№ справи: 2/115/234/2013 Головуючий суду першої інстанції:Дахневич О.Д.
№ провадження: 22-ц/190/2545/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
"21" травня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Харченко І.О.
Суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.
При секретарі:Гранковській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до Малого підприємства «Кварц» про витребування невиданих при звільненні трудової книжки та посвідчення машиніста, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2013 року, -
08 січня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Малого підприємства «Кварц» про витребування невиданих при звільненні трудової книжки та посвідчення машиніста, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Вимоги мотивовані тим, що з травня 2004 року по грудень 2010 року він працював машиністом каменерізної машини на малому підприємстві «Кварц». При прийомі на роботу ним у бухгалтерію підприємства були здані трудова книжка та посвідчення машиніста каменерізної машини. За усною вказівкою адміністрації відповідача з грудня 2010 року по березень 2011 року він знаходився дома та не працював, у зв'язку з перевіркою МП «Кварц» працівниками СБУ. У березні 2011 року йому стало відомо, що підприємство вже не працює. Під час зустрічі з директором МП «Кварц» він дізнався, що його трудова книжка та посвідчення машиніста знаходяться у сейфі в офісі МП «Кварц» і він може їх повернути. Проте, до сьогодні він не отримав ані трудової книжки, ані посвідчення машиніста, ані розрахунку по зарплаті. З цього приводу він звертався до органів прокуратури, міліції, інспекції по праці, але результатів не отримав, у зв'язку з чим вимушений був звернутись до суду. На день звернення до суду він перебуває у вимушеному прогулі 24 місяці - з 15 грудня 2010 року по 26 грудня 2012 року. За цей час відповідач повинен виплатити йому заробітну плату в сумі 21 216 грн. 00 коп. (884 грн. 00 коп. (фактична середня заробітна плата) х 24 місяці (час вимушеного прогулу). Просив також витребувати у відповідача його трудову книжку та посвідчення машиніста, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 21 216 грн. 00 коп.
Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до Малого підприємства «Кварц» про витребування невиданих при звільненні трудової книжки та посвідчення машиніста, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності сторін та/або їх представників, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наведеного.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до частини 1 статті 10, частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі статті 13 Цивільного кодексу України особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого порушеного немайнового або майнового права та інтересу. На підставі частини 3 цієї ж статті суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частини 2-5 статті 13 цього Кодексу, тобто у разі відсутності порушеного права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів відповідачем.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_6 працював у відповідача - МП «Кварц», в якості вибірника-укладальника каменю з 12 квітня 2010 року до 01 вересня 2010 року, що підтверджується матеріалами справи (аркуші справи 32-34).
Наказом МП «Кварц» № 81-ОК від 30 серпня 2010 року позивача було звільнено у зв'язку із закінченням строку дії договору за пунктом 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (аркуш справи 35). З копії особової картки ОСОБА_6 (аркуш справи 36) та копії книги обліку руху трудових книжок та вкладишів до них (аркуші справи 37-38) вбачається, що позивач 01 вересня 2010 року був ознайомлений з наказом про звільнення та отримав трудову книжку. Зазначені обставини спростовують доводи позивача щодо незаконного утримання посадовими особами МП «Кварц» трудової книжки позивача після звільнення його з роботи. З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції факту продовження ним роботи в МП «Кварц» після звільнення 01.09.2010 року.
Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача щодо видачі йому посвідчення машиніста каменерізної машини, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на момент прийняття на роботу такого посвідчення не мав, в період роботи навчання з цього приводу не проходив, відповідну посаду не займав, а тому відсутні правові підстави для задоволення таких його вимог.
Проаналізувавши вищенаведене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України, що обґрунтовано відображено в мотивувальній частині оскаржуваного заявником судового рішення.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процессуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304-305, 307, 308, 313-314, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
І.О.Харченко Н.І. Любобратцева Є.В.Філатова