Кримінальне провадження № 629/1906/13-к
Номер провадження 1-кп/629/131/2013
18.05.2013 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Мішуровської С.Т.,
за участю секретаря судового засідання - Зикової А.О.,
прокурора - Дьолог В.В.,
захисника - адвоката ОСОБА_1, законного представника підозрюваного - ОСОБА_2, представника служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області - Шмадченко Н.В., потерпілого - ОСОБА_4,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Лозова Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України,
Неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, 30 березня 2013 року близько 3:00 години, будучі в стані алкогольного сп'яніння, діючи із корисливого мотиву, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння - грабіж, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, знаходячись на провулку Кооперативний м. Лозова Харківської області, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з метою наживи, вихопив з рук раніше не знайомого ОСОБА_4 барсетку вартістю 125 грн., у якій знаходилися мобільний телефон «Nokia 1208» вартістю 70 грн., з картою оператора МТС вартістю 10 грн., 750 грн., та 300 доларів США, які станом на 30.03.2013 року, в перерахунку на курс гривні склали 2397,90 грн.
Викрадене ОСОБА_5 обернув на свою користь, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 шкоди на загальну суму 3352,90 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину в скоєнні вищезазначеного злочину визнав в повному обсязі, підтвердив факт і обставини, викладені в обвинувальному акті.
В судовому засіданні потерпілий пояснив, що претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого не має, оскільки ОСОБА_5 відшкодував йому матеріальну шкоду в повному обсязі.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
25.04.2013 року між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст.471 КПК України.
Згідно даної угоди потерпілий ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правильної кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_5 за ст.186 ч.1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке має понести обвинувачений ОСОБА_5, а саме: за ч.1 ст. 186 КК України у виді штрафу в сумі п'ятидесяті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. тобто 850,00 гривень.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_4 і підозрюваним ОСОБА_5, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.468 ч.1 п.1 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ст.469 ч.3 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
В судовому засіданні судом встановлено, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості.
Обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, визнає повністю, щиро розкаявся в скоєному, просив затвердити угоду про примирення, при цьому пояснив. що він має кошті, оскільки працює, хоча і неофіційно.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права визначені ст.474 ч.5 п.1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.1 п.1 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наполягає на затвердженні угоди про примирення.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, військовозобов'язаний, не працює, мешкає разом з бабусею, мати проживає окремо, за місцем проживання характеризується формально.
Прокурор просить затвердити зазначену угоду.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.ст.469, 471 КПК України, міра покарання, узгоджена потерпілим та обвинуваченим, визначена у межах санкції ч.1 ст. 125 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затверджені угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 під час досудового слідства не обиралась.
У кримінальному провадженні є судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1127 від 22.04.2013 року в сумі 293,40 грн., які суд вважає за необхідне стягнути з законного представника неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_2, про що вона не заперечувала в судовму засіданні.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 374-376, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5, укладену 25.04.2013 року.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 850, 00 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 не обиралась.
Стягнути з законного представника неповнолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м. Лозова Харківської області, ідентифікаційний номер невідомий (паспорт НОМЕР_1, виданий 07.11.2001 року Лозівським МРВ УМВСУ в Харківській області), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, судові витрати в сумі 293,40 (двісті дев'яносто три грн. 40 коп.) гривень на користь держави за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1127 від 22.04.2013р..
Після набрання вироком законної сили речові докази: барсетку чоловічу, мобільний телефон «Nokia 1208» - вважати повернутими потерпілому.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.Т.Мішуровська