Справа: № 2-а-5922/11 Головуючий у 1-й інстанції: Сташків В.Б. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
16 травня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: - Степанюка А.Г.,
суддів: - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ріпкінської районної державної адміністрації Чернігівської області на прийняту в порядку скороченого провадження постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26.09.2011 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкінської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв"язку з обмеженням продуктів харчування та щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. ст. 37, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
Постановою суду від 26.09.2011 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Відповідача та зобов'язано останнього нарахувати та виплатити щорічну грошову допомогу на оздоровлення в порядку ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік та щомісячну грошову допомогу у зв"язку з обмеженням продуктів харчування згідно ст. 37 Закону за період з 03.12.2010 року по 26.09.2011 року з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є особою, яка отримує щорічну грошову допомогу на оздоровлення, а також щомісячну грошову допомогу у зв"язку з обмеженням споживання продуктів харчування. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Згідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянин, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, має право на щомісячну грошову допомогу в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.
Розрахунок зазначеної грошової допомоги Відповідачем здійснено не згідно ст. 37 Закону, а згідно постанови КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836, у зв'язку з чим остання була виплачена Позивачу у менших розмірах.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року, Відповідач неправомірно виплачував додаткову виплату в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 37 зазначеного Закону.
Крім того, згідно зі ст. 48 Закону особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Всупереч ст. 48 вказаного Закону, Відповідач здійснював виплату у розмірі, визначеному постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року, що менші за розміри, встановлені Законом. Тому, враховуючи викладене, Відповідач неправомірно виплачував допомогу на оздоровлення відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562 в меншому розмірі, ніж це передбачено Законом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкінської районної державної адміністрації Чернігівської області - залишити без задоволення.
Постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26.09.2011 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкінської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у зв"язку з обмеженням продуктів харчування та щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. ст. 37, 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч. 10 ст.183-2 КАС України
Головуючий суддя
Судді
.
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.