Справа № 2-4056/11
(2/401/911/12)
Іменем України
06 грудня 2012 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
при секретарі Носулі А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Позивач звернувся в суд з даним позовом до відповідача про розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 16 лютого 2011 року між Приватним підприємством «Грандфінресурс» в особі Орел Ганни Вячеславівни та ОСОБА_1 було укладено договір №200902 та додаток №1, додаток № 2, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідачем було запропоновано позивачу програму «Альянс Україна» - програма, яка базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього. Під «товаром» відповідач пояснив, що це є об'єкти нерухомості, земельні ділянки, транспортні засоби інші товари вітчизняного та іноземного виробництва, які не вилучені із цивільного обігу, або не обмежені обігом, згідно чинного законодавства.
Так, згідно з пунктом 1.3 даного договору позивач доручив відповідачу використовувати суми внесків для формування Фонду Реєстру та його розподілу, а також здійснювати оплату товару на користь позивача чи надавати відповідні суми у позику.
Відповідно до пункту 2.1.1. договору позивач зобов'язався сплатити одноразовий комісійний внесок у день підписання договору, який позивач сплатив у розмірі 10500 гривень, згідно з квитанцією № 251620004 від 16 лютого 2011 року, чим виконав умови, передбачені договором №200902 від 16 лютого 2011 року та додатком №2 до договору, а саме: «адміністративний платіж» - одноразова плата, що сплачується учасником на користь адміністратора після отримання дозволу, пов'язаного з купівлею та організацією передачі товару у власність учасника або надання відповідної суми у позику. Під «дозволом» відповідач розумів - право на отримання товару, на підставі якого адміністратор проводить оплату товару, організовує його передачу у власність учасника або надає відповідну суму у позику.
Те, що вказаний договір є саме споживчим, зазначено також в п.п. 1.2, 1.3, та у додатку № 2. Відповідно до договору цільове використання кредиту - придбання товару, відповідно до умов договору № 200902 від 16 лютого 2011 року та додатків до нього.
Таким чином, відповідно до спірного договору програма «Альянс Україна» направлена на задоволення саме споживчих потреб позивача для придбання товарів народного вжитку, які вільно продаються на території України для особистих потреб, без здійснення підприємницької діяльності.
Позивач вважає, що вказаний договір слід розірвати, оскільки він не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і у зв'язку з цим просить повернути внесені по спірному договору кошти 10500 гривень, у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 5000 гривень, а також матеріальну шкоду на лікування у розмірі 16500 гривень.
У судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити позов.
Представник відповідача надав суду заперечення, в яких позовні вимоги не визнав повністю, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України зі згоди представника позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
У судовому засіданні встановлено, що 16 лютого 2011 року між Приватним підприємством «Грандфінресурс» в особі Орел Ганни Вячеславівни та ОСОБА_1 було укладено договір №200902 та додаток №1, додаток № 2, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідачем було запропоновано позивачу програму «Альянс Україна» - програма, яка базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього. Під «товаром» відповідач пояснив, що це є об'єкти нерухомості, земельні ділянки, транспортні засоби інші товари вітчизняного та іноземного виробництва, які не вилучені із цивільного обігу, або не обмежені обігом згідно чинного законодавства.
Так, згідно з пунктом 1.3 даного договору позивач доручив відповідачу використовувати суми внесків для формування Фонду Реєстру та його розподілу, а також здійснювати оплату товару на користь позивача чи надавати відповідні суми у позику.
В додатку №1 до договору визначена вартість товару в сумі 150000 грн., одноразовий комісійний внесок в сумі 10500 грн., кількість платежів - 180, сума загального платежу - 1208,33 грн., який складається з чистого внеску - 833,33 грн. та адміністративних витрат в сумі 375 грн.
Відповідно до пункту 2.1.1. договору позивач сплатив 10500 гривень, згідно з квитанцією №251620004 від 16 лютого 2011 року, чим виконав умови, передбачені договором №200902 від 16 лютого 2011 року та додатком №2 до договору.
Згідно зі ст. 4 умов програми "Альянс Україна»" додатку № 2 до договору, визначено порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду, відповідно до якого Учасник Програми набуває право брати участь у найближчому заході після вчасної сплати чергового Загального платежу на підставі заяви. За змістом вказаних положень вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем.
При цьому, договір не містить строків та (або) термінів отримання позивачем товару, не передбачає будь-яких гарантій його отримання навіть у разі повної оплати вартості. Натомість договором передбачено, що у випадку розірвання учасником договору одноразовий комісійний внесок та адміністративні витрати йому не повертаються (п.8.2.додатку №2), повернення чистих внесків відбувається після закриття реєстру (п.8.2.додатку №2), що має місце після виконання платіжних зобов'язань останнього учасника у даному реєстрі (ст.12 додатку №2), при цьому у випадку відмови від участі, розірвання договору або виключення учасника з програми адміністратор докладе зусиль по заповненню вільного місця, щоб не допустити зменшення фонду реєстру (ст.10 додатку №2), тобто повернення чистих внесків залежить від адміністратора та дій інших учасників.
Із змісту договору випливає, що ПП «Грандфінресурс» формує групу клієнтів системи за рахунок сплати щомісячних повних внесків і за кошти клієнтів самої програми формується фонд даної групи. З фонду групи формується чистий фонд, призначений для придбання товарів учасниками програми. Тобто в даному випадку має місце діяльність, направлена на формування відповідачем, без залучення власних коштів, групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснюється передача права на купівлю товару (отримання у позику певної суми коштів) одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, тому суд вважає, що така діяльність має ознаки нечесної підприємницької практики, яка вводить споживача в оману.
Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
Відповідно до ч.3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.
Заперечення представника відповідача щодо відсутності в діяльності ПП «Грандфінресурс» ознак нечесної підприємницької діяльності, відповідності умов спірного договору нормам законодавства, та відсутності підстав для визнання договору недійсним, суд не приймає до уваги, оскільки вони не відповідають встановленим судом обставинам справи.
Враховуючи встановлені судом обставини та факти суд вважає розірвати договір №200902 від 16 лютого 2011 року, укладений між Приватним підприємством «Грандфінресурс» в особі Орел Ганни В'ячеславівни, та ОСОБА_1, стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10 500 гривень та 120 гривень витрат по справі, а всього (десять тисяч шістсот двадцять) гривень 00 копійок.
Відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»- споживачі мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Вимоги позивача в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди у зв'язку з лікуванням задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральної шкоди, зокрема обставин того, що укладення позивачем договору та сплата грошового внеску заподіяли небезпеку для його життя та здоров'я внаслідок недоліків продукції. В договорі, який був укладений між сторонами, не передбачено умов про відшкодування моральної шкоди.
Також суд вважає стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» 214 гривень 60 копійок судового збору на користь держави.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 60, 88, 212-215, 224 ЦПК України, ст.ст. 612, 615, 651, 849, 887, 890, 509, 610, 611 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про розірвання договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.
Розірвати договір №200902 від 16 лютого 2011 року, укладений між Приватним підприємством «Грандфінресурс» в особі Орел Ганни В'ячеславівни, та ОСОБА_1.
Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10 500 гривень та 120 гривень витрат по справі, а всього (десять тисяч шістсот двадцять) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову, - відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» 214 гривень 60 копійок судового збору на користь держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.
Суддя: