Справа № 1516/3104/2012
Провадження № 2/505/183/2013 року
"29" квітня 2013 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Вергопуло А.К.,
при секретарі -Дашковій А.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
відповідачки - ОСОБА_2,
представника відповідачки - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Котовську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права спільної сумісної власності, розподіл майна, визначення порядку користування земельною ділянкою, вселення, зобов'язання вчинити певні дії та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, стверджуючи, що він з 2000 року проживав з відповідачкою однією сім'єю та вони вели спільне господарство. В 2002 році відповідачка ОСОБА_2 придбала житловий будинок АДРЕСА_1 в м. Котовську Одеської області за 2200 доларів США. Позивач ОСОБА_1, поряд з вищезазначеним житловим будинком, купив житловий будинок АДРЕСА_2 Одеської області, а в 2003 році він подарував відповідачці даний житловий будинок.
22 березня 2007 року позивач зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 та за власні кошти зі свого матеріалу почав робити ремонт в цих житлових будинках. 17 жовтня 2012 року на підставі рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Після розірвання шлюбу з відповідачем постало питання щодо розподілу майна.
Позивач ОСОБА_1, неодноразово уточняючи позовні вимоги, остаточно просив визнати житлові будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у м. Котовську Одеської області спільною сумісною власністю подружжя, встановити факт проживання однією сім'єю в період з січня 2000 року по день реєстрації шлюбу, визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_2 у м. Котовську Одеської області та на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Котовську Одеської області, провести поділити між ним та відповідачкою житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Котовську Одеської області, виділивши йому в індивідуальну власність частину житлового будинку з господарськими будівлями, яка зазначена у висновку експертизи, а саме: кухня 1-1, площею 7,8 кв.м, вартість 9506 грн., передпокій, 1-3 площею 9,8 кв.м, вартість 11963 грн., ніша 1-7, площею 0,6 кв.м, вартість 731 грн., кімната 1-8, площею 18,2 кв.м, вартість 22 171 грн., гараж літ «М», вартістю 10500 грн., сарай літ «К», вартістю 786 грн., навіс літ «Н», вартістю 1516 грн., навіс літ «О» (1/2 частина) вартістю 2407 грн., сарай літ «В», вартістю 1593 грн., що складає 48/100 частин житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 у м. Котовську Одеської області, а у власності відповідачки залишити - кімнату 1-2, площею 13,6 кв.м, вартість 16565 грн., кухню 1-4, площею 8,0 кв.м, вартість 9750 грн., коридор 1-5, площею 4,7 кв.м, вартість 5728 грн., санвузол 1-6, площею 3,0 кв.м, вартість 3656 грн., гараж літ «Д1», вартість 13768 грн., сарай літ «Б», вартість 3571 грн., льох під літ «Б», вартість 3571 грн., сарай літ «П», вартість 1245грн., навіс літ «О» (1/2 частина), вартість 2408 грн., вбиральню літ «Л», вартістю 685 грн., що складає 52/100 частини житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 у м. Котовську Одеської області. Крім того, позивач просив залишити огорожу №1-4, замощення I, II, IV, вигрібну яму V, колодязь I та вбиральню літ «Л» в їхньому загальному користуванні. Також, позивач просив покласти на нього обов'язок, щодо переобладнання житлового будинку в дві ізольовані квартири з виконанням наступних робіт, а саме: закриття дверних прорізів з приміщення 1-5 в приміщення 1-1, 1-2, загальною вартістю 1132 грн., розводку електропостачання, вартістю 3013 грн., встановлення аналогічного сантехнічного обладнання, вартістю 2907 грн., розводку газопостачання, вартістю 10911 грн., а на відповідачку - установку дверних блоків з приміщення 1-4 в приміщення 1-2, вартістю 2013 грн., установку опалювального пристрою в квартирі, вартістю 1928 грн. Крім цього, позивач просив визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 в м. Котовську Одеської області та виділити йому в користування земельну ділянку I, площею 510 кв. м, з них під забудову 105 кв.м; під городом - 252 кв.м; під двором - 153 кв.м, а відповідачці виділити в користування частину земельної ділянки II, загальною площею 552 кв.м, з них під забудовою - 105 кв.м, під городом -294 кв.м; під двором - 153 кв.м., двір загальною площею 306 кв.м залишити в їхньому загальному користуванні, вхід на земельні ділянки, виділені сторонам під город, передбачити з двору загального користування. Позивач також просив визнати за ним та відповідачкою право спільної сумісної власності на вказане нижче рухоме майно, яке поділити і при цьому виділити йому у власність пральну машину «Вірпул», вартістю 3000 грн., пилосос «Самсунг», вартістю 600 грн., а всього майна на суму 3600 грн., залишити у власності відповідачки телевізор «Самсунг», вартістю 1900 грн., відеомагнітофон, вартістю 1600 грн., мікрохвильову піч, вартістю 600 грн., холодильник «Індезіт», вартістю 3200 грн., супутникову антену з тюнером, вартістю 500 грн. а всього майна на суму 7800 грн., різницю в частках у вартості поділу рухомого майна в сумі 2100 грн. стягнути з відповідачки на його користь; витребувати у відповідачки належну йому на праві особистої власності газову плиту «Електа», вартістю 1500 грн.; вселити його в житлові будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 в м. Котовську Одеської області, а також покласти на відповідачку обов'язок в подальшому не чинити мені перешкоди у користуванні цими житловими будинками; стягнути грошовий еквівалент різниці в ідеальних частках у сумі 5058,00 грн. при поділі житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Котовську Одеської області та стягнути з відповідачки на його користь різницю витрат по переобладнанню житлового будинку АДРЕСА_1 в сумі 7011 грн.; стягнути з відповідачки на його користь судові витрати з оплати судового збору, правової допомоги та проведення експертизи.
Відповідачка ОСОБА_2 подала зустрічний позов, який в подальшому уточнила та просила встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю з 2005 року по день реєстрації шлюбу та стягнути з ОСОБА_1 ? частину вартості плазмового телевізору «Самсунг» в розмірі 3500,00 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги, проти зустрічного позову заперечували.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позов визнали частково, просили виділити позивачу ОСОБА_1: пральну машину «Вірпул», вартістю 3000 грн., пилосос «Самсунг», вартістю 600 грн., плазмовий телевізор «Самсунг», вартістю 7 000 грн., мікрохвильова піч, вартістю 600 грн., на загальну суму 11200 грн., а їй виділити: телевізор «Самсунг», вартістю 1000 грн., відеомагнітофон, вартістю 900 грн., холодильних «Індезіт», вартістю 3200 грн., супутникову антену з тюнером, вартістю 500 грн. Проти інших вимог відповідачка та її представник заперечували, зустрічний позов підтримали.
Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, свідків, дослідивши докази по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що з 2000 року по 2007 рік сторони, проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали обов'язки дружини та чоловіка, спільно піклувалися про сімейний побут, спільно дбали про матеріальне забезпечення сім'ї. За період спільного проживання придбали рухоме та нерухоме майно, яке вважали спільною сумісною власністю.
Зазначені обставини були підтверджені матеріалами справи, поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Згідно із п. 1 ч. 5 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Таким чином, аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_9 в частині встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу підлягають задоволенню, але лише за період з 01 січня 2004 року по 22 березня 2007 року, так як можливість встановлювати такі факти виникла з набранням чинності 01 січня 2004 року нового Сімейного кодекс України.
Судом також встановлено, що 22 березня 2007 року позивач ОСОБА_1 офіційно зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 в відділі державної реєстрації актів цивільного стану Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №53.
17 жовтня 2012 року шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано на підставі рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області.
За час спільного проживання вони придбали нерухоме майно, а саме: житлові будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 в м. Котовську Одеської області, які на підставі договорів дарування від 18 грудня 2002 року та 21 жовтня 2003 року зареєстровані на відповідачку ОСОБА_2 та рухоме майно.
З 2003 по 2012 рік сторони проводили робити по ремонту спірних житлових будинків.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №14-2012 від 03 грудня 2012 року, проведеної експертом Котовського міськрайонного бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості Тінкован Р.Д., а також пояснень самого експерта в судовому засіданні, вартість невід'ємних поліпшень будинку АДРЕСА_2 в м. Котовську Одеської області складає 31756 грн. при вартості будинку 42238 грн., а вартість невід'ємних поліпшень будинку АДРЕСА_1 в м. Котовську Одеської області складає 110701 грн. при вартості будинку 172912 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка під час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання житлового будинку з відповідними господарчими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 в м. Котовську Одеської області та рухомого майна спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Зі змісту ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Керуючись ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З урахуванням викладених обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частини визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_2 в м. Котовську Одеської області.
Згідно відповіді комунального підприємства «Інвентаризатор» виконавчого комітету Котовської міської ради Одеської області №183 від 29 квітня 2013 року, на земельній ділянці та в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Котовську Одеської області побудовано без дозволу - прибудову літ. "а1", гараж літ. "Д1", сарай літ. "П", літню кухню літ. "Ж" переобладнано в житлову кімнату, частину гаража літ. "М" переобладнано в прибудову літ. "а2".
Згідно звіту приватного підприємства «Бюро забудовника» про проведення обстеження садибної ділянки АДРЕСА_1 в м. Котовську Одеської області №302/24.24.13, що реконструкція житлового будинку зі збільшенням загальної площі на 41,3 кв.м, прибудова кухні і збільшення будівлі під літ. «Д» на загальну площу 12,36 кв.м кваліфікуються, як самочинне будівництво.
Таким чином, проведенні сторонами робити в житловому будинку АДРЕСА_1 в м. Котовську Одеської області є самочинним будівництво.
Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Зі змісту ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Аналогічні вимоги містяться в п.8 тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкту нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.
До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК), відтак статтею 331 ЦК не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.
Згідно ст. 6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.
З урахуванням викладених норм права та того, що житловий будинок по АДРЕСА_1 в м. Котовську Одеської області після реконструкції не прийнятті в експлуатацію, і що право власності на реконструйоване нерухоме не виникло, тому суд вважає, що в заявлених вимогах ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Котовську Одеської області та його поділу слід відмовити.
Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Із змісту ст. 158 Земельного кодексу України вбачається, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.
Оскільки позивач не є власником або користувачем земельної ділянки АДРЕСА_1 у м. Котовську Одеської області, а також не є власником будинку та господарських будівлях, що розташовані на вказаній земельній ділянці, суд приходить до висновку, що встановлення порядок користування земельною ділянкою в такому разі є неможливим, а тому в задоволенні позовних вимог про встановлення порядку користування земельною ділянкою слід відмовити.
Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 не проживає в спірному житловому будинку по АДРЕСА_2 в м. Котовську Одеської області з 2012 року з поважних причин, так як відповідачка перешкоджає йому в цьому.
Висновки суду щодо не проживання позивача в житловому будинку з поважних причин підтверджуються матеріалами справи, поясненнями сторін, а також показаннями свідків, які показали в судовому засіданні, що відповідачка перешкоджає позивачу проживати в спірному будинку та вчиняє скандали.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, позивач має право на користування спірним житловим будинком по АДРЕСА_2 в м. Котовську Одеської області, а тому, враховуючи, що відповідачка чинить йому перешкоди в користуванні ним, він підлягає вселенню.
Крім цього, суд вважає, що у такому разі потрібно задовольнити позовні вимоги щодо усунення перешкод в користуванні житловим будинком по АДРЕСА_2 в м. Котовську Одеської області та зобов'язати відповідачку не чинити перешкоди позивачу в користуванні спірним будинком.
Враховуючи, що позивач не є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 в м. Котовську Одеської області, що він не має право користування цим житловим будинком, суд вважає, що вимоги про вселення позивача та зобов'язання відповідачки не чинити перешкоди йому в користуванні цим будинком є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Судом також встановлено, що за спільні сумісні гроші сторони придбали рухоме майно, а саме: пральну машину «Вірпул», пилосос «Самсунг», плазмовий телевізор «Самсунг», телевізор «Самсунг», відеомагнітофон, мікрохвильову піч, холодильник «Індезіт» та супутникову антену з тюнером.
Відповідно до чинного законодавства, загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, що може бути об'єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з чоловіка і жінки за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин.
Згідно ст.69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна.
Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, то є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Згідно ст.372 ЦК України майно, що є у спільнім сумісній власності, може бути поділене між співвласниками. У разі поділу вважається, що частки співвласників є рівними. У разі поділу майна право спільної сумісної власності припиняється.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що ОСОБА_1 слід виділити у власність - пральну машину «Вірпул», пилосос «Самсунг»; у власність ОСОБА_2 - телевізор «Самсунг», відеомагнітофон, мікрохвильову піч, холодильник «Індезіт», супутникову антену з тюнером.
Суд вважає, що плазмовий телевізор «Самсунг» не може бути поділений між сторонами в зв'язку з відсутністю його в натурі. Суд не має також підстав для врахування вартості цього майна при вирішенні спору, так як сторони в судовому засіданні пояснили, що це майно відсутнє у позивача та відповідачки і доказів його існування не надали.
Крім того, позивач ОСОБА_1 вказав в своїй позовній заяві, що вартість пральної машини «Вірпул», складає 3000 грн., пилососу «Самсунг» - 600 грн., плазмового телевізору «Самсунг» - 7 000 грн., мікрохвильової печі - 600 грн., телевізору «Самсунг» - 1000 грн., відеомагнітофону - 1600 грн., холодильника «Індезіт» - 3200 грн. та супутникової антени з тюнером - 500 грн. та стягнути з відповідачки різницю вартості зазначеного майна в розмірі 2100 грн.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні вказала, що вартість пральної машини «Вірпул» - 3000 грн., пилососу «Самсунг» - 600 грн., плазмового телевізору «Самсунг» - 7 000 грн., мікрохвильової печі - 600 грн., телевізору «Самсунг» - 1000 грн., відеомагнітофону - 900 грн., холодильника «Індезіт» - 3200 грн. та супутникової антени з тюнером - 500 грн.
При ухвалені рішення в частині грошової компенсації судом враховується той факт, що інших доказів вартості спірного майна, незважаючи на неодноразові пропозиції суду надати такі докази, сторони не надали, тому суд вважає, що слід погодитись з запропонованою відповідачкою вартістю майна, так як вона є більш дійсною і ринковою, аніж запропонована позивачем, та більш відповідає інтересам сторін при поділі цього майна, а саме: пральна машина «Вірпул» - 3000 грн., пилосос «Самсунг» - 600 грн., мікрохвильова піч - 600 грн., телевізор «Самсунг» - 1600 грн., відеомагнітофон - 500 грн., холодильник «Індезіт» - 3000 грн. та супутникова антена з тюнером - 500 грн.
У зв'язку з цим, суд вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 різницю вартості рухомого майна у розмірі 1300,00 грн. ((1600 грн. + 500 грн. + 600 грн. + 500 грн. + 3000 грн.) - (3000 грн. + 600 грн.) : 2).
Враховуючи, що позивачем не надано доказів можливого перебування у відповідачки газової плити «Електа», не надано доказів існування та належності йому цього майна, суд вважає, що вимоги про витребування цього майна у відповідачки є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи, що ОСОБА_2 не надала необхідних доказів, які б підтверджували перебування у в ОСОБА_1 плазмового телевізору «Самсунг», не надано доказів існування та належності їй цього майна, суд вважає, що вимоги про стягнення з ОСОБА_1 ? частини вартості плазмового телевізору «Самсунг» в розмірі 3500,00 грн. є необґрунтованими.
При таких обставинах зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Висновки суду підтверджуються матеріалами справи, поясненнями сторін та показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Позивач за первинним позовом ОСОБА_1 також просив стягнути на свою користь з відповідачки понесені додаткові витрати у зв'язку з проведенням судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 2869,70 грн., з оплатою правової допомоги та сплатою державного мита за подання позову.
Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
При таких обставинах позовні вимоги в частині стягнення судових витрат у зв'язку з проведенням судової будівельно-технічної експертизи та сплатою державного мита є обґрунтованими, тому з відповідачки ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 понесені витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 2689,70 грн., а також судові витрати в розмірі 820,35 грн. пропорційно задоволеним вимогам та з урахуванням недоплаченого збору, який необхідно стягнути з відповідача на користь держави.
Відповідно до ч.ч.1,2 статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Однак, суд вважає, що позивачем не надані суду розрахунки та докази в підтвердження того, що вартість наданої їй юридичної допомоги складає вказану суму відповідно до граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу. Отже, вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу за період з 01 січня 2004 року по 22 березня 2007року.
Визнати житловий будинок з відповідними господарчими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 в м. Котовську Одеської області спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності 1/2 частину житлового будинок з відповідними господарчими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 в м. Котовську Одеської області.
Вселити ОСОБА_1 до житлового будинку АДРЕСА_2 в м. Котовську Одеської області.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком АДРЕСА_2 в м. Котовську Одеської області.
Визнати пральну машину «Вірпул» - 3000 грн., пилосос «Самсунг» - 600 грн., телевізор «Самсунг» - 1000 грн., відеомагнітофон - 900 грн., мікрохвильова піч - 600 грн., холодильних «Індезіт» - 3200 грн., супутникова антена з тюнером - 500 грн., спільною власністю подружжя, виділивши у власність ОСОБА_1 - пральну машину «Вірпул» - 3000 грн., пилосос «Самсунг» - 600 грн.; у власність ОСОБА_2 - телевізор «Самсунг» - 1000 грн., відеомагнітофон - 900 грн., мікрохвильова піч - 600 грн., холодильних «Індезіт» - 3200 грн., супутникова антена з тюнером - 500 грн.,
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості рухомого майна у розмірі 1300,00 грн.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
В зустрічному позові ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 820,35 грн., та на проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 2689,70 грн.
Стягнути з відповідачки на користь держави суму недоплаченого судового збору в розмірі 312,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Котовський міськрайонний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення або отримання копії шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя -