0508/11593/2012
№ 2/255/319/2013
Іменем України
20 травня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді Цукурова В.П.,
при секретарі - Натеса О.І.,
за участю представника відповідача Крикунової Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, стійкою втратою професійної працездатності, у зв'язку з професійним захворюванням та трудовим каліцтвом, відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «ДВЕК» про стягнення відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, стійкою втратою професійної працездатності, у зв'язку з професійним захворюванням та трудовим каліцтвом, відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва, посилаючись на наступне.
З 07.09.1966 року по 24.11.2008 року позивач працював на підприємствах вугільної промисловості України, у тому числі на Шахті ім. Челюскінців у м. Донецьку робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею. Його праця відбувалась у шкідливих умовах під впливом шкідливих факторів виробничого середовища.
16.06.1996 року з позивачем трапився нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за яким роботодавцем було проведено розслідування та був складений та виданий акт по формі Н-1 розслідування нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом. Висновком МСЕК позивачу була встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом у розмірі 25%.
Під час роботи під землею у шкідливих умовах праці позивач отримав професійне захворювання. 24 листопада 2008 року роботодавцем вперше було проведено розслідування та був складений та виданий акт по формі П-4 розслідування хронічного професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом.
Факт ушкодження здоров'я при виконання своїх трудових обов'язків підтверджується виписками і висновками з медичних установ, а саме: повідомленням про професійне захворювання; висновком №4052 лікарсько-експертної комісії Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювань, випискою з історії хвороби №7378 та довідкою №1819; виписками з амбулаторної карти з міської лікарні м. Донецька; протоколами обстеження пульмонолога; виписками з протоколу ВКК №680, №689; довідкою МСЕК серії ДОН-07 №008960 від 17.12.2008 року; довідкою МСЕК серії ДОН-04 №059035 від 17.12.2008 року.
Висновком МСЕК від 17.12.2008 року йому була первинно встановлена стійка втрата професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням у розмірі 30% та інвалідність 3 групи.
Таким чином, виконуючи свої трудові обов'язки, позивач зазнав ушкодження здоровя у розмірі 55% та інвалідність 3 групи.
У зв'язку з втратою професійної працездатності позивач не мав та не має можливості працювати на тих посадах, які дозволяють одержувати відповідний заробіток, не має змоги здійснювати, реалізовувати свої право на працю. Протягом тривалого часу у позивача частково порушені відносини з оточуючими, він не має змоги вести активний відпочинок. При цьому він переносить значні моральні й психічні страждання.
Позивач вважає, що за таких обставин йому має бути відшкодована моральна шкода, завдана ушкодженням здоров'я, яку він оцінює в 55 000,00 гривень.
Крім того, позивач зазначає, що йому було завдану моральну шкоду умовами виробництва внаслідок наступних обставин.
Багато років позивач працював на шкідливих роботах, його праця була тяжка, відбувалась у шкідливих умовах. Вказані обставини вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя: відповідне харчування, лікування, гігієнічні процедури. При цьому позивач вважає, що відповідачем було порушено законодавство про охорону праці, внаслідок чого він отримав професійне захворювання. Розмір моральної шкоди, завданої умовами виробництва, позивач оцінює в 27 000,00 гривень.
Просив стягнути з ДП «ДВЕК» на його користь відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у сумі 55 000,00 гривень, відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва у сумі 27 000,00 гривень.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково в частині відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з професійним захворюванням, яким було встановлено 30% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності, оскільки дане захворювання є наслідком роботи на підприємстві в період з 2004 року по 2008 рік, у сумі 9000 гривень. В іншій частині позовних вимог позов не визнала, оскільки каліцтво відбулось під час роботи позивача на підприємстві «Донецьквугілля», що вбачається з записів в трудовій книжці позивача та акту про нещасний випадок №207 від 17.06.1996 року. Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва, не визнала, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на законі.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази у справі в їх сукупності, прийшов до висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини.
З 07.09.1966 року по 24.11.2008 року позивач працював на підприємствах вугільної промисловості України, у тому числі на Шахті ім. Челюскінців у м. Донецьку робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею, що підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці (а.с. 7-9).
16.06.1996 року з позивачем трапився нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за яким роботодавцем було проведено розслідування та був складений та виданий акт №207 по формі Н-1 розслідування нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, від 17.06.1996 року. ОСОБА_2 отримав травму, працюючи на Донецькому виробничому об'єднанні по видобутку вугілля «Донецьквугілля». Первинним висновком МСЕК йому було встановлено 25% втрати працездатності у зв'язку з виробничою травмою (а.с. 29).
Крім того, під час роботи під землею у шкідливих умовах праці ОСОБА_2 отримав професійне захворювання. 24 листопада 2008 року роботодавцем було проведено розслідування та був складений та виданий акт по формі П-4 розслідування хронічного професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, від 25.11.2008 року (а.с. 16). Позивачу було встановлено діагноз - пневмоконіоз, антракосілікатоз, хронічне обструктивне захворювання легенів. Згідно довідки МСЕК від 17.12.2008 року серії ДОН-04 №059035, позивачу було встановлено 30% втрати працездатності та 3 групу інвалідності (а.с. 29).
Втрата професійної працездатності призвела до моральних страждань позивача, оскільки у нього порушився нормальний життєвий ритм, він повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позбавлений можливості займатися фізичною працею, змушений постійно проходити відповідний курс лікування у медичному закладі.
У той же час, судом встановлено, що підприємство, на якому позивач отримав травму, внаслідок якої йому було встановлено 25% втрати працездатності, а саме - ДВАТ «Шахта ім. Челюскінців» дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Донвугілля» та підприємство «Донецьквугілля» не припинило своє існування, не вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 50).
Таким чином, ДП «ДВЕК» не є правонаступником прав та обов'язків ДВАТ «Шахта ім. Челюскінців» дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Донвугілля», оскільки вказане підприємство не є припиненим.
За таких обставин, ДП «ДВЕК» не має відповідати перед позивачем за завдану йому моральну шкоду у зв'язку із професійної травмою та встановленням 25% втрати професійної працездатності.
У той же час, порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно Рішення Конституційного Суду України № 20-пр/2008 від 08.10.2008 року обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди громадянам, які постраждали на підприємствах внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, було покладено на підприємства, з чиєї вини відбулися відповідні події.
Таким чином, саме на підприємство покладено обов'язок відшкодовувати працівнику моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Оскільки стаття 1168 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів, то суд вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, заподіяну ушкодженням його здоров'я, внаслідок чого йому було встановлено 30% втрати професійної працездатності.
Визначаючи розмір моральної шкоди, слід врахувати п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якої, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Враховуючи характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її житті, обставини по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили, а також з урахуванням принципу розумності та справедливості, позовні вимоги щодо стягнення відшкодування моральної шкоди необхідно частково задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 9 000 гривень.
Крім того, позивач зазначив, що умовами виробництва йому було заподіяно моральні страждання, змушено суттєво змінити звичайний уклад життя. Розмір моральної шкоди, завданої умовами виробництва, позивач оцінив в 27 000,00 гривень.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральних збитків суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження зазначені позивачем підстави стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва. Такі вимоги позивача не ґрунтуються на нормах матеріального права України. Правових підстав для їх задоволення у суду немає.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва, задоволенню не підлягають, оскільки вони не засновані на законі.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з ДП «ДВЕК» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, у сумі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень.
На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судові витрати у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
Враховуючи викладене та керуючись п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 1168 ЦК України та ст. ст. 5, 6, 58-60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, стійкою втратою професійної працездатності, у зв'язку з професійним захворюванням та трудовим каліцтвом, відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, стійкою втратою професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, у сумі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в дохід держави судовий збір у сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Ворошиловський районний суд м. Донецька до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення надруковано у нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя Ворошиловського районного
суду м. Донецька В.П. Цукуров