Справа № 158/186/13-ц провадження № 22-ц/773/646/13 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О.К.
Категорія: 45 Доповідач: Бовчалюк З. А.
15 травня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Бовчалюк З. А.,
суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.,
при секретарі - Шереметі Т.Г.,
з участю: позивача - ОСОБА_2,
відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представників Жидичинської сільської ради - Комара Л.І., Ткач С.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Жидичинської сільської ради про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Жидичинської сільської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 березня 2013 року,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що йому разом з відповідачами по справі на праві спільної часткової власності належить будинковолодіння АДРЕСА_1. Земельна ділянка, що закріплена за даним будинковолодінням ними не приватизована та перебуває у комунальній власності Жидичинської сільської ради. Рішенням Ківерцівського районного суду належна йому частина житлового будинку та господарських будівель була виділена в натурі. Маючи на меті вирішити питання про встановлення порядку користування земельною ділянкою, він звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з позовом про встановлення порядку користування земельною ділянки. Під час розгляду даної справи йому стало відомо, що на підставі рішення Жидичинської ради між відповідачами був укладений договір оренди спірної земельної ділянки.
Вважає, що укладений між відповідачами договір оренди землі порушує його законні права. Просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений між Жидичинською сільською радою та ОСОБА_4, ОСОБА_3
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 березня 2013 року позов в даній справі задоволено частково.
Ухвалено визнати частково недійсним в частині площі ? частини сараю Б-1 (праву), який належить ОСОБА_2 договір оренди землі укладений між Жидичинською сільською радою та ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 04.09.2012 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 18.12.2009, № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України, рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджувалися; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване судове рішення в даній справі зазначеним вимогам закону не відповідає.
Так, частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачу по справі належить ? сараю, який розташований на орендованій частині земельної ділянки, яка належить відповідачам по справі, а тому договір оренди землі в цій частині підлягає визнанню недійсним.
Проте з такими висновками суду у повному обсязі погодитись не можна, оскільки вони не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що згідно з рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 29 квітня 2011 року здійснено поділ в натурі будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Ухвалено визнати за ОСОБА_2 право власності на 51/100 частку житлового будинку з надвірними господарськими спорудами, що згідно з технічного паспорту на житловий будинок складаються з приміщення кімнати 1-6, кімнати 1-7, приміщення кладової 1-8, запроектовані приміщення 1-9*, 1-9**, 1/ 2 частину сараю Б-1 (праву), сарай Б-2, хлів б-3, колодязь (Г), вбиральню (Е). Дане рішення набрало законної сили ( а.с 4-10).
З метою отримання земельної ділянки для обслуговування належної частини будинку та господарських будівель ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулись до Жидичинської сільської ради з заявами про надання їм відповідної частини земельної ділянки на умовах оренди.
Рішеннями Жидичинської сільської ради Ківерцівського району №11/16 та 11/17 від 06.12.2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди терміном на 20 років на земельну ділянку площею по 0,0195 га кожному для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 ( а.с 31).
Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Рішенням Жидичинської сільської ради Ківерцівського району №18/10 від 21.08.2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 0,0391 га ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1. Надано вказаним особам в оренду на 20 років земельну ділянку площею 0,0391 для обслуговування житлового будинку ( а.с 40).
На виконання вищенаведеного рішення сільської ради, 4 вересня 2012 року між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0391 га в т. ч. сільськогосподарські угіддя 0,0191 га, забудовані землі 0,0200 га. Даний договір 26.09.2012 року зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Ківерцівському районі за № 072180004001546 (а с. 11-20, 33-35).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Звертаючись до суду з позовом позивач вказував, що на земельній ділянці, що передана в оренду, розташований належний йому на праві власності сарай, доступ до якого, у зв'язку з орендою землі, йому на даний час обмежений.
З дослідженої в судовому засіданні технічної документації із землеустрою, що посвідчує право оренди на земельну ділянку площею 0,0391 га ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1, зокрема схеми земельної ділянки, (яка є невід'ємною частиною договору), вбачається, що судом першої інстанції, під час ухвалення оспорюваного рішення, не було звернуто уваги, що в даних документах відсутні конкретні межі земельної ділянки, що передається в оренду.
З наданої в судовому засіданні апеляційної інстанції схеми земельної ділянки по АДРЕСА_1, на яку нанесені межі оренди земельної ділянки вбачається, що належний позивачу сарай розташований на орендованій відповідачами земельній ділянці. Дана обставина сторонами не заперечувалась та не оспорювалась.
У частині 7 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
З врахуванням наведеного слід дійти висновку, що права позивача, укладеним договором порушенні.
Разом з тим, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Однак дані роз'яснення залишились поза увагою суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги частково та визнаючи недійсним договір оренди землі в частині площі ? частини сараю Б-1 (праву), який належить ОСОБА_2, суд не вказав, конкретної площі земельної ділянки, її меж щодо яких договір оренди визнано недійсним. Також не звернуто уваги, що земельна ділянка, яка знаходиться перед належним відповідачу сараєм та позаду нього також передана в оренду відповідачам.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції також позбавлений можливості визначити конкретні межі, конфігурацію, площу земельної ділянки, яка не могла бути передана в оренду лише відповідачам, оскільки з наявної у справі технічної документації зробити про це висновок неможливо. Іншими доказами дані обставини сторонами не доведені в тому числі і відповідним висновком експерта. Дані питання мають суттєве значення, як для розміру орендної плати, порядку користування спірною земельною ділянкою так і для виконання інших істотних умов договору оренду.
За змістом ст. 3 ЦПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом.
За врахуванням наведеного позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
У зв'язку з наведеними порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення, оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 березня 2013 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.
Визнати недійсним договір оренди землі від 04 вересня 2012, укладений між Жидичинською сільською радою та ОСОБА_4, ОСОБА_3, зареєстрований 26.09.2012 року в Управлінні Держкомзему у Ківерцівському районі за № 072180004001546.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: