Справа №1806/12198/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко Ольга Анатоліївна
Номер провадження 22-ц/788/1014/13 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г.
Категорія - 26
14 травня 2013 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Хвостика С. Г.,
суддів - Левченко Т. А., Собини О. І.,
за участю секретаря - Чуприни В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 березня 2013 року
в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, про відшкодування моральної шкоди, -
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 березня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_3.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_3 6500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» на користь держави судовий збір у сумі 114,70 грн.
Зазначене рішення відповідач оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ПАТ «СМВО ім. М.В. Фрунзе», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
В доводах апеляційної скарги зазначається, що на законодавчому рівні не врегульовано порядок відшкодуванням власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, що робить неможливим здійснити таке відшкодування. Крім того, позивачем не надано належних доказів на спричинення йому товариством моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, а також не врахована вина позивача при визначенні розміру заподіяної йому моральної шкоди. Також відповідач в доводах апеляційної скарги зазначає, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» Журавльової М.В. про задоволення апеляційної скарги, пояснення позивача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_5 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 22 липня 1968 року працював на різних посадах у ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», а 04 серпня 2008 року був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, ст.38 КЗпП України (а.с.3-5).
За період з 10 березня 2009 року по 26 березня 2009 року позивач знаходився на обстеженні і лікуванні в Харківському НДІ гігієни праці і профзахворювань, де йому рекомендували звернутись до МСЕК для визначення рівня втрати працездатності внаслідок професійних захворювань (а.с.6).
Як зазначено у довідці до акту огляду Сумської МСЕК від 27 травня 2009 року, позивачу була встановлена третя група інвалідності і ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 65 відсотків безтерміново у зв'язку з профзахворюванням (а.с.9).
З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 22 від 09 квітня 2009 року вбачається, що комісією у складі представників відповідача, лікаря відділення гігієни праці Сумської міської СЕС та начальника відділу організації профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань управління ФССНВ і ПЗ України в Сумській області проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) позивача і встановлено, що професійне захворювання виникло у зв'язку з неефективністю використання засобів індивідуального захисту, несучасністю технологій, тривалій роботі у шкідливих умовах праці. Причиною професійного захворювання стало проведення робіт в умовах підвищеного рівня пилу, неефективністю використання засобів індивідуального захисту, а також присутній сам характер важкості праці (а.с.8). Зазначений акт був підписаний всім складом комісії, в тому числі і представником відповідача.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з тим, що відповідач на неналежному рівні виконував обов'язки з питань охорони праці стосовно позивача, порушив права позивача на безпечні умови праці, тому погіршився стан його здоров'я через професійне захворювання, відбулась втрата нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від позивача додаткових зусиль для організації його життя, у зв'язку з чим ОСОБА_3 заподіяна моральна шкода, для компенсації якої судом визначена сума у розмірі 6500 грн., яка стягнута з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Місцевим судом вірно встановлено і відповідачем не заперечується, що ОСОБА_3 працював у відповідача в умовах підвищених рівнів шуму, пилу, а також був присутній сам факт важкості такої праці.
Робота у шкідливих для здоров'я умовах стала наслідком його професійного захворювання через порушення відповідачем вимог трудового законодавства на створення безпечних умов праці, (не дотримання законодавства про охорону праці, щодо гігієнічних регламентів та нормативів), тому актом огляду МСЕК № 457 від 27 травня 2009 року позивачу було встановлено втрату 65% професійної працездатності, встановлена 3 група інвалідності безтерміново (а.с.62-65).
Отже, є такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки місцевим судом встановлено, що позивач внаслідок ушкодження здоров'я в результаті професійного захворювання зазнав фізичного болю та страждань, про що йдеться у п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, а також він змушений вживати додаткові зусилля для організації свого життя, що спричиняє йому моральні страждання, на що впливає наявність у нього 3-ї групи інвалідності, на відшкодування яких судом обґрунтовано, з врахуванням принципу розумності й справедливості, визначено суму у розмірі 6500 грн.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом без врахування вини позивача, то вони не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно зі ст.237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Установивши, що професійне захворювання позивач отримав унаслідок незабезпечення ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» безпечних і нешкідливих умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдана працівникові моральна шкода підлягає відшкодуванню саме роботодавцем.
Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.
Щодо наявності вини позивача у заподіянні йому моральної шкоди, що б могло вплинути на визначення розміру такого відшкодування, то вона матеріалами справи не доведена, оскільки позивач використовував ті засоби індивідуального захисту, якими його забезпечив відповідач, тому його вини у неефективності таких засобів захисту, про що йдеться у акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, немає.
Посилання у апеляційній скарзі на недотримання позивачем строків звернення до суду за захистом порушеного права також не спростовують висновків суду з цих питань. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду (а.с.233 КЗпП України). Однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, з набранням чинності ЦК України 2004 року, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (п.3 ч.1 ст.268 цього Кодексу) (про що йдеться в даній справі).
Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду, враховуючи наявність доказів, які підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди.
За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 березня 2013 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -