачів Антощук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправним рішення, наказу та поновлення на роботі, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України та Львівської митниці, в якому просить суд із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.04.2013р., визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної митної служби України № 913-к від 25.05.2010 р. «По особовому складу» в частині припинення перебування на службі в митних органах ОСОБА_1, в.о. старшого інспектора відділу митного оформлення №3 (далі - ВМО №3) митного поста «Мостиська» Львівської митниці, поновити ОСОБА_1 на посаді в.о. старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, стягнути з Львівської митниці суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача протиправно звільнено зі служби в митних органах, оскільки під час здійснення своїх посадових обов'язків він дотримувався чинного законодавства і діяв у відповідності до вимог посадової інструкції ст. інспектора ВМО № 3 митного поста «Мостиська», розпоряджень начальника Львівської митниці, технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та інших предметів у пункті пропуску «Мостиська». Позивач стверджує, що не вчинив жодних винних дій, які б дали підстави звинуватити його у порушенні вимог ст.ст.40, 42 Митного кодексу України та Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України». Відсутність події чи складу правопорушення, відповідно до Дисциплінарного статуту митної служби України (далі - Статут) є обставиною що виключає можливість застосування дисциплінарних стягнень. Позивач звертає увагу на те, що Статут є спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають під час проходження державної служби в митних органах. Тому, на думку позивача, в цьому випадку необґрунтованим є застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про державну службу» як підставу для припинення перебування на державній службі в митних органах.
Представником відповідача - Львівської митниці подано до суду заперечення на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову повністю. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що оскаржуваний наказ голови Державної митної служби України № 913-к від 25.05.2010 р. винесений у відповідності до чинного законодавства України. Додатково зазначає, що звільнення позивача здійснювалось на підставі закону України «Про державну служу України», а тому застосування в цьому випадку вимог Закону України «Про дисциплінарний статут митної служби України» щодо строків та порядку застосування дисциплінарних стягнень, на чому наголошує позивач, є неправомірним.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві. Додатково пояснили, що припинення перебування позивача на державній службі у зв'язку з порушенням присяги державного службовця відбулося без достатніх на це правових підстав. При цьому вважають, що факт порушення присяги державного службовця не відповідає дійсним обставинам.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. Додатково пояснив, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу Державної митної служби України (далі - ДМС України) №913-к від 25.05.2010р. стало повідомлення про затримання 23.05.2010р. працівниками ГУ БОЗ МВС України неподалік від митного поста «Мостиська» Львівської митниці транспортних засобів з вантажем - косметичними виробами невідомого походження без відповідних товарно-транспортних супровідних документів. Вказані транспортні засоби згідно з наявною у ПІК «Інспектор 2006» інформацією, перетинали митний кордон України без вантажу.
Згідно з висновками службового розслідування від 07.06.2010р. відповідачі вважають встановленим факт ввезення на митну територію України з 22.05.2010р. по 23.05.2010р. транспортним засобом «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 косметичних виробів поза митним контролем за сприяння в.о. старшого інспектора ВМО №3 митного поста «Мостиська» ОСОБА_1 На думку відповідачів, виявлене порушення свідчить про порушенням позивачем Присяги державного службовця.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2010р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці визнано протиправним і скасовано наказ голови Державної митної служби України № 913-к від 25.05.2010 р. «По особовому складу» в частині припинення перебування на службі в митних органах ОСОБА_1, в.о. старшого інспектора відділу митного оформлення №3 (далі - ВМО №3) митного поста «Мостиська» Львівської митниці, поновлено ОСОБА_1 на посаді в.о. старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, стягнуто з Львівської митниці суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.05.2010 р. до 13.12.2010 р.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011р. скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2010р. та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.02.2013р. скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2010р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011р., а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування вказаних рішень стало те, що судами попередніх інстанцій не встановлено чи мав місце факт порушення позивачем Присяги державного службовця, чи діяв відповідач при звільненні позивача з публічної служби у межах компетенції та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України; не досліджено постанову про закриття кримінальної справи щодо позивача; стягнення коштів проведено з Львівської митниці, яка не була відповідачем у цій справі; в постанові не наведено розрахунків та суми заробітної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті із врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.02.2013, суд встановив наступне.
На підставі Наказу Державної митної служби України № 913-к від 25.05.2010р. «По особовому складу Львівської митниці» за порушення Присяги державних службовців відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» припинено 25.05.2010 року перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, в.о. старшого інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.
Підставою для прийняття вказаного наказу ДМС України стало повідомлення про затримання 23.05.2010р. працівниками ГУ БОЗ МВС України в с. Шегині, Мостиського району Львівської області неподалік від митного поста «Мостиська» Львівської митниці транспортних засобів «Mersedes-Benc Sprinter» реєстраційний НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8, що перевозили без відповідних товарно-транспортних супровідних документів косметичні вироби невідомого походження і, які згідно з наявною у ПІК «Інспектор 2006» інформацією, перетинали митний кордон України без вантажу.
Згідно з висновками службового розслідування від 07.06.2010р. ОСОБА_1 здійснив пропуск без оподаткування та письмового декларування товарів, які переміщувалися транспортним засобом марки «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5, що, в свою чергу, суперечить ст.ст. 40, 43, 78 Митного кодексу України, ст.4 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 13.09.01р., Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення від 11.06.08р. За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 порушив Присягу державного службовця, у зв'язку з чим його служба в митних органах України підлягає припиненню.
При вирішенні спору суд виходив з такого.
Порядок проходження державної служби та її припинення регулюється спеціальним законом - Законом України «Про державну службу», яким встановлено, що, крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, державна служба припиняється також з підстав, визначених у ст. 30 вказаного Закону, і в таких випадках норми КЗпП України не підлягають застосуванню, оскільки припинення державної служби не можна кваліфікувати як звільнення з ініціативи адміністрації.
Відповідно до ст. 408 Митного кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».
Згідно з ст. 410 Митного кодексу України порядок і умови прийняття на державну службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях визначаються законодавством України.
Як вбачається з преамбули Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» від 06.09.2005 року № 2805-ІV регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».
При цьому, порушення присяги державного службовця не кваліфікується як дисциплінарне стягнення, оскільки перелік дисциплінарних правопорушень чітко визначений Дисциплінарним статутом митної служби України, серед яких немає порушення присяги державного службовця.
Таким чином, припинення державної служби у зв'язку із порушенням присяги державного службовця не є дисциплінарним стягненням, а є додатковою підставою, визначеною Законом України «Про державну службу», для припинення державної служби, і відповідно застосування в цьому випадку вимог Закону України «Про дисциплінарний статут митної служби України» щодо строків та порядку застосування дисциплінарних стягнень є неправомірним.
З огляду на викладене, доводи позивача про порушення відповідачами Дисциплінарного статуту митної служби України судом до уваги не беруться, оскільки в цьому випадку, державна служба припинялась на підставі Закону України «Про державну службу», а не застосовувалось дисциплінарне стягнення згідно із Дисциплінарним статутом.
Як вже встановлено судом підставою для висновку відповідачів про несумлінне виконання своїх службових обов'язків ОСОБА_1 стало повідомлення про затримання 23.05.2010р. працівниками ГУ БОЗ МВС України в с. Шегині, Мостиського району Львівської області, неподалік від митного поста «Мостиська» Львівської митниці транспортних засобів «Mersedes-Benc Sprinter», реєстраційний НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_8, що перевозили без відповідних товарно-транспортних супровідних документів косметичні вироби невідомого походження, проведення митного контролю транспортного засобу «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 інспектором митниці ОСОБА_1, внесення ним у ПІК «Інспектор 2006» інформації про те, що вказаний транспортний засіб перетинав митний кордон України без вантажу. При цьому, в.о. старшого інспектора ВМО № 3 ОСОБА_1 випустив автомобіль «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний номер НОМЕР_1 із зони митного контролю на територію України без сплати митних платежів.
При дослідженні судом питання про порушення позивачем Присяги державного службовця судом встановлено наступне.
Висновок відповідачів про порушення позивачем Присяги державного службовця ґрунтується виключно на події затримання працівниками правоохоронних органів транспортного засобу поза межами митного поста із вантажем без відповідних товаро - супровідних документів, митний контроль якого проводився позивачем, без сплати митних платежів. Тому, до предмету доказування входять обставини щодо наявності/відсутності товару в транспортному засобі «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 на момент проведення митного контролю позивачем.
Згідно з журналом розподілу обов'язків митного поста «Мостиська» у період з 20.00 год. 22.05.2010р. по 08.00 год. 23.05.2010р. оформлення транспортних засобів та вантажів на смугах руху «червоний коридор» здійснював, зокрема, позивач.
Судом встановлено, що 22.05.2010р. о 22 год .12 хв. автомобіль марки «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний номер НОМЕР_1 виїхав з України через пункт пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» по смузі руху «зелений коридор». 23.05.2010р. о 05 год. 02 хв. зазначений транспортний засіб в'їхав в Україну через пункт пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» по смузі руху «червоний коридор», контрольний талон серії ААК №2185144, характер вантажу - «особисті речі», митний контроль та митне оформлення здійснено позивачем. У своїх поясненнях позивач вказав, що вказаним транспортним засобом переміщалось 4 осіб, жодних речей та товарів, які заборонені на ввезення, та які б перевищували встановлені норми для ввезення фізичними особами не виявлено. Працівники СБК та ПМП до проведення огляду не залучались у зв'язку із відсутністю такої необхідності, фотографування не проводилось, оскільки мікроавтобус був пасажирським.
В цей період функції диспетчера «виїзд із зони митного контролю» в'їзд з України виконував ОСОБА_9 з його пояснень вбачається, що вказаний транспортний засіб випущений із зони митного контролю на митну територію України на підставі контрольних талонів із відмітками прикордонної та митної служб. Після чого ОСОБА_9 внесено інформацію у ФМ «Диспетчер ЗМК» про переведення транспортних засобів зі статусу «завершення митного оформлення» на «виїзд із зони митного контролю».
22.05.2010р. в ході проведення спільних заходів відділу внутрішньої безпеки Львівської митниці та УБОЗ ГУМВС України у Львівській області встановлено, що транспортний засіб марки «Івеко» р.н. НОМЕР_4 у період 22 - 23.05.2010р. знаходився на виїзній стороні польського пункту пропуску «Медика» в напрямку в'їзд в Україну, до лінії державного кордону. З цього транспортного засобу здійснювалось перевантаження товарів в інші транспортні засоби, зокрема, у «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний номер НОМЕР_1.
Вказані обставини, на думку відповідачів, свідчать про факт наявності вантажу в транспортному засобі «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний номер НОМЕР_1, митний контроль якого здійснювався позивачем та відповідно безпідставний його пропуск без сплати митних платежів.
Проте, на думку суду, зазначені обставини не підтверджуються належними, достатніми і допустимими доказами, виходячи з такого.
Відповідачі у висновку службового розслідування вказують, що факт перевантаження товарів з транспортного засобу марки «Івеко» р.н. НОМЕР_4, що у період 22-23.05.2010р. знаходився на виїзній стороні польського пункту пропуску «Медика» в напрямку в'їзд в Україну, зокрема, до транспортного засобу «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджується відеоматеріалами, наданими польською стороною.
Проте, при дослідженні судом цієї обставини встановлено, що факт перевантаження товару з транспортного засобу марки «Івеко» р.н. НОМЕР_4 саме до транспортного засобу «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний номер НОМЕР_1 не зафіксований.
Згідно з актом огляду копії записів відеоспостереження, проведеного посадовими особами Львівської митниці від 07.06.2010р. за період з 08. год. 00 хв. 22.05.2010р. до 08 год. 00 хв. 23.05.2010р. на смугах в'їзду в України пасажирської дільниці пункту пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці, встановлено, що в ході перегляду відеозаписів встановити номерні знаки транспортних засобів, а також ідентифікувати посадових осіб митної та прикордонної служби, дії яких зафіксовано на зображенні, не надалось за можливе.
Натомість, позивач стверджував, що факт відсутності будь-якого товару в транспортному засобі «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний номер НОМЕР_1 ним встановлювався під час огляду, що підтверджується відеозаписом з української сторони кордону. Враховуючи повідомлені позивачем обставини, суд з метою їх перевірки витребував від Управління Служби безпеки України у Львівській області відеозапис здійснення митного контролю за цей період на відповідній смузі в'їзду. Від Управління Служби безпеки України у Львівській області надійшла відповідь від 22.04.2013р. №62/6/1435, з якої вбачається, що в рамках розслідування кримінальної справи скеровувались відповідні запити в Мостиський прикордонний загін ДПС України та Львівську митницю ДМС України. Проте, такі не надані, оскільки, зважаючи на великий проміжок часу з моменту переміщення до моменту надсилання запитів відеозаписи не збереглися, так як інформація зберігається підрозділами ДПС України - 10 днів, підрозділами ДМС України - 1 місяць.
Таким чином, відповідачем не подано, а судом не здобуто доказів, які б підтверджували факт перевантаження товару з транспортного засобу марки «Івеко» р.н. НОМЕР_4 до транспортного засобу «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний номер НОМЕР_1.
Суд бере до уваги лист військової прокуратури Львівського гарнізону № 6/5041 від 30.11.2010р., згідно з яким факт перевантаження 23.05.2010р. товарів у автомобіль марки «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 у пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині» свого підтвердження не знайшов, у зв'язку з чим, з цього приводу 05.06.10р. постановою начальника Мостиського прикордонного загону, як органом дізнання, відмовлено в порушенні кримінальної справи.
Судом також враховується те, що постановою апеляційного суду Львівської області від 12.09.12р., яка набрала законної сили і оскарженню не підлягає, провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил закрите у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.482 МК України.
Судом досліджено постанову старшого слідчого-криміналіста слідчого відділу УСБ України у Львівській області від 16.11.2012р. про закриття кримінальної справи №2041, порушеної стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.364 та ч.2 ст.366 КК України на підставі п2 ч.1 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину.
У зазначеній постанові вказано, що в ході досудового слідства, незважаючи на тривалий строк розслідування кримінальної справи та великий обсяг проведених слідчо - процесуальних дій, не виявилося можливим здобути достатні дані, які б вказували на переміщення 23.05.2010р. через митний кордон з Республіки Польща в Україну через ПП. «Шегині» МП «Мостиська» Львівської митниці партії товарів в мікроавтобусах марки, зокрема, «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5
Протоколи про порушення митних правил, складені Львівською митницею за виділеними в матеріалами з кримінальної справи №2041, не знайшли свого судового підтвердження. У зв'язку з чим у кримінальній справі відсутні достатні дані, які вказують на порушення, зокрема, позивачем зловживання своїм службовим становищем під час пропуску на митну територію України відповідних товарів.
Суд використовує вказану постанову як доказ в частині обставин, що стосуються порушення позивачем Присяги державного службовця та в контексті наявності підстав для звільнення з публічної служби, оскільки в межах кримінальної справи досліджувались обставини, що стали підставою для звільнення позивача.
Відповідачами не подано суду інших належних і достатніх доказів, які б свідчили про несумлінне виконання службових обов'язків позивачем та порушення ним Присяги державного службовця.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що факт випуску позивачем автомобіля «Volkswagen Transporter T4» реєстраційний № НОМЕР_1 із зони митного контролю на територію України без сплати митних платежів свого підтвердження не знайшов, а тому відсутній факт порушення позивачем Присяги державного службовця.
У зв'язку з цим, звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» є необґрунтованим та безпідставним, тому відповідно наказ Державної митної служби України № 913-к від 25.05.2010 року «По особовому складу» в частині припинення перебування на службі в митних органах ОСОБА_1, виконуючого обов'язки старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці є протиправним та підлягає скасуванню.
Виходячи з того, що не існувало підстав для звільнення позивача із публічної служби, його слід поновити на посаді, з якої проводилось звільнення, тобто - виконуючого обов'язки старшого інспектора ВМО №3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.
Судом встановлено, що в результаті неправомірного звільнення позивача, утворився період вимушеного прогулу, який тривав з 26.05.2010 року по 20.05.2013 року.
Частиною 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган,я кий розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно із ч. 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до ч. 2 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Згідно з довідкою Львівської митниці від 10.04.2013 року № 6.1/13-282, середньомісячна та середньоденна заробітна плата позивача становила відповідно 2857 грн. 00 коп. та 129 грн. 91 коп.
Зважаючи на те, що заява позивача про поновлення на роботі розглядалася більше одного року не з вини працівника, суд, на підстав ст.235 Кодексу законів про працю України, вважає, що позивачу підлягає виплата відшкодування середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З урахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 12.02.2013 р., суд наводить розрахунок розміру середньої заробітної плати, яка підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу. Суд встановив, що період нарахування середнього заробітку позивачу становить з 26.05.2010 року по 20.05.2013 року, тобто 750 робочих днів. Виходячи з розміру середньоденної заробітної плати позивача, а саме 129 грн. 91 коп., позивачу повинна виплачуватись сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.05.2010 року по 20.05.2013 року (750 робочих днів) у розмірі 97 432 грн. 50 коп.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 р. присуджено стягнути на користь позивача виплату заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, а саме в розмірі 3580 грн. 72 коп. Факт виплати вказаної суми підтверджується постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 17.05.2011р. ВП №24785172 та не оспорюється сторонами у справі.
Таким чином, з урахуванням виплаченої суми згідно з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 р. на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 93851 грн. 78 коп.
Крім цього, рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в.о. старшого інспектора ВМО №3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, а також виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2857 грн. 95 коп., слід допустити до негайного виконання, так як відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Положення ст. 19 Конституції України закріплене у ст. 9 КАС України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на викладене вище, виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України, наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, як такий, що звернувся до суду для вирішення спору, що виникає з трудових відносин, а інші судові витрати позивачем належним чином підтверджені не були, то жодні витрати з Державного бюджету, на користь позивача, судом не присуджуються.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 913-к від 25.05.2010 року «По особовому складу» в частині припинення перебування на службі в митних органах ОСОБА_1, виконуючого обов'язки старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.
4. Стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.05.2010 р. по 20.05.2013 р. в розмірі 98 526 грн. 02 коп.
5. Звернути до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язки старшого інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2857 грн. 95 коп.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений та підписаний 24 травня 2013 року.
Головуючий суддя А.Г. Гулик
Суддя О.І.Коморний
Суддя В.А. Потабенко